Спосіб шостий: Еквівалентність.

Ми неодноразово підкреслювали, що одна й та ж сама ситуація може передаватися двома текстами із використанням різноманітних стилістичних та синтаксичних способів. У таких випадках ми маємо справу із способом, у результаті застосування якого виходять однакові тексти. Класичним прикладом еквівалентності є реакція незграби, який випадково поцілив молотком по пальцю. Якби він був французом, його зойк міг би бути “Aie!” (Ай!), а якби він був англійцем, то вигукнув би “Ouch!” (Ах!). Ще одним разючим прикладом еквівалентності є чисельні випадки звуконаслідування:

Cocorico Miaou Hi-han

Cock-a-doodle-do Miaow Heehaw

Кукуріку Мяу Іа

Ці прості приклади ілюструють особу рису еквівалентності: дуже часто їм притаманна синтагматична природа, вони впливають на все повідомлення. У результаті, більшість еквівалентів є постійними, вони належать до фразеологічного репертуару ідіом, кліше, прислів’їв, іменних та ад’єктивних фраз, тощо. В цілому, прислів’я є прекрасними прикладами еквівалентності, наприклад:

Il pleut à seaux /des cordes Deux patrons font chavirer la barque

It is raining cats and dogs Too many cooks spoil the broth

Як з-під ринви ллє У семи няньок дитя без ока

Cпосіб створення еквівалентів також часто застосовується до ідіом. Наприклад, такі фразеологізми, як: “To talk through one’s hat” (казати нісенітниці), та “As like as two peas” (схожий як дві краплі води), не можна калькувати. Проте, саме це відбувається у так званому двомовному суспільстві, члени якого знаходяться у постійному контакті з парою мов, при цьому маючи про них найгуманніше уявлення. Не зважаючи на це, буває, що деякі такі кальки навіть стають частиною іншої мови, особливо, якщо вони пов’язані з новою областю, яка, можливо, знайде собі місце у країні ПМ. Наприклад, у канадському варіанті французької мови, ідіомі “To talk through one’s hat” відповідає “parler à travers son chapeau”. Але займатися уведенням таких кальок у прекрасно організовану мову повинні не перекладачі; тільки письменники можуть дозволити собі таку вільність, і лише вони несуть відповідальність за успіх чи провал такого заходу. У перекладі рекомендується використовувати традиційні вирази, тому що звинувачення у використанні галліцизмів, англіцизмів, германізмів, іспанізмів, завжди матиме місце, якщо перекладач буде намагатися ввести нову кальку.

Спосіб сьомий: Адаптація.

Переходячи до сьомого способу, ми досягаємо “межі перекладу”. Цей спосіб використовується у тих випадках, коли ситуація ДМ не притаманна культурі ПМ. У таких випадках перекладачі повинні натомість вигадати відповідну ситуацію. Таким чином, адаптацію можна описувати, як особливий вид еквівалентності, ситуативну еквівалентність. Давайте візьмемо у якості приклада звичайного англійського батька, який вважає нормальним цілувати свою доньку у губі, бо це притаманне його культурі. Але це неприпустимо при буквальній передачі на французьку мову. Якщо фразу – “He kissed his daughter on the mouth” перекласти “Il embrassa sa fille sur la bouche”, то це привнесе у ПМ елемент, відсутній у ДМ, де ситуація може бути наступна: люблячий батько повертається додому з далекої подорожі і вітає свою доньку. Передача французькою мовою була б особливим видом переперекладу. Більш прийнятним виразом був би наступний: “Il serra tendrement sa fille dans ses bras” ( Він із ніжністю обійняв свою доньку), якщо тільки перекладач не хоче досягти дешевого ефекту. Адаптація часто використовується при перекладі книг та назв художніх фільмів, наприклад:

Trois hommes et un coffin Le grand Meaulnes

Three men and a baby (film) The Wanderer (book title)

Троє чоловіків та немовля (художній фільм) Блукач (назва книги)

Цей спосіб добре знайомий перекладачам-синхроністам. Одного разу, перекладач адаптував слово “cricket”, передавши його словосполученням “Tour de France” (Тур де Франс), у контексті про найпопулярніший вид спорту. Французький делегат потім подякував виступаючому за згадку про такий чисто французький вид спорту, чим поставив перекладача у глухий кут. Йому довелося зробити зворотну адаптацію і, звертаючись до англійця, згадати про крикет. Відмова використовувати адаптацію обов’язково виявляється при перекладі, тому що він впливає не лише на побудову речень, але й на розвиток ідей та на те, як вони представлені в абзаці.

Перекладачі, звичайно, можуть зробити винятково точний переклад без адаптацій, її відсутність можна помітити по незрозумілому тону, що звучить не зовсім правильно. Нажаль, таке враження дуже часто викликають тексти, які публікуються міжнародними організаціями, чиї члени, чи то через незнання, чи то через помилковість вимог, перекладають буквально, роблять переклади, багато в чому, побудовані на кальці. У результаті може вийти звичайна нісенітниця, що не має назви у жодній мові, але яку Рене Етиємбль доволі правильно назвав “sabir atlantique” (атлантичний сабір), який англійською мовою можна перекласти приблизно як “Mid-atlantic jargon” (середньоатлантичний жаргон). Не можна перекладати, просто створюючи структурні або надмовні кальки. Усі великі літературні переклади були створені із прихованим знанням про способи, описані у цій частині. Про це ясно говориться у передмові Гида до його перекладу “Гамлета”. Проте, цікаво, чи не тому американці не сприймали Лігу Націй серйозно, що велика кількість її документів була перекладена з французької мови без використання модуляції та адаптації, так само як “sabir atlantique” бере свій початок у перекладах погано зрозумілих англо-американських текстів. Тут ми торкаємося виключно серйозної проблеми, яку, через брак місця, ми не можемо обговорити. Суть її полягає в інтелектуальних, культурних та мовних змінах, які з часом відбуваються під впливом важливих документів, шкільних підручників, журналів, діалогів із фільмів, тощо, до створення яких доклали руку перекладачі, які не хочуть, або не можуть використовувати непрямий переклад. У той час, як надмірна централізація та нестача поваги до культурних відмінностей примушують міжнародні організації використовувати робочі мови виключно для створення документів, що потім похапцем перекладаються перевтомленими, нікому невідомими перекладачами. Викликає занепокоєння той факт, що у перспективі 4/5 населення світу буде змушене послуговуватися лише перекладами, виснажуючи свій розум вживанням мовної “каші”.