Економічний закон

Економі́чний зако́н — об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесівиробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ або послуг. Цей закон виражається в тому, що людські потреби є необмежені, а блага є обмеженими. Економічні закони завжди відображають необхідні, причинно-зумовлені зв'язки і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони виражають найбільш суттєві, типові риси функціонування і розвитку тієї чи іншої економічної системи. Кожен із них є виразом якісних і кількісних сторін економічних явищ та процесів у їх єдності і служить їх внутрішньою мірою.

Економічні закони — це насамперед закони еволюції виробничих відносин (або відносин економічної власності) у їх взаємозв'язку з розвитком продуктивних сил. Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто відтворюються незалежно від волі й свідомості людей. Проте вони істотно відрізняються від них, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей — виробництві, розподілі, обміні та споживанні, тому залежать від свідомої діяльності людей. Свідоме, цілеспрямоване використання економічних законів є домінуючим. Так, на сучасному етапі держава не може скасувати економічні закони, але може створювати передумови для розвитку об'єктивних законів, змінивши умови. Крім того, на відміну від природних, економічні закони діють не вічно, більшість з них мають тимчасовий характер.

Розрізняють:

• всезагальні економічні закони, тобто закони, які властиві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу, закон зростання потреб тощо);

• закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях: закон вартості, закон попиту і пропозиції, грошового обігутощо;

• до третього типу належать специфічні економічні закони, тобто закони, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Найважливішу роль серед них відіграє основний економічний закон, що виражає найглибинніші зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами, відносинами власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил;

• четвертий тип економічних законів — це особливі закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній чи низхідній) або ступенів суспільного способу виробництва — закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму, закон одержавлення економіки.

На вищому ступені державно-кооперативного капіталізму діє закон планомірного розвитку економіки.

Механізм використання економічних законів передбачає передусім пізнання їхньої сутності, умов дії та вимог, на основі чого формується економічна політика, виробляється економічна програма.

Механізм дії та використання економічних законів

Механізм дії економічних законів розкривається в процесі їх пізнання, тобто в ході з'ясування їх змісту. Поки суспільство не пізнало ті чи інші економічні закони, воно не знає механізму їх дії. Механізм дії економічних законів - це ніщо інше, як структура законів, взаємозалежність та взаємообумовленість - частин кожного конкретного закону, які визначають і забезпечують функціонування та розвиток закону. Механізм дії економічних законів завжди є процесом об'єктивним, незалежним від волі та свідомості людей. Наприклад, основний економічний закон капіталістичної суспільно-економічної формації діяв задовго до того, як був розкритий і сформульований К. Марксом в "Капіталі", але його зміст, механізм дії були невідомі суспільству.

Слід мати на увазі, що у змісті економічних законів відображаються виробничі відносини того чи іншого суспільства, а ці останні -(виробничі відносини) проявляються передусім як економічні інтереси. В зв'язку з цим пізнання виробничих відносин, змісту і механізму дії їх законів стає можливим завдяки дослідженню природи і взаємозв'язків економічних інтересів. Економічні інтереси, як і економічні закони, об'єктивні і визначаються тим місцем, яке посідає людина, соціальна група або клас у системі суспільних відносин. Інтереси можуть бути усвідомлені і неусвідомлені людьми, усвідомлені повністю або частково, усвідомлені правильно або неправильно. Усвідомлений економічний інтерес незалежно від того, правильно він усвідомлений чи ні, завжди виступає у вигляді мети - ідеального спонукального мотиву діяльності людей. Розрізняють три групи економічних інтересів: особисті, колективні, суспільні. Між ними існують і єдність, і суперечність. Причому в умовах суспільної власності на засоби виробництва єдність між означеними групами економічних інтересів більша, а суперечність менша, ніж в умовах панування приватної власності. А це означає, що в умовах панування суспільної власності і окрема людина, і колектив, і суспільство в цілому зацікавлені у більш повному пізнанні механізму дії економічних законів. В той час як в умовах панування приватної власності є певні соціальні, класові перешкоди для пізнання економічних законів. Скажімо, власники засобів виробництва, капіталісти хотіли б, щоб наймані робітники не знали, що джерелом прибутку власників промислового, торгового, позичкового та земельного капіталів є додаткова вартість, створена неоплаченою працею.

Зрозуміло, що одного лише пізнання механізму дії економічних законів недостатньо для того, щоб мати певну користь від нього. Ще треба вміти використовувати економічні закони. Під використанням економічних законів розуміють їх застосування людьми в своїх інтересах. Використання законів здійснюється шляхом створення відповідних умов для повнішої реалізації одних законів та обмеження дії інших. Скажімо, в постсоціалістичних країнах створюються сприятливі умови для дії закону додаткової вартості, закону купівлі-продажу робочої сили, закону конкуренції та анархії і водночас ставляться певні обмеження дії таких законів, як розподіл за працею, планомірний та пропорціональний розвиток тощо.

Використання економічних законів може бути емпіричним і свідомим. Емпіричне використання економічних законів має місце тоді, коли люди несвідомо пристосовуються до дії тих чи інших законів, враховують їх у своїй діяльності, навіть не знаючи нічого про них як особливих історичних суспільних відносинах. Скажімо, люди тривалий час не знали, що діє закон вартості, але обмін товарами намагалися здійснювати з врахуванням затрат праці на їх виробництво. Емпіричне використання економічних законів характерне для ранніх етапів розвитку кожного суспільного способу виробництва, коли люди ще недостатньо повно пізнали економічні закони його розвитку. Водночас слід мати на увазі, що емпіричне використання економічних законів більш поширене в суспільствах, де панує приватна власність на засоби виробництва і має місце експлуатація людини людиною. Пригноблені верстви населення не допускаються до пізнання не тільки механізму використання, але й механізму дії економічних законів.

Свідоме використання економічних законів означає, що люди на основі глибокого пізнання законів та закономірностей економічного розвитку свідомо використовують їх у* своїй діяльності, науково передбачають наслідки такої діяльності і свідомо й активно створюють необхідні умови для отримання передбачених наслідків. У свідомому використанні економічних законів зацікавлене людство і кожне окреме суспільство як ціле, а також ті верстви населення, які об'єктивно виступають рушійною силою нового суспільства. Так, на етапі становлення капіталістичного суспільства у свідомому використанні економічних законів були зацікавлені не тільки і не стільки робітники, скільки буржуазія. Бо саме таким чином вона могла реалізувати свої матеріальні, економічні інтереси. Свідоме використання економічних законів відкривало широкі можливості для прискореного розвитку економіки і суспільства в цілому.

Свідоме використання економічних законів призвело до розширення функцій економічної науки (політичної економії). Поряд з пізнавальною та ідеологічною функціями вона почала виконувати ще й практичну і методологічну функції. Співставляючи об'єктивний механізм дії економічних законів з конкретним станом економіки, економічна наука почала робити практичні висновки, спрямовані на вдосконалення економіки, на свідоме використання економічних законів, тобто на встановлення механізму їх використання.

В кожному суспільстві діє свій механізм використання економічних законів. Проте в сучасних умовах у механізмах використання економічних законів у капіталістичних та соціалістичних країнах багато спільного: активне втручання держави у процес відтворення, розвиток регулювання, програмування та планування економічних процесів, впровадження системи матеріального і морального стимулювання, розвиток змагання при соціалізмі, конкуренції при капіталізмі тощо.

На основі викладеного можна зробити висновок, що механізм використання економічних законів не слід ототожнювати з механізмом їх дії. Механізм дії є процесом об'єктивним, незалежним від волі та свідомості людей. В той час як механізм використання економічних законів несе на собі відбитки суб'єктивного, оскільки залежить від економічної грамотності та організаторських здібностей тих, хто, пізнавши механізм дії економічних законів, взявся за їх використання на практиці. Причому неприпустимість ототожнення означених механізмів - це проблема не тільки теоретична. Адже ототожнення механізму дії та механізму використання економічних законів в теорії означало б змішування об'єктивного і суб'єктивного, базису і надбудови і цим самим відкривало б шлях до суб'єктивізму та волюнтаризму на практиці. Сказаним ми не ставимо собі за мету применшити роль і значення суб'єктивного фактора в економічній діяльності. Роль його досить велика хоча б тому, що без нього неможлива дія економічних законів, а отже й неможливе їх використання. Проте за будь-яких умов ототожнювати означені механізми недоцільно, бо тоді будь-які дії людей, держави, суспільства треба було б визнавати об'єктивними, а насправді це не так. Адже вони можуть бути правильні і неправильні, суб'єктивні.