Дисконтування

Дисконтування (Discounting) -

1. Застосування коефіцієнта дисконтування або відсоткової ставки до суми капіталу або до права на такий капітал. Розрахунок ціни або поточної вартості векселя до настання строку плати шляхом зменшення його вартості з використанням поточної відсоткової ставки.

2. Використання дебіторської заборгованості (рахунків до одержання) в якості забезпечення при одержанні позики.

3. Коригування поточних цін в зв'язку з очікуваними змінами прибутку або з якихось інших причин згідно з очікуваними майбутніми змінами цін на товари, курсів цінних паперів та валютних курсів.

Дисконтування – основна процедура фінансових операцій, лежить в основі доходності фінансових ринків. Дисконтування є єдиною методикою, яка порівнює вартість різних об‘єктів у часі. Дисконтування приводить теперішню вартість до майбутньої і навпаки. Дисконтування може проводитися різними методами.

Математичними за допомогою формул та фінансових таблиць. Цей метод використовується, коли потрібна точна оцінка вартості активу. Найпоширеніша формула дисконтування: майбутня вартість активу дорівнює добутку його теперішньої вартості на одиницю плюс ставка дисконтування (FV=PV(1+i))

З іншого боку дисконтування може проводитися наближено, з використанням попереднього досвіду та експертних оцінок. Можна сказати, що, чим надійнішим є актив, чим менше обмежень у його придбанні і обігу, тим формальнішою є процедура дисконтування.

Між цими двома різними підходами існують методи, які поєднують кількісну та якісну оцінки. Якщо порівнювати із загальною кількістю операцій, то нематематичний підхід переважає, проте більша частина коштів обертається на організованих ринках, де рішення приймаються винятково на основі розрахунків.

Дисконтування вимагає прогнозів на майбутнє. У математичному підході вони виражаються у ставці дисконтування. Вона є фундаментальним питанням економічної теорії та практики фінансів і відображає у собі очікування на майбутнє. Це визначення продовжує бути вірним, попри те, що в економічній теорії відсоткова ставка називається засобом ринкових розрахунків та альтернативною вартістю, а у фінансах – це мірило видатків та доходів. В економічній теорії відсоткові ставки визначають співвідношення між поточним та майбутнім споживанням, коли рівень споживання у майбутньому залежить від поточних інвестицій у товари і послуги. Фінансисти вважають відсоткову ставку мірилом віддачі від втрати ліквідності через передачу коштів іншим особам, яка завжди пов‘язана з ризиком. Поєднати ці підходи можна узагальненням про те, що втрата ліквідності є доцільною лише тоді, коли вона принесе більший дохід у майбутньому.

Інвестиційні рішення підприємства.

Фірми здійснюють інвестиції тоді, коли вони бачать перспективизбільшення попиту на свою продукцію і хочуть розширити масштаби своєїдіяльності або ж коли вони прагнуть отримати перевагу за рахуноквпровадження більш ефективного з точки зору економії витрат способувиробництва даного товару. Інвестиції можуть бути пов'язані і звиробництвом зовсім нового товару. Ай-Бі-Ем вкладає кошти вновий завод, де у виробництві комп'ютерів використовуються роботи, а «Фольксваген» будує новий автомобільний завод.

У кожному подібному випадку рішення про будівництво заводу або про покупку машині обладнання буде визначатися результатами розрахунку майбутніх витраті можливого прибутку. Фірма повинна зіставити вигоди від експлуатації новогозаводу чи обладнання, тобто приріст прибутку, з рівнем витрат наінвестиції. Однак оскільки доходи з'являться лише в майбутньому, а витративиникають відразу ж, щойно починається будівництво заводу так чи закуповуєтьсяобладнання, фірма повинна порівнювати величину майбутніх надходжень прибуткуз поточними витратами.

Ось тут і з'являється процентна ставка. Для фінансування своїх інвестиційфірма сьогодні бере гроші в борг, і, отже, вона повинна бутивпевнена в тому, що інвестиції принесуть достатньо додаткової прибули, щобвиплатити суму кредиту плюс відсотки по ньому. Таким чином, майбутніприбутку повинні бути істотно вище величини поточних витрат, щобзробити можливою виплату відсотків по позиці, за рахунок ко-торогоздійснюються ці інвестиції. Чим вище рівень відсоткової ставки, якуфірма повинна буде виплачувати, тим більше повинна бути різниця міжвеличиною майбутнього прибутку і рівнем поточних інвестиційних витрат, длятого щоб зробити проект прийнятним.

У будь-який час фірма має в своєму розпорядженні безліч готових доздійснення інвестиційних проектів. Подібні проекти можуть включатибудівництво нових заводів, переобладнання телефонного зв'язку, підвищенняякості комп'ютерної системи або заміну зношених вантажних візків.

Однак при високому рівні процентної ставки лише невелика частина цихпроектів буде прибутковою, а при дуже низькій ставці відсотка прибутковихпроектів буде вже більшість, оскільки в цій ситуації немає необхідностів значному перевищенні майбутніх прибутків над величиною поточнихінвестиційних витрат. Це означає, що високі процентні ставкизнижують зацікавленість фірм у здійсненні своїх інвестицій. Інавпаки, при низьких процентних ставках масштаби інвестування,здійснюваного фірмами, ростуть.

Що б змінилося, якщо б для здійснення своїх інвестиційнихпроектів фірмам не треба було позичати гроші? Чи могла б тоді матизначення величина процентної ставки? Мабуть, так, оскільки фірми повинніпрагнути використовувати наявні у них кошти найкращим чином. І якщофірма не вдається до допомоги кредиту, то вона, ймовірно, вже маєнеобхідні грошові кошти для здійснення даного інвестиційногопроекту. Однак у цьому випадку фірма має подивитися, чи не існуєможливості отримати більш високі доходи, використовуючи ці гроші яких-небудьіншим способом, наприклад, купуючи облігації або надаючи кредитиіншим фірмам. Чим вище рівень відсоткової ставки, тим більшепривабливим буде для фірми надання своїх грошових коштів уКредит, а не здійснення їх безпосередньо на фабрику або інші власніпросвіти. Таким чином, чим вищий рівень процентної ставки, тим нижчесхильність фірми інвестувати у фізичний капітал незалежно від того,фірма повинна займати для цього капітал чи ні.