ВСТУП

Опір матеріалів - одна з найважливіших фундаментальних загально-технхічних навчальних дисциплін, що складає основу фахової підготовки інженерів-будівельників.

Окрім теоретичних знань, дисципліна “Опір матеріалів” передбачає формування у студентів практичних навичок проведення експериментальних випробувань та глибшого засвоєння закономірностей деформування матеріалів. Найкраще цього досягати під час проведення лабораторних робіт. Виконання лабораторних робіт також сприяє успішному оволодінню студентами прийомами та методами експериментальних досліджень. Під час лабораторних робіт студенти вивчають базу експериментальних досліджень, прилади, ознайомлюються з моделюванням складних явищ і процесів, що виникають під час експлуатації реальних конструкцій.

Студенти до лабораторних робіт готуються самостійно. Окрім основних теоретичних положень, необхідних для виконання кожної лабораторної роботи, попередньо студенти ознайомлюються з методикою експериментальних досліджень, працюють з додатковою літературою, рекомендованою викладачем.

Усі записи, рисунки, графіки заносяться студентами до протоколу лабораторної роботи акуратно, з використанням креслярських знарядь. Основні надписи на кожній сторінці виконуються згідно вимог Єдиної системи конструкторської документації.

Перед проведенням першої лабораторної роботи, викладач або інший повноважний співробітник кафедри ознайомлює студентів з правилами поведінки в навчальних лабораторіях і проводить інструктаж з техніки безпеки.

Правила техніки безпеки під час виконанні лабораторних робіт

Під час проведення експериментальних досліджень усі студенти знаходяться на місцях, указаних викладачем чи навчальним майстром. Самостійна робота студентів відбувається тільки під наглядом викладача чи навчального майстра.

У лабораторії опору матеріалів студентам забороняється:

1 – знаходитись у верхньому одязі, вішати одяг або розкладати свої речі на лабораторному обладнанні;

2 – вмикати або вимикати випробувальні машини без дозволу викладача, який проводить заняття;

3 - торкатись рухомих частин лабораторного устаткування.

Загальні вказівки до виконання лабораторних робіт.

Лабораторне заняття складається з підготовки до проведення досліду, проведення досліду, а також обробки й аналізу здобутих результатів. Виконання лабораторної роботи вимагає від студентів самостійного й активного мислення і дій.

Перед виконанням лабораторної роботи студенти ознайомлюються з методичними вказівками до відповідної роботи та готують протокол.

Методичні вказівки містять загальні відомості, опис випробувальних машин, відомості для підготовки і проведення лабораторних робіт.

Протокол лабораторної роботи готується кожним студентом самостійно. Протокол складається з реферативного опису загального матеріалу до лабораторної работи та описово-розрахункової частини, що відповідає порядку виконання лабораторної роботи. Закінчується кожен протокол висновками. Реферативний опис загального матеріалу лабораторної роботи базується на інформації, що приведена в методичці та додатковій літературі.

Допуском студенту до виконання лабораторної роботи слугує наявність протоколу лабораторної роботи та вміння відповідати на контрольні питання до лабораторної роботи.

Студенти, що не мають протоколу лабораторної роботи чи не можуть відповідати на контрольні питання, до виконання лабораторної роботи не допускаються.

Розділ 1. Загальні відомості про виконання лабораторних робіт

На лабораторних заняттях студенти ознайомлюються з принципами організації механічних випробувань матеріалів і конструкцій з використанням вимірювальних приладів і випробувальних машин, набувають навичок проведення таких випробувань, а також навичок у роботі з обладнанням. Опис основних приладів приводиться нижче

Індикатор годинникового типу

Індикатор годинникового типу – це прилад для вимірювання лінійного переміщення точки конструкції відносно нерухомого предмета. Його кінематична схема показана на рис. I.

Мірний стрижень а може зміщуватися відносно корпусу б з прикріпленим до нього циферблатом зі шкалою в (показано частково); при цьому, завдяки системі зубчатих елементів г, д, е, є, кінець стрілки ж зміщується по шкалі (мірний стрижень а не контактує з зубчастим колесом є і його віссю). Взаємне зміщення стрілки і корпуса на 1 мм викликає повний оберт стрілки. Шкалу розбито на 100 поділок. Отже, одна поділка відповідає зміщенню 0,01мм. Пружина з утримує стрижень у крайньому нижньому положенні. Повні оберти стрілки реєструються міткою и на шкалі і, нанесеній на циферблат у вигляді шкали малого діаметра з окремою стрілкою. Корпус індикатора прикріплюється до конструкції ї, а мірний стрижень упирається в ту точку конструкції й, зміщення якої слід виміряти.

Індикатор годинникового типу зручний у використанні, досить точний, дуже поширений прилад. Індикатор можна виготовити тільки на заводі. Він часто використовується як складова частина інших вимірювальних приладів, окремі деталі яких піддаються виготовленню за межами заводу.