Лекція 3. Захист виробничого персоналу і населення в умовах надзвичайних ситуацій

3.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 1

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ 1

затверджую 1

В. о.Ректора ______________ 1

«___» _____________ 2011 р. 1

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА 1

Курс лекцій 1

«ЦО на підприємствах харчової промисловості» 1

1

КИЇВ НУХТ 2011 2

Рецензент: О.В. Хіврич, к.в.н., доцент 2

Укладачі: О.П.Слободян к.т.н., доцент 2

Відповідальний за випуск В.С. Гуць, д-р техн. наук, проф. 2

2.1. Класифікація надзвичайних ситуацій……………………………………..….23 4

2.2. Характеристика об’єктів підвищеної небезпеки на території України…….32 4

2.3. Виробничі аварії на підприємствах харчової промисловості………………35 4

2.4. Надзвичайні ситуації природного походження………………………….…..38 4

1.1. Система цивільної оборони України, її призначення та завдання 11

1.2. Організація ЦО на об’єктах господарської діяльності 15

1.3. Сили та засоби Цивільної оборони 18

2.1. Класифікація надзвичайних ситуацій 27

2.2 Характеристика об’єктів підвищеної небезпеки на території України 36

2.3. Виробничі аварії на підприємствах харчової промисловості 39

2.4. Надзвичайні ситуації природного походження 42

3.1. Укриття населення в захисних спорудах 50

3.2. Евакуація 57

3.3. Застосування засобів індивідуального захисту і медичних засобів захисту 63

4.1. Дозиметричний контроль на об‘єктах харчової промисловості 69

4.2. Дозиметричний контроль 70

4.2.1. Дозиметричний контроль опромінення. 70

4.2.2. Контроль радіоактивного забруднення 75

4.3. Хімічний контроль 78

4.4. Порядок забезпечення населення приладами радіаційної та хімічної розвідки і дозиметричного контролю 80

4.5. Експрес методи визначення вмісту радіонуклідів у продуктах харчування 80

5.1. Характеристика можливих способів зараження харчових продуктів та води радіоактивними, хімічними отруйними речовинами та бактеріологічними засобами 83

5.2. Захист сировини та готової продукції на об’єктах харчової промисловості 86

5.3. Ліквідація наслідків зараження РР, ХОР та БЗ 88

3.1. Укриття населення в захисних спорудах

У наш час найнадійнішим способом захисту населення є укриття його в захисних спорудах. Встановлено, що у разі виникнення надзвичайних ситуацій укриття людей сховищах за 10-15 хв після опові­щення знижує втрати людей з 85 до 4-7%

Закон України «Про Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» від 8 червня 2000р. Визначає організаційні і правові основи захисту громадян України, захисту об’єктів виробничого і соціального призначення,, природного середовища від НС техногенного і природного характеру.

До захисних споруд належать:

- сховища,

- протирадіаційні укриття (ПРУ),

- швидкоспоруджувані сховища і найпростіші укриття у вигляді відкритих і перекритих щілин, траншей.

Комплекс заходів щодо укриття населення включає: будівництво захисних споруд, підтримку їх у готовності в мирний час і організацію використання цих споруд для захисту населення. Крім того, передбачається організація прискореного будівництва частини споруд для укриття всього населення при загрозі нападу противника.

Будівництво і нагромадження фонду захисних споруд, а також пристосування і використання для укриття населення різних будинків і споруд, підвальних й інших заглиблених приміщень, ме­трополітенів, гірничих виробок і природних пустот є найважли­вішими інженерно-технічними заходами Цивільної оборони (ІТЗ ІДО) по створенню матеріальної бази для організації захисту на­селення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Фонд захисних споруд створюється і підтримується в стані необхідної готовності в мирний час.

Відповідно до вимог «Норм проектування ІТЗ ЦО» усі захисні споруди повинні використовуватися в мирний час для потреб народного господарства й обслуговування населення, що істотно підвищує ефективність капітальних вкладень. Вони можуть використовуватися під приміщення: культурного і санітарно-побутового обслуговування населення (навчальні кабінети, гардероби, душові); виробничі - у тих випадках, якщо технологічні процеси не супроводжуються виділенням шкідливих для людей парів і газів і не вимагають природного освітлення; торгівлі і суспільного харчування; об'єктів спортивного призначення; складів різного призначення; гаражів для автомобілів тощо.

В усіх випадках повинні передбачатися заходи, які забезпечують своєчасне приведення захисних споруд у готовність до прийому тих, хто укривається.

Потреба в захисних спорудах визначається, виходячи з необхідності укриття всіх робітників та службовців за місцем їх роботи і за місцем проживання, усього непрацюючого населення - за місцем проживання, а також забезпечення укриття населення категорійованих міст у місцях можливого скупчення людей при евакуації і захисті особового складу формувань ЦО під час ведення рятувальних робіт.

Найбільш надійними захисними спорудами є типові сховища та ПРУ, що будуються заздалегідь у мирний час за спеціально розробленою проектною документацією.

Сховища

Сховища - захисні споруди герметичного типу, які забезпечують колективний захист від дії вражаючих факторів сучасної зброї, від впливу високих температур і продуктів горіння при пожежах, від ОР і СДОР, від радіоактивних речовин і біологічних засобів. Вони повинні забезпечувати надійне укриття людей щонайменше протягом двох діб. Захист людей від впливу ударної хвилі забезпечується міцними загороджувальними конструкціями і установкою проти вибухових пристроїв у системі ве­нтиляції; захист від отруйних речовин, радіоактивного пилу і біологічних засобів досягається шляхом оснащення системи фі­льтровентиляції спеціальним устаткуванням (протипиловими фільтрами, фільтрами-поглиначами).

Класифікація сховищ. За захисними властивостями від дії надлишкового тиску (АР) та коефіцієнтом ослаблення сховища класифікують на чотири класи:

Надлишковий тиск ΔР=р_Ф – Р_о, де Р_о - атмосферний тиск, Р_ф - тиск у фронті ударної хвилі.

Коефіцієнт ослаблення (захисту) сховища залежить від його типу (вбудованого чи окремо побудованого), товщини і матеріалу перекриття, місця розташування.

коефіцієнт захисту (ослаблення) за радіоактивним випромінюванням Кз (Косл.) показує в скільки разів рівень радіації у захисній споруді менший, ніж ззовні. Він залежить від шару і властивостей матеріалу, що вкриває захисну споруду. Здатність будівельного матеріалу ослаблювати потік радіоактивних випромінювань характеризується товщиною шару половинного послаблення матеріалу -тобто такого, що зменшує інтенсивність радіоактивних випромінювань у два рази. Для різних матеріалів ця характеристика різна. За шаром половинного ослаблення можна визначити коефіцієнт ослаблення для будь-якої споруди. Косл= (3.1) де h — товщина захисного шару матеріалу (см); d — шар половинного ослаблення (см).

Таблиця

Властивості матеріалів по ослабленню радіаційних матеріалів

Матеріал	Свинець	Сталь	Бетон	Грунт	Цегла	Деревина
Шар половинного послаблення	1,3-1,8	1,8-3,0	5-6	8-14	12-13	20-40

Наприклад, перекриття має 12 см бетону, та 40 см грунту Кoсл =

ПРУ оцінюються за KoeqbiuicHTOM захисту і поділяються на групи (табл.3.1).

За місткістю (кількість людей, що можуть переховуватися) сховища поділяються на малі — від 150 до 600 чол., середні — від 600 до 2000 і великі — більше 2000 (до 5000) чоловік.

За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані (в підвальних приміщеннях будівель) і окремо побудовані.

За обладнанням сховища можуть забезпечуватись фільтровентиляційними установками промислового виробництва або спрощеного виготовлення із підручних матеріалів.

За часом зведення сховища бувають побудовані завчасно в мирний час і швидкозведені, що будуються у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

У будівництві сховища враховується радіус сектора збору людей (не більше 500 м).

Завчасно сховища будуються переважно для укриття виробничого персоналу найбільшої робітничої зміни підприємств, установ, органі­зацій, що продовжують свою виробничу діяльність у воєнний час; ук­риття персоналу, що забезпечує життєдіяльність міст, об'єктів економі­ки, персоналу АЕС; укриття нетранспортабельних хворих та обслуго­вуючого персоналу; лікувальних закладів, розташованих у великих містах; розміщення вузлів зв'язку і пунктів управління (ПУ) ЦО.

Вимоги до сховищ. Сховища повинні забезпечувати захист людей від усіх вражаючих факторів; будуватися на ділянках місцевості, які не затоплюються; мати входи і виходи з таким же ступенем захи­сту, що й основні приміщення, а на випадок обвалу - аварійні виходи; мати вільні підходи, де не повинно бути спалимих мате­ріалів або матеріалів, які сильно димлять; мати основні примі­щення висотою не менше 2,2 м і рівень підлоги, який лежить вище рівня ґрунтових вод не менше ніж на 20 см.

Фільтровентиляційне обладнання сховища повинно очищувати повітря від усіх шкідливих домішок і забезпечувати подачу чистого повітря в межах установлених норм.

Використання сховищ у мирний час для потреб народного господарства не повинно порушувати їх захисних властивостей. Переведення приміщень на режим укриттів у надзвичай­них ситуаціях повинно здійснюватися в мінімально короткі терміни.

Сховища повинні забезпечувати створення необхідних санітарно-гігієнічних умов для людей. Основними показниками цих умов є:

• Вміст вуглекислого газу. Повітря має містити не більше 1 % вуглекислого газу (гранично допустима концентрація дорівнює 3 %);

• Температура. Не повинна перевищувати +23 ^оС (гранично допустима - +31 ^оС);

• Вологість повітря. Не повинна перевищувати 70 % (гранично допустима – 80 %).

Приміщення сховищ поділяються на основні й допоміжні.

До основних належать приміщення для укриття людей, для пункту управління, медпункту (санітарного поста); до допоміжних - приміщення для фільтровентиляційної установки і дизельних електрос­танцій (ДЕС), санвузла, зберігання харчових продуктів, тамбур-шлюзи, тамбури та ін.

Приміщення для пункту керування. Приміщення повинно мати площу 10-20 м². Сховище повинне мати телефонний зв’язок з пунктом управління підприємства і гучномовець, підключений до міської чи об’єктової радіотрансляційної мережі.

Приміщення для медпункту (санпоста). Санпости призначаються із розрахунку один пост площею 2 м² на 500 чоловік. Крім санпостів, у сховищах місткістю 900-1200 чоловік повинні бути медпункти площею 9м²,а понад 1200 чоловік - додається 1 м² площі на кожні 100 чоловік.

У вбудованих сховищах передбачається аварійний вихід у вигляді підземної галереї з оголовком, винесеним за зону руйнувань.

Система повітрозабезпечення. Система повітрозабезпечення працює, як правило, у двох режимах:

режим 1 - чиста вентиляція (зовнішнє повітря очищується від пилу, в тому числі і від радіоактивного, на сітчастих фільтрах, змащених веретенною олією);

режим 2 - фільтровентиляція (повітря додатково пропускається через фільтри-поглиначі для очищення від ОР, бактеріальних засобів і радіоактивного пилу).

У сховищах, розташованих у пожежонебезпечних районах, у зонах катастрофічного затоплення, на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах, передбачається режим 3 - повна ізоляція або регенерація з подаванням кисню з балонів у сховище.

Система водозабезпечення. Передбачається приєднання водозабезпечення до зовнішньої водопровідної мережі. На випадок виходу із ладу водопроводу в сховищах передбачається режим аварійного запасу питної води з розрахунком 6 л на одну людину, а для санітарно-гігієнічних потреб – 4 л на одну людину на весь розрахунковий період перебування.

Система каналізації. Система каналізації дає можливість відводити нечистоти в будинкову та дворову каналізації. Санвузол обладнується окремо для чоловіків і жінок з розрахунку один унітаз на 75 жінок, один унітаз і один пісуар на 150 чоловіків.

Система опалення. Опалення сховищ здійснюється системою опалювальних радіаторів чи гладких труб. Температурний режим вважається нормальним, у ме­жах 0. ..+30°С. У мирний час підтримується температура не вище +10° С. У сховищах, заповнених людьми, опалення вимикається.

Система електропостачання. Електропостачання здійснюється від міської (об'єктової) електромережі, в аварійних випадках - від захищеної дизельної електростанції, розміщеної у сховищі.

Правила користування сховищами. Сховище вводиться в експлуатацію лише після приймання комісією, яка діє згідно з «Інструкцією з приймання і експлуатації сховищ Цивільно оборони».

На кожне сховище складають план, картку прив'язки і схему шляхів евакуації людей зі сховища. На плані сховища вказуються: вентиляційні канали в стінах, повітрозабірні системи, мережі водопроводу, каналізації, опалення і електроосвітлення, місця розташування пристроїв відключення, аварійний вихід, товщина і матеріали стін та перекриття сховища, площа і внутрішня кубатура приміщень, наводиться таблиця гранично допустимого часу перебування людей при постійному (без вентиляції) об'ємі повітря в залежності від заповнення людьми.

У картці прив'язки вказуються місцезнаходження сховища і розташовані поблизу характерні орієнтири, що не завалюються, за якими можна швидко відшукати засипане сховище.

На схемі евакуації людей намічаються кілька можливих мар­шрутів виходу з району розташування сховища за межі міста. Один екземпляр документації зберігається безпосередньо у схо­вищі, другий - у штабі ЦО.

За сигналом «Закрити захисні споруди» або при заповненні сховища двері і ставні зачиняються і сховище постачається пові­трям у режимі чистої вентиляції.

Люди, перебуваючи в сховищі, зобов'язані мати при собі за­пас продуктів харчування на 2 доби, а також необхідні особисті речі, документи та індивідуальні засоби захисту (протигази або респіратори). Забороняється приносити з собою легкозаймисті речовини або речовини із сильним запахом та громіздкі речі, приводити домашніх тварин, ходити без потреби по приміщеннях сховища, шуміти, курити і запалювати без потреби гасові лампи, свічки та інші подібні світильники. Люди зобов'язані виконувати всі вимоги коменданта і допомагати йому в підтриманні порядку.

Виведення людей зі сховища виконується за вказівкою комен­данта і здійснюється особовим складом ланки обслуговування.

Протирадіаційні укриття

Протирадіаційні укриття (ПРУ) — це герметичні захисні спору­ди, які забезпечують захист людей від γ- і нейтронного випромінювання і безпосереднього потрапляння радіоактивного пилу, крапель отруйних речовин і аерозолів бактеріальних засобів в органи дихання, на шкіру і одяг, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху. При відповідній міцності конструкції ПРУ можуть частково захищати людей від дії ударної хвилі ядерного вибуху і уламків зруйнованих будівель.

ПРУ допускають безперервне перебування у них людей протягом 2 діб. До ПРУ належать спеціально побудовані споруди, а також споруди, обладнані в підвалі, погребі, а також у цокольних і на перших поверхах будівель, гірничих виробках, печерах і інших заглиб­лених приміщеннях, у спорудах підземного простору міст.

Захисні властивості ПРУ від радіоактивних випромінювань оціню­ються коефіцієнтом ослаблення (захисту), який показує, у скільки разів ПРУ ослаблює дію радіації, а відповідно і зменшує дозу опромінення людей.

За ступенем захисту від радіоактивного випро­мінювання) ПРУ поділяється на сім груп:

Група ПРУ	Кзах по γ-випромінюванню	Тиск, що витримується ΔР, кг/см2
1	200 і більше	0,2
2	200 і більше	Не розраховується
3	100-200	0,2
4	100-200	Не розраховується
5	50-100	Не розраховується
6	20-50	Не розраховується
7	10-20	Не розраховується

Підвали в кам'яних будівлях послаблюють радіацію в 200-300 разів, підвали в дерев'яних будинках - у 7-12 разів. Перші поверхи багатоповерхових будинків послаблюють радіацію в 5-7, а верхні (за винятком останнього) - у 50 разів.

Місткість ПРУ може бути від 50 до 300 чоловік.

Протирадіаційні укриття порівняно зі сховищами мають більш просте планування..

Для розташування ПРУ можуть бути використані такі приміщення:

виробничих та допоміжних будівель (підвальні приміщення, цокольні і перші поверхи) підприємств, лікувальних установ і жилих будинків;

шкіл, бібліотек і громадських будівель;

кінотеатрів, будинків культури, клубів, пансіонатів, піонерських таборів, будинків і баз відпочинку;

складів сезонного зберігання палива, овочів, продуктів і інвентарю.

У ПРУ обладнуються такі приміщення:

основні - для розміщення переховуваних, санітарні пости, ок­ремі приміщення для дітей до 11 років, вагітних жінок і матерів з не­мовлятами;

допоміжні - санвузли, вентиляційна камера і кімната для збері­гання забрудненого верхнього одягу.

Площу основних приміщень ПРУ приймають з розрахунку площі на одну людину, так само як і для сховищ, 0,4 і 0,5 м² залежно від кількості ярусів нар.

Приміщення для переховуваних обладнується місцями для лежан­ня і сидіння.

За тими самими нормами, що і для сховищ, визначають площі для санітарних постів і медичної кімнати.

Приміщення ПРУ забезпечується вентиляцією, опаленням, водо- і електропостачанням.

У ПРУ вентиляція може бути природною (за місткості до 50 чоловік) або з механічним припливом (за місткості більш як 50 чоловік).

Якщо системи повітропостачання в ПРУ немає, то час перебуван­ня людей обмежується 4-6 год., оскільки склад кисню в повітрі безпе­рервно знижується.

Приміщення ПРУ опалюється від системи опалення будівлі. Для регулювання температури і вимкнення опалення установлюються вен-тилі-крани. Водопостачання здійснюється, як і в сховищах, приєднан­ням до водопровідної мережі. На випадок виходу водопроводу з ладу в ПРУ передбачається аварійний запас води в переносних баках з розра­хунком 2 л на добу на одну людину.

Електропостачання - від зовнішньої мережі міста, села, об'єкта. За її відсутності використовуються газові лампи, ліхтарі, свічки. ПРУ повинно мати телефонний зв'язок з місцевим відділом з надзвичайних ситуацій і гучномовець, увімкнений у міську і місцеву радіотрансляційну мережу.

Швидкоспоруджувані сховища. Найпростіші укриття

Швидкоспоруджувані сховища будують для повного забезпечення населення міст захисними спорудами у разі виникнення надзвичайних ситуацій. За своїми захисними властивостями вони майже не поступаються ПРУ.

Підготовка до будівництва швидкоспоруджуваних захисних сховищ (ШЗС) проводиться у мирний час: вибирається тип і місце сховища, накопичуються будівельні матеріали, конструкції, деталі.

Будівництво ШЗС здійснюється будівельними організаціями та виробничим персоналом підприємства. Будівельні організації викону­ють найбільш трудомісткі види робіт (монтаж важких залізобетонних конструкцій, установлення захисних дверей і ін.), а персонал будує котловани для ШЗС, обладнує вентиляційним обладнанням. Місткість ШЗС може бути від 50 до 300 чоловік.

Укриття повинні бути збудовані для місцевого населення в строк до 1 доби, для евакуйованих - до 2 діб від моменту введення відповідно­го ступеня готовності.

Найпростіші укриття будують на 10-40 чол. До них належать відкриті та перекриті щілини (траншеї). Перекрита щілина з товщиною захисного шару 60 см послаблює дозу радіації в 50 разів.

Захисні споруди повинні забезпечувати укриття всіх працівників за місцем роботи і за місцем проживання; усього не зайнятого у вироб­ництві населення за місцем проживання, а також укриття населення в місцях можливого скупчення людей під час евакуації та захисту особо­вого складу формувань під час проведення рятівних та інших невідклад­них робіт (РІНР).