23.Скільки поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання встановлюють нормативні документи?

Звичайно зона санітарної охорони складається з трьох поясів.

Перший пояс (пояс «строгого режиму») охоплює водоймище в місці забо­ру води і територію розташування головних водопровідних споруд (водоприй­мачі, насосні й очисні станції, резервуари). Територію поясу захищають від до­ступу сторонніх осіб і оточують зеленими насадженнями. Постійне перебуван­ня людей в першій зоні не допускається. Межі першого поясу для річки або ка­налу встановлюють: вгору за течією - не менше 200 м від водозабору; вниз за течією - не менше 100 м від водозабору; по прилеглому берегу до водозабору - не менше 100 м від лінії урізання води при максимальному рівні. Межі першого поясу санітарної охорони водосховища або озера, використовуваних як вододжерело, встановлюють: по акваторії на всіх напрямках - не менше 100 м від водозабору; по прилеглому берегу до водозабору - не менше 100 м від лінії урі­зання води при максимальному рівні. На водозаборах ковшового типу в перший пояс входить вся акваторія ковша.

Другий пояс зони санітарної охорони включає територію по обидві сторони річки на відстані 500-1000 м (залежно від рельєфу місцевості) вгору за течією виходячи з пробігу води від меж поясу до водозабору при витраті води 95% за­безпеченості в строк до 3 діб, вниз за течією - не менше 100 м.

Третій пояс зони санітарної охорони включає джерело водопостачання і басейн його живлення, тобто всі території і акваторії, які впливають на форму­вання якості води джерела, використовуваного для водопостачання. Межі тери­торії третього поясу річки або каналу визначають виходячи з можливості за­бруднення водоймища стійкими хімічними речовинами: вгору за течією, вихо­дячи з пробігу води від меж поясу до водозабору при витраті води 95% забезпе­ченості в строк до 5 діб; вниз за течією - не менше 250 м; бічні межі - по водо­ділу. Для водосховища або озера межі третього поясу встановлюють, виходячи з тривалості протікання води від них до водозабору в течію не менше 5 діб при максимальній швидкості течії.

24.Наведіть класифікацію насосних станцій за ознакою їх призначення і розташування в схемі водопостачання міста.

За місцем розташування в загальній схемі водопостачання і при­значенням насосні станції розділяють на станції першого та другого під­няття, підвищувальні і циркуляційні.

Станції першого підняття призначені для перекачування води із джерела водопостачання на очисні споруди, а якщо очищення не по­трібне, то в резервуари чистої води. Для забезпечення стабільної роботи водоприймальних і очисних споруд насоси станції першого під­няття розраховують на рівномірну подачу води протягом доби. Подачу насосів при цілодобовій роботі станції 1-го підняття слід приймати, як правило, рівною середньогодинним витратам води за добу найбільшого водоспоживання з урахуванням витрат води на відновлення протипо­жежного запасу та власних потреб споруд для очищення води і системи водопостачання в цілому.

Станції другого підняття перекачують воду із резервуарів чистої води до споживача. Оскільки споживання води па господарсько-питні потреби нерівномірне протягом доби за годинами, то насосні станції забезпечують подачу води з урахуванням цієї нерівномірності. Подачу насосів ІІ-го під­няття слід визначати за графіком водоспоживання і прийнятої схеми во­допостачання (з водонапірною баштою або без неї). При цьому необхідно враховувати, що при безбаштовій системі сумарна подача насосів ІІ-го підняття повинна бути не меншою за максимальні годинні витрати. Воду слід подавати споживачам не тільки в потрібній кількості і якості, а також під певним напором, який забезпечує станція ІІ-го підняття і водонапірна башта. Для забезпечення подачі розрахункових витрат води на гасіння пожежі слід передбачити у необхідних випадках встановлення протипожежних агрегатів в насосних станціях ІІ-го підняття або влаштування спеціальних протипожежних насосних станцій.

Циркуляційні насосні станції влаштовують в системах технічного водопостачання у тих випадках, коли необхідно забезпечити циркуляцію води, наприклад, в замкнутих системах охолодження.

Підвищувальні насосні станції підвищують напір у водопровідній мережі. Насоси в цьому випадку підключають безпосередньо до водопровідної мережі.

25.Наведіть класифікацію насосних станцій за характером заглиблення у грунт.

заглибленні,напівзаглибленні і поверхневі

26.Наведіть класифікацію насосних станцій за характером керування насосною станцією.

автоматичний,дистанційний та місцевий режими управління

27.За допомогою яких споруд здійснюється регулювання водопровідної мережі?

До напірно-регулюючих споруд відносять водонапірні башти, ви-сокорозташовані надземні напірні резервуари, а також повітряноводяні (гідропневматичні) баки.

28.Яке призначення мають резервуари чистої води (РЧВ) і де вони розташовуються в загальній схемі водопостачання міста?

Найбільше розповсюдження у практиці водоочистки, особливо в міських водопроводах, мають схеми очисних споруд з самопливним рухом води. Вода, подана НС 1-го підйому, самопливом проходить послідовно всі очисні споруди і поступає у збірні РЧВ, з яких забирається насосами станції 2-го підйому. Та­ким чином, РЧВ безпосередньо пов'язані з комплексом очисних споруд і по­винні розташовуватися поблизу них, як і НС 2-го підйому.

Регулюючі та запасні споруди в системі водопостачання – це напірні або безнапірні резервуари з певним об'ємом води, який потрібний для регулювання роботи системи і для утворення недоторканого запасу на випадок пожежі або аварій.Розташовуються після учасних споруд у найвищих точках місцевості населенного пункту.