Лекція 1.
Правові та організаційні основи цивільного захисту
1.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 1
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ 1
затверджую 1
В. о.Ректора ______________ 1
«___» _____________ 2011 р. 1
ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА 1
Курс лекцій 1
«ЦО на підприємствах харчової промисловості» 1
1
КИЇВ НУХТ 2011 2
Рецензент: О.В. Хіврич, к.в.н., доцент 2
Укладачі: О.П.Слободян к.т.н., доцент 2
Відповідальний за випуск В.С. Гуць, д-р техн. наук, проф. 2
2.1. Класифікація надзвичайних ситуацій……………………………………..….23 4
2.2. Характеристика об’єктів підвищеної небезпеки на території України…….32 4
2.3. Виробничі аварії на підприємствах харчової промисловості………………35 4
2.4. Надзвичайні ситуації природного походження………………………….…..38 4
1.1. Система цивільної оборони України, її призначення та завдання 11
1.2. Організація ЦО на об’єктах господарської діяльності 15
1.3. Сили та засоби Цивільної оборони 18
2.1. Класифікація надзвичайних ситуацій 27
2.2 Характеристика об’єктів підвищеної небезпеки на території України 36
2.3. Виробничі аварії на підприємствах харчової промисловості 39
2.4. Надзвичайні ситуації природного походження 42
3.1. Укриття населення в захисних спорудах 50
3.2. Евакуація 57
3.3. Застосування засобів індивідуального захисту і медичних засобів захисту 63
4.1. Дозиметричний контроль на об‘єктах харчової промисловості 69
4.2. Дозиметричний контроль 70
4.2.1. Дозиметричний контроль опромінення. 70
4.2.2. Контроль радіоактивного забруднення 75
4.3. Хімічний контроль 78
4.4. Порядок забезпечення населення приладами радіаційної та хімічної розвідки і дозиметричного контролю 80
4.5. Експрес методи визначення вмісту радіонуклідів у продуктах харчування 80
5.1. Характеристика можливих способів зараження харчових продуктів та води радіоактивними, хімічними отруйними речовинами та бактеріологічними засобами 83
5.2. Захист сировини та готової продукції на об’єктах харчової промисловості 86
5.3. Ліквідація наслідків зараження РР, ХОР та БЗ 88
За твердженням аналітиків провідних країн світу, основною проблемою на майбутні роки стануть техногенні катастрофи. В цій галузі найбільшу небезпеку можуть викликати події, що супроводжуються радіаційним, хімічним і біологічним (РХБ) забрудненням навколишнього природного середовища.
За останні десятиріччя в Україні спостерігається негативна тенденція росту кількості надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру, які почали призводити, в деяких районах, до незворотних змін навколишнього природного середовища й позначатися на ефективності економіки та безпеки держави.
За оцінками вітчизняних вчених та експертів, можливий середньорічний сукупний матеріальний збиток з витратами на ліквідацію наслідків катастроф і стихійних лих в найближче десятиріччя в Україні може складати від 5 до 10 відсотків валового внутрішнього продукту країни.
Найважливішими складовими Національної безпеки України є захист особистості, суспільства та держави від тероризму, а також від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, їх наслідків, а в воєнний час – від небезпек, які виникають при веденні бойових дій або у наслідок цих дій. В зв’язку з цим особливо гостро стоїть проблема захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій.
Дані обставини вимагають нового підходу до організації і здійснення цивільного захисту на території України, якісного удосконалення єдиної Державної системи попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру які обумовлюють необхідність захисту населення і територій від вражаючих факторів, приведені на рис.1.
Серед надзвичайних ситуацій техногенного характеру найбільшу небезпеку по тяжкості уражень, масштабах і тривалості дії вражаючих факторів як і раніше залишаються радіаційні.
В Україні на сьогоднішній день є п’ять атомних електростанцій з загальною кількістю до 20 ядерних енергетичних реакторів, та три науково-дослідних ядерних реактора, більше восьми тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі, військовій сфері та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.
Усього в Україні функціонує 1810 об`єктів господарювання, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283 тис. тон небезпечних хімічних речовин (НХР), у тому числі 9,8 тис. тон хлору, 178,4 тис. тон аміаку.
Всього у зонах можливого хімічного зараження від цих об`єктів поблизу мешкає близько 20 млн. чол. що складає до 42 % від населення країни.
Тільки на території Південного регіону країни (близько 30 000 км2) знаходяться 2 АЕС (Південно-Українська і Запорізька), це складає 10 ядерних реакторів ВВЕР, крім того розташовано близько 1009 об’єктів утримуючих НХР.
Південно-східну частину території на протязі майже 810 км пересікає аміакопровід Тольяті-Одеса, на кожній ділянці якого між компресорними станціями знаходяться 2020 т. аміаку, при наповненні на повну потужність аміакопроводу запаси аміаку в ньому будуть складати 55 000 т. В разі розриву трубопроводу на одній з ділянок у навколишнє середовище може потрапити від 250-700 т. аміаку.
Рис.1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру які обумовлюють необхідність захисту населення і територій від вражаючих факторів
Дуже ймовірною стала загроза радіаційного, хімічного і біологічного тероризму, спрямована на оволодіння ядерними матеріалами, ізотопною продукцією, високотоксичними реагентами. Не виключена ймовірність втягнення країни і до збройного конфлікту, коли зростає небезпека навмисного або супутнього ураження потенційно небезпечних об’єктів (ПНО) засобами нападу противника (артилерією, ракетами, авіацією), силами спеціального призначення (диверсійно-розвідувальними групами). При цьому навіть ненавмисне зруйнування таких об’єктів може призвести до серйозного радіоактивного, хімічного і біологічного зараження людей, забруднення місцевості, підприємств і споруд, продуктів харчування і води. Даний розвиток подій буде вимагати залучення до ліквідації наслідків зруйнувань (аварій) на ПНО не тільки фахівців цивільного захисту МНС а й представників інших силових структур в тому числі і Збройних Сил.
Досвід ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС свідчить, що за 900 днів роботи на АЕС було оброблено 5 млн. м2 площі території станції (більше 5 тис. м2 за добу), з них 2 млн. м2 поверхні приміщень (більше 2 тис. м2 за добу), вивезено близько 500 тис. м3 ґрунту і обладнання. На протязі трьох років було продезактивовано близько 1000 населених пунктів, з яких приблизно 50 відсотків по 3-4 рази. До робіт було залучено більше 40 тис. військовослужбовців. Тільки в 1986 році було продезактивовано 370 тон одягу різних видів, а до санітарної обробки було залучено більш 1 млн. чол. [3]
Для ліквідації наслідків катастрофи було залучено більш 10 тис. одиниць спеціальної техніки Збройних Сил Радянського Союзу.
Щомісяця постачалося 4200 респіраторів, 1100 пар захисних панчох і рукавичок, 830 дозиметрів ІД-11 і 530 одиниць ДК-0,2. В середньому щомісяця виникала потреба в двох нових машинах АРС-12,14 і 10 комплектах ЗІП до спеціальної техніки. [3]
В якості прикладу участі в ліквідації наслідків аварії на хімчно-небезпечному об’єкті підрозділів хімічних військ Збройних Сил Радянського Союзу необхідно навести подію яка трапилась в місті Йонава (Литва) наприкінці 80-х років. На виробничому об’єднанні “АОЗТ” рухнув резервуар з 7000 т аміаку. Розпочався пожар, забруднення повітря виявилось значним, загинуло 7 чоловік, постраждало 50. Всього з небезпечної зони було евакуйовано біля 30 тис. чоловік. В атмосфері виникла значна кількість окислу азоту (сильний яд, який поражає кров). Місцеві органи пожежної охорони та цивільної оборони були не здатні в стислі терміни ліквідувати наслідки аварії, і тоді було прийнято рішення про залучення до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації особового складу та спеціальної техніки підрозділів та частин хімічних військ Прибалтійського військового округу. [4]
1 лютого 1988 г. в місті Ярославль на перегоні Приволжя – Філіно (Росія) відбулася аварія вантажного потягу з гептилом, яка стала причиною витікання 750 кг цього дуже токсичного компоненту ракетного палива з зараженням місцевості на площі більше 5 тис кв. м. В зоні ураження опинилося біля 3 тис. осіб. І знову, як і в попередньому випадку, підрозділи та частини хімічних військ приймали активну участь в ліквідації наслідків аварії. [4]
Вважаемо немає сенсу нагадувати події, які були пов’язані з застосуванням біологічної зброї військовими формуваннями під час збройних конфліктів та локальних війн другої половини 20-го сторіччя. Достатньо згадати події після 11 вересня 2001 року, коли бійці Аль-Каїди відправляли в поштових конвертах до урядових установ США збудники віспи та чуми. Тобто, незважаючи на конвенцію про заборону, виготовлення та розповсюдження біологічної зброї, до якої приєдналися майже всі країни цивілізованого світу, існує реальна загроза її застосування іррегулярними формуваннями та терористичними групами.
Таким чином, на нашу думку, достатньо причин, щоб цілеспрямовано підійти до створення комплексної системи попередження та ліквідації наслідків надзвичайних подій техногенного характеру.