Спосіб четвертий: Транспозиція.

Спосіб транслітерації припускає заміну однієї частини мови іншою без зміни значення повідомлення. Крім того, що транспозиція є особливим перекладацьким способом, її можна також використовувати в рамках однієї мови. Наприклад, вираз: “Il a annoncé qu’il reviendrait” (Він оголосив, що повернеться), може бути перефразовано. Дієслово у підрядному реченні замінюється на іменник. У результаті виходить: “Il a annoncé son retour” (Він оголосив про своє повернення). На противагу першому виразу, який ми називаємо основним, другий вираз ми називаємо транспонованим виразом. У перекладі існують два відмінних типи транспозиції:

• обов’язкова

• необов’язкова

Наступний приклад повинен бути перекладений буквально (спосіб 3), але також він має бути транспонований (спосіб 4).

Dès son lever...	As soon as he gets/got up	Як тільки він устане.
Dès son lever... Dès qu’il se lève...	As soon as he gets up	С його підйомом. Коли він устане.

У наведеному прикладі англійська мова передбачає лише одну форму – основну, як єдино можливу. Проте, навпаки, при зворотньому перекладі французькою мовою, у нас з’являється вибір використовувати або кальку або транспозицію, позаяк французька мова дозволяє обидві можливості.

Навпаки, обидві наступні фрази можуть бути транспоновані:

Après qu’il ser revenu Après son retour

After he comes back After his return

Після того, як він повернеться Після його повернення

Не обов’язково, щоб зі стилістичної точки зору основний та транспонований вираз були б рівноцінними. Таким чином, перекладачі повинні використовувати транспозицію, якщо отриманий при цьому переклад краще передає висловлювання, або дозволяє зберегти деякий “особливий стилістичний відтінок”. Щоправда, транспонована форма, у цілому, по своєму характеру, більш літературна.

Особливим і часто використовуваним випадком транспозиції є перефразування.

Спосіб п’ятий: Модуляція.

Модуляцією називається зміна форми повідомлення за допомогою зміни точки зору. Така зміна виправдана, коли хоча й буквальним, або навіть транспонованим результатом перекладу є граматично правильне висловлювання, яке вважається недоречним, далеким чи незграбним у ПМ.

Так само, як у випадку із транспозицією, ми розрізняємо вільну чи необов’язкову і закріплену чи обов’язкову модуляцію. Класичним перекладом обов’язкової модуляції є фраза: “The time when…”, яку французькою мовою можна перекласти, як “Le moment où...” (У той час, як...). Тип модуляції, який заміняє негативний вираз на ДМ позитивним на ПМ зустрічається частіше, ніж обов’язковий, навіть не зважаючи на те, що він тісніше пов’язаний зі структурою кожної мови, наприклад:

Il est facile de démontrer

It is not difficult to show

Неважко показати

Різниця між закріпленою та вільною модуляцією полягає у ступені. У випадку із закріпленою модуляцією, перекладачі з гарним знанням обох мов вільно використовують цей метод, бо вони знайомі із частотністю використання, розповсюдження, а також лексикографічною та граматичною характеристиками виразу, якому надається перевага.

Випадків використання вільної модуляції небагато, вони ще не ввійшли в обіг, тому цей спосіб треба кожного разу застосовувати заново. Проте, не це визначає його необов’язковість, якщо цей спосіб застосовувати як слід, то у результаті має вийти переклад, що повністю відповідає ситуації ДМ. Щоб проілюструвати цей момент, треба сказати, що вільна модуляція повинна привести до рішення, яке примусить читача вигукнути: “Так, це саме те, що Ви б сказали!” Таким чином, вільна модуляція тяжіє до єдиного рішення, рішення, яке засноване на звичному ході думок та яке швидше необхідне, аніж необов’язкове. Тому, очевидно, що між вільною та закріпленою модуляцією різниця полягає лише у ступені, та як тільки вільна модуляція буде використовуватися достатньо часто, або пропонувати одне рішення (зазвичай це відбувається у результаті вивчення двомовних текстів дискусій на двомовних конференціях, або через популярність перекладу, що претендує на визнання завдяки своїм літературним якостям), то вона може перетворитися на закріплену модуляцію. Проте, вільна модуляція, у сутності, не стає закріпленою, доки вона не потрапляє у словники та граматичні довідники, поки її не починають викладати.

Уривок, у якому відсутні приклади такої модуляції, вважався би неточним, і тому, ними б нехтували. У своїй магістерській дисертації Ж. Паннетон, у якого ми запозичили термін “модуляція”, вірно передбачив результати систематичного застосування транспозиції та модуляції:

“La transposition correspondrait en traduction à une équation du premier degré, la modulation à une équation du second degré,chacune transformant l’équation en identité,toutes deux effectuant la résolution appropriée.”

(Panneton 1946)

(Транспозиція відповідала б у перекладі рівнянню першого рівня, модуляція – рівнянню другого рівня, обидві перетворюючи рівняння на тотожність, чим вони впливають на прийняття вірного рішення).

(Паннетон 1946)