Роздержавлення і приватизація

1. Введення.

У розвитку людської цивілізації, економічних систем, становленніі розвитку товарного виробництва поряд з поділом праці вирішальну рольвідіграє власність. Відносини власності складають основу будь-якоїекономічної системи.

Історії людського суспільства відомі найрізноманітніші формивласності, з яких найбільше значення мають державна іприватна власність.

У сучасному світі немає жодної країни, де б держава неактивно займалося господарською діяльністю. Переважаннядержавної форми власності в економіці країни веде довиникнення державної монополії, яка згубна для розвиткуекономіки, для споживача, населення та надзвичайна вигідна виробникові. 

Одержавлення всього суспільного життя означає, що держава займаємонопольне становище, а сама система суспільного життя виступає вяк авторитарно-бюрократичної держави.

Гіпертрофоване одержавлення економіки приводить до мономорфізмувласності, окостеніння підприємницьких структур, перешкоджаєфункціонування ринкових механізмів. Саме тому необхіднороздержавлення і приватизація.

2. Роздержавлення.

Роздержавлення - це сукупність заходів щодо перетвореннядержавної власності, спрямованих на усунення надмірної ролідержави в економіці.

Крім того, роздержавлення означає зняття з державибільшості функцій господарського управління, передачу відповіднихповноважень на рівень підприємств, заміну вертикальних господарських зв'язківгоризонтальними.

Роздержавлення не означає, що держава перестає гративажливу роль у ринковій економіці. Зменшуються масштаби державногопідприємництва, але держава залишається структурним елементомзмішаної економіки.

Процес роздержавлення не рівнозначний денаціоналізації, аостання не зводиться до однієї приватизації. Процес роздержавленнязберігає державну власність і спрямований на підвищенняефективності функціонування що залишаються в державному секторіпідприємств.

Процес роздержавлення характеризується деідеологізації, коли всібільш рідкої стає ситуація, за якої демократичні партіївиступають за розширення державного сектора, а їхні політичнісупротивники - за приватний.

Основними способами роздержавлення є:

. лібералізація ринків;

. комерціалізація;

. стимулювання створення та розширення сфери діяльності змішаних підприємств (державно-приватних);

. денаціоналізація.

Лібералізація ринків передбачає відкриття широких можливостей для їхосвоєння різними господарськими суб'єктами. Це шлях формуванняконкурентних структур у тих секторах економіки і на тих ринках, для якиххарактерна повна монополія держави. Мова йде про зняття різного родузаборон і усунення бар'єрів, що перешкоджають доступу на той чи іншийринок нових конкурентів; про диверсифікацію виробництва і продажів, увнаслідок чого зростає число багатопрофільних фірм, чия продукція моженадходити на самі різні ринки. Держава заохочує також малий бізнес  (через податкові пільги), знімає обмеження для проникненняіноземного капіталу, вживає заходів щодо демонополізації економіки. Все церобить ринки більш вільними. Лібералізація ринків означаєроздержавлення без зміни державної власності.

Комерціалізація державних підприємств, полягає в їхперекладі на комерційний розрахунок, у підпорядкуванні їх діяльності принципамринкового механізму. Комерціалізація державних підприємствприпускає усунення їх неринковою навколишнього середовища. При тому державаабо скорочує, або повністю припиняє їх бюджетне фінансування,скасовує пільгове оподаткування, надає у списанні кредитноїзаборгованості, оцінює результати господарської діяльності на основікритеріїв, що застосовуються в приватному секторі. Комерціалізація господарськихоб'єктів призводить до вирішення проблеми паралельної держави - скороченнядефіциту державного бюджету, так як держава позбавляється як відсубсидування, так і від інвестування в державне підприємство. Цев свою чергу веде до оздоровлення грошового господарства країни, до зниженнярівня інфляції.

Створення змішаних підприємств за участю держави та інших суб'єктівформ власності, яке могло б супроводжуватися пільговим кредитуваннямта оподаткуванням. Мова в даному випадку йдеться не тільки і не стільки простворення підприємств за участю іноземного капіталу, скільки про вкрапленняв структури державної власності інших форм власностівітчизняного походження.

Денаціоналізація державної власності, що в переважнійсвоєї частини носить безпосередній приватизаційний характер. При цьомувласність державних підприємств може переходити не тільки вприватні руки, але і до банків, колективам державних підприємств,кооперативам.

Всі ці способи роздержавлення переплітаються, висловлюючись взміну власності та вдосконалення господарського механізмуринкової економіки.