- •Розвиток економічної думки в Україні
- •Неокейнсіанська теорія економічного циклу
- •Теорія державного регулювання ринкової економіки
- •Теорії державного регулювання економіки
- •Неоінституціоналізм.
- •Неоінституціоналізм пошуки альтернативи пануючої ортодоксії
- •Економічний закон
- •Механізм дії та використання економічних законів
- •Роздержавлення і приватизація
- •1. Введення.
- •2. Роздержавлення.
- •3. Приватизація.
- •4. Особливості приватизації в Росії.
- •5. Висновок.
- •Роздержавлення та приватизація
- •Держава добробуту та соціально орієнтована ринкова система
- •Особливості становлення сучасних ринкових відносин в Україні
- •Грошовий ринок
- •Суб'єкти грошового ринку
- •Монетарна політика держави: поняття, види та інструменти.
- •Вартість
- •Трудова теорія вартості
- •Теорія трудової вартості
- •Теорія граничної корисності
- •Поняття витрат виробництва. Теорія витрат виробництва та її сучасна концепція
- •Теорія граничної корисності
- •Гранична корисність
- •Погляди
- •Витрати виробництва
- •Класифікація
- •Умови формування і розвитку ринку.
- •Фінансовий ринок
- •Фінансовий ринок
- •Призначення і структура фінансового ринку
- •Конкуренція і монополія в ринковій ек.. Ринкова ціна Суть конкуренції. Конкуренція і ринок. Позитивні і негативні наслідки конкуренції
- •Конкуренція і монополія. Суть монополізму. Типи монополізму
- •Види конкуренції
- •Суть ціни. Фактори, що її визначають
- •Монополія і конкуренція
- •2. Причини виникнення монополій.
- •3. Форми монополій.
- •4. Типи монополій.
- •5. Види монополістичних станів.
- •6. Конкуренція, види конкуренції.
- •7. Види цін в умовах панування монополій.
- •Методи конкурентної боротьби
- •Конкуренція
- •Конкуренція і реклама
- •Оптові ціни, їх різновиди
- •Номінальна та реальна процентні ставки
- •Позичковий відсоток
- •Дисконтування
- •Інвестиційні рішення підприємства.
- •Реальние і номінальні процентні ставки.
- •Акціонерне товариство
- •Реформа законодавства про акціонерні товариства
- •Джерела для запозичення моделей регулювання
- •Пріоритетні регуляторні цілі реформи
- •Типи акціонерних товариств
- •Публічне акціонерне товариство
- •Приватне акціонерне товариство
- •Приватні ат і тов
- •Акціонерне товариство (корпорація): види, структура, праві основи
- •Бізнес-план підприємства. Сутність, зміст, призначення, структура, методологія
- •Бізнес-планування
- •1. Сутність бізнес-планування в ринковій системі господарювання, його призначення
- •2. Організація розробки бізнес-плану
- •3. Зміст і структура бізнес-плану
- •Структура бізнес-плану
- •Організаційно-правові форми підприємств
- •Організаційно - правові форми підприємств
- •Правове становище селянського (фермерського) господарства
- •Порядок створення селянського (фермерського) господарства і його державна реєстрація
- •Склад селянського (фермерського) господарства, права та обов'язки його членів
- •Правовий режим майна селянського (фермерського) господарства
- •Господарська діяльність селянського (фермерського) господарства
- •Умови та порядок припинення діяльності селянського (фермерського) господарства
- •Правове становище Акціонерного товариства Акціонерне товариство як суб’єкт підприємницької діяльності
- •Принципи організації а. Т.
- •Управління акціонерними товариствами
- •Порядок створення акціонерного товариства
- •Випуск акцій, Види акцій
- •Правове становище приватних підприємств
Джерела для запозичення моделей регулювання
Офіційні коментарі[2] вказують на декілька джерел, на які орієнтувались реформатори:
законодавство європейського співтовариства, до якого автори намагались адаптувати закон про акціонерні товариства;
найкраща світова практика, насамперед стандарти Організації економічного співробітництва та розвитку.
Попри офіційно проголошені напрямки руху реформи, Закон має набагато більше спільних рис із Модельним законом «Про акціонерні товариства», ніж із законодавством ЄС про компанії.[3] Модельний закон був розроблений у 1995 р. на основі самодостатньої (self-enforcing) моделі регулювання[4] трьома американськими вченими — професором на той час Колумбійського університету Б. Блеком, професором Гарвардського університету Р. Краакманом, а також Анною Тарасовою, консультантом з питань права Центру інституційних реформ і неформального сектору при університеті Мериленда. Без принципових змін Модельний закон було покладено в основу російського федерального закону «Про акціонерні товариства». Український закон «Про акціонерні товариства» структурно і змістовно повторює російський закон. Утім, багато положень російського закону, спрямовані на створення ринку корпоративного контролю, захист прав портфельних і великих міноритарних акціонерів, обмеження можливостей контролюючих акціонерів і менеджменту з експлуатації товариства у власних інтересах (insider self-dealing) до українського закону не потрапили.[5]
Оригінальних положень, направлених на вирішення суто українських проблем, в Законі небагато. Наприклад, вимога про примусовий лістинг акцій публічних акціонерних товариств — захід, який має на меті штучне збільшення пропозиції квазі-ліквідних інструментів на фондових ринках. Інше суто українське нововведення — вимога про обов'язкове укладання правочинів із акціями публічних товариств на біржах. Здається, що український «слід» в Законі можна встановити там, де використовується командно-адміністративний метод приписів і заборон — метод, який не має нічого спільного з ідеологією самодостатнього регулювання, покладеною в основу Модельного закону «Про акціонерні товариства» його розробниками.
Всупереч вимогам Закону «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» Закон не пройшов обов'язкову експертизу Міністерства юстиції України на предмет відповідності acquis communautaire.[6] Поза увагою авторів Закону залишились численні протиріччя між Законом і Цивільним кодексом. Перелік деяких виявлених після набуття чинності Законом протиріч був узагальнений Юридичним комітетом Американської торговельної палати в Україні, який розробив законопроект, направлений на їх усунення.[7]
Пріоритетні регуляторні цілі реформи
У 2007 р. Президент України в своєму дорученні Кабінету Міністрів визначив[8] 4 пріоритетні регуляторні цілі, які повинен був досягти закон про акціонерні товариства. Усі ці заходи направлені на захист права власності міноритарних акціонерів:
запровадження процедури кумулятивного голосування під час формування наглядової ради акціонерного товариства;
визначення випадків обов'язкового викупу акціонерним товариством на вимогу акціонера належних йому акцій товариства за ринковою вартістю;
запровадження обов'язкового повідомлення товариства особою про її намір придбати значний пакет акцій відповідного акціонерного товариства;
обов'язок товариства забезпечувати збереження повної та достовірної інформації про себе та свою діяльність та рівний доступ до неї.
Здається, що Закон не вирішує жодної задачі. Метод кумулятивного голосування не працює, вимогу про обов'язкове залучення незалежного оцінювача для визначення ринкової вартості вилучено, а питання про залучення (або незалучення) оцінювача вирішує наглядова рада, істотна відповідальність за неповідомлення про намір придбати значний пакет акцій і за нерозголошення інформації не передбачена, тоді як закриті акціонерні товариства за рішенням суду були взагалі звільнені від обов'язку розкривати інформацію на фондовому ринку. За нерозкриття корпоративної інформації в загальному порядку відповідальність взагалі не встановлена.[9]