Радіоізотопна діагностика

Радіоізотопна діагностика заснована на використанні препаратів, мічених радіоактивними ізотопами. Після введення цих препаратів в організм за допомогою спеціальних апаратів - сканерів і гамма-камер - реєструють нагромадження й рух ізотопів в органі або системі.

Метод відрізняється високою чутливістю, подає точну інформацію про морфологічні й функціональні особливості органа або системи. За його допомогою роблять дослідження нирок, печінки, серця з визначенням швидкості кровообігу, легень, головного й спинного мозку й ін.

Термографія - метод, заснований на реєстрації температури поверхні тіла за рахунок уловлювання інфрачервоного випромінювання. Він дозволяє виявляти поверхово розташовані пухлини або здійснювати контроль за ефективністю лікування різних захворювань. До позитивних якостей даного методу варто віднести його повну нешкідливість і високу розв'язну здатність у визначенні перепаду температури.

Ендоскопічні методи дослідження

Ендоскопічні методи засновані на введенні в порожній орган або порожнину спеціального приладу, що дозволяє визначити форму й розмір досліджуваного органа, стан слизової оболонки (кольори, рельєф, тобто характер, висоту й ширину складок, дрібні зміни поверхні слизової - ерозії, виразки, поліпи, пухлини, підслизові крововиливи й т.п.).

До ендоскопічних методів обстеження відносять:

• бронхоскопію - ендоскопічне дослідження бронхів;

• гастроскопію (повна назва -езофагогастрофібродуоденоскопія) - дослідження стравоходу, шлунка й дванадцятипалої кишки;

• колоноскопію - дослідження товстого кишечнику;

• ректороманоскопію - дослідження сигмовидної та прямої кишки;

• цистоскопію - дослідження сечового міхура;

• артроскопію - дослідження порожнини суглоба.

Діагностична цінність ендоскопічних методів збільшується завдяки можливості під час дослідження органа брати матеріал з поверхні його слизової оболонки (для вивчення форми й структури кліток) або шматочка тканини (біопсія).

Лабораторні методи дослідження

Клініко-лабораторні дослідження припускають аналіз морфологічного й біохімічного складу крові, сечі, а при необхідності й інших середовищ організму (спинномозкової рідини, мокротиння, шлункового вмісту, калу).

Лабораторні дослідження проводять у наступних напрямках:

• вивчення загальних властивостей дослідженого матеріалу - кількість, колір, вид, наявність домішок, відносна щільність і т.п.;

• мікроскопічне дослідження;

• хімічне дослідження з метою визначення тих або інших речовин – продуктів обміну, мікроелементів, гормонів, з'єднань, що з'являються тільки при захворюваннях і т.д.;

• бактеріологічний, вірусологічний й інший види досліджень.

Функціональне тестування

В основі функціонального тестування лежить оцінка змін функцій й/або структур окремих органів або систем організму в визначений момент під впливом різних впливів.

В якості подібних впливів - функціональних проб (синонімом терміна "функціональна проба" є термін "тест"), використовують фізичні навантаження, холодові впливи, зміни положення тіла, лікарські препарати, електричну стимуляцію передсердь й ін.

Залежно від питомого внеску кожної з фізіологічних систем у відповідну реакцію на обрану пробу прийнято виділяти функціональні проби серцево-судинної системи, системи зовнішнього подиху й ін., хоча при цьому завжди варто мати на увазі, що жодна з них не може характеризувати діяльність тільки однієї окремо взятої системи.

Функціональні проби найбільш широко використовують з метою дослідження:

• серцево-судинної системи;

• системи зовнішнього подиху;

• вегетативної нервової системи;

• вестибулярного аналізатора;

• загальної фізичної працездатності;

• енергетичних потенцій організму.

Література [2,3,4,11]