Розділ 3. Фінансвий менеджмент

1. Розвиток фінансового менеджменту як сфери управління. Суть і принципи фінансового менеджменту. Мета і завдання фінансового менеджменту

Розвиток фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент як наука й навчальна дисципліна вперше заявив про себе наприкінці 90-х років XIX ст. В історії його розвитку можна виокремити кілька етапів.

■ Перший — кінець 90-х років XIX ст. — 30-ті роки XX ст.

На цьому етапі головними проблемами, які намагалися розв'язати за допомогою фінансового менеджменту, стали:

• розширення фірм шляхом створення відкритих акціонерних товариств з відповідним залученням додаткового капіталу за допомогою емісії цінних паперів;

• правові аспекти злиття та подрібнення компаній.

■ Другий — 30-ті —40-ві роки XX ст.

Характерною ознакою цього періоду стала депресія, яка охопила економіку США та інших країн Заходу. Численні банкрутства змусили підприємців шукати засоби збереження капіталу, мінімізації втрат і підтримки платоспроможності фірми.

■ Третій — 40-ві—60-ті роки XX ст.

Цей етап характеризується виходом з депресії та початком швидкого економічного зростання. Головна увага у фінансовому менеджменті приділяється поліпшенню управління активами, підвищенню рентабельності підприємств. За допомогою впровадження методів фінансового аналізу, економіко-математичного моделювання й розширення використання комп'ютерної техніки якісно підвищується рівень фінансового планування і прогнозування, управління запасами і т. ін.

■ Четвертий — 60— 70-ті роки XX ст.

В цей період на шляху пошуку джерел поповнення капіталу та оптимізації його структури найвизначнішими напрямами в розвитку теорії фінансового менеджменту стали створення "теорії портфеля цінних паперів" та оптимізація методів фінансування.

■ П'ятий — 70—90-ті роки XX ст.

Розширюється масштабність фінансового аналізу з урахуванням інфляції та її наслідків під час прийняття ділових рішень. Значно зменшується вплив держави на фінансово-кредитні установи, що сприяє утворенню великих фінансових корпорацій, діяльність яких спрямована на обслуговування галузей економіки. Значно зростає значущість світових фінансових ринків. У прийнятті фінансових рішень широко використовуються економіко-математичні методи, комп'ютерна техніка, що посилює їх обгрунтованість.

■ Шостий — сучасний етап.

Суть і принципи фінансового менеджменту

Складність і багатогранність зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин господарюючого суб'єкта визначає необхідність організації високоефективного керування його фінансами. Таке керуванняфінансами окремих господарюючих суб'єктів виділилося в спеціальну область знань, що одержала назву “фінансовий менеджмент”.

Фінансовий менеджмент являє собою процес керування формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів осподарюючого суб'єкта й оптимізації обороту його коштів. Будучи складовій частиною системи загального менеджменту підприємств й об'єднань фінансовий менеджмент займає в ній центральне місце. Він дозволяє координувати результати й підвищувати ефективність виробничого менеджменту, маркетингового менеджменту, менеджменту персоналу й інших складових частин загального менеджменту господарюючого суб'єкта. Ефективний фінансовий менеджмент дозволяє формувати високі темпи виробничого розвитку господарюючого суб'єкта, забезпечувати постійний ріст власного капіталу, істотно підвищувати конкурентну позицію на ринку, забезпечувати стабільний економічний розвиток у стратегічній перспективі. Основною метою фінансового менеджменту є максимізація добробуту власників капіталу підприємства. Ця мета одержує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства або його акцій.

Характеризуючи загальноприйняту в ринковій економіці ціль фінансового менеджменту, слід зазначити, що вона вступає в протиріччя з досить розповсюдженим у нас думкою про те, що головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Справа в тому, що максимізація ринкової вартості підприємства або його акцій не завжди автоматично досягається при максимізації його прибутку. Так, отримана високий прибуток може бути повністю витрачена на меті споживання, у результаті чого підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого розвитку (а підприємство, що не розвивається, губить у перспективі свою конкурентну позицію, що приводить до зниження його ринкової вартості або вартості його акцій на ринку). Крім того, високий прибуток підприємства може досягатися при високому рівні фінансового ризику й погрозі банкрутства в наступному періоді, що також може обумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одне з важливих завдань фінансового менеджменту на окремих етапах розвитку підприємства, але не як головна його ціль.

Принципами фінансвого менеджменту є:

1. Вибір для спостереження найбільш важливих напрямків і цільових показників фінансової діяльності. Реалізація цього принципу опирається на раніше сформовані цільові стратегічні фінансові нормативи й найважливіші показники фінансових планів і бюджетів, які визначають пріоритетні напрямки внутрішнього фінансового контролю. У першу чергу спостереження повинне бути організоване за результатами фінансової діяльності, що забезпечують підвищення ринкової вартості підприємства (або його акцій).

2. Побудова системи інформативних (первинних) звітних показників по кожному з напрямків фінансової діяльності. Така система показників повинна ґрунтуватися на даних фінансового й управлінського обліку. Вона являє собою так називану “первинну інформаційну базу контролю”, необхідну для наступного розрахунку окремих аналітичних показників.

3. Розробка системи узагальнюючих оцінних (аналітичних) показників, що відображають фактичні результати фінансової діяльності в розрізі різних її аспектів. У процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку окремих оціночних показників з використанням первинної інформаційної бази контролю й методів фінансового аналізу. Система фактичних оціночних показників повинна повністю листуватися із системою спостережуваних цільових стратегічних нормативів і найважливіших показників фінансових планів і бюджетів.

4. Установлення періодичності формування звітної бази даних (інформативних й оціночних показників). Така періодичність визначається “терміновістю реагування”, тобто своєчасністю здійснення внутрішнього контролю за окремими аспектами фінансової діяльності.

З урахуванням цієї періодичності виділяють: а) оперативну (тижневу, декадну) зведення; б) місячний звіт; в) квартальний звіт. Показники річної звітності не є об'єктом поточного моніторингу фінансової діяльності.

5. Установлення розмірів відхилень фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених. Розміри відхилень розраховуються в абсолютних і відносних показниках. На кожнім підприємстві повинен бути визначений критерій “критичних відхилень”, що може бути диференційований по періодах здійснення контролю. Як критерій “критичних відхилень” може бути прийняте відхилення в розмірі 20 і більше відсотків по тижневому (декадному) періоду; 15 і більше відсотків по місячному періоді; 10 і більше відсотків - по квартальному періоді.

6. Аналіз основних причин, що викликали відхилення фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених. У процесі такого аналізу в першу чергу виділяються ті показники, по яких спостерігаються “критичні відхилення” від цільових нормативів і показників фінансових планів і бюджетів. По кожному “критичному відхиленню” (а при необхідності й по менш значимих розмірах відхилень найбільш важливих показників) повинні бути виявлені їхні причини, що викликали.

7. Визначення системи дій при встановлених відхиленнях фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених. Принципова система дій фінансового менеджера укладається в трьох алгоритмах:

а) “нічого не вживати” - ця форма реагування передбачається в тих випадках, коли розмір відхилень значно нижче встановленого критичного критерію;

б) “усунути відхилення” - така система дій передбачає розробку заходів щодо забезпечення виконання нормативних або планових показників;

в) “змінити систему нормативних або планових показників” - така система дій уживає в тих випадках, коли виконання встановлених нормативних або планових показників нереально.

8. Виявлення резервів нормалізації фінансової діяльності й підвищення її ефективності. Процес реалізації цього принципу пов'язаний з використанням алгоритму “усунути відхилення”. При цьому резерви розглядаються в розрізі різних аспектів фінансової діяльності або окремих фінансових операцій. У якості однієї з таких можливостей може бути розглянуте використання сформованого резерву фінансових коштів.

9. Обґрунтування пропозицій по зміні окремих цільових фінансових нормативів і планових показників. Якщо можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені (тобто не можуть привести до її нормалізації в повному обсязі) або взагалі відсутні, використається третій алгоритм системи дій. У цьому випадку за результатами контролю вносяться пропозиції по коректуванню системи цільових фінансових нормативів, фінансових планів і бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція про припинення окремих фінансових операцій.

Розроблена система організації фінансового контролю повинна коректуватися при зміні стратегічних цілей фінансової діяльності й системи планованих її результатів, а також при диверсифікованості напрямків цієї діяльності.

Мета та завдання фінансового менеджменту

Підприємства, які функціонують в умовах ринкової економіки, можуть вирішувати в процесі своєї фінансово-господарської діяльності різні завдання і ставити перед собою різну мету.

Так, метою створення неприбуткової організації може бути розв'язання певних соціальних проблем, забезпечення функціонування інших структурних одиниць у межах деякої підсистеми тощо. Метою виробничо-господарської діяльності державного підприємства або такого, що перебуває в комунальній власності, може бути участь у забезпеченні економічного зростання певного регіону, забезпечення екологічного захисту населення, відновлення природного середовища, якому було завдано шкоди, та ін.

Для суб'єктів підприємницької діяльності, тобто для переважної більшості підприємств, які функціонують в умовах ринку, метою створення є отримання прибутку, а мета фінансового менеджменту формулюється залежно від основних стратегічних цілей підприємства і основних економічних теорій, які існують на цей час і визначають мету та завдання фінансового менеджменту.

На сьогодні метою фінансового менеджменту, яка полягає в досягненні цілей підприємства, є:

— досягнення і підтримання високого рівня конкурентоспроможності підприємства;

— максимізація прибутку акціонерів (власників);

— забезпечення зростання обсягів реалізації продукції;

— максимізація ринкової вартості підприємства;

— забезпечення високих темпів економічного зростання;

— забезпечення високого рівня рентабельності виробничо-господарської діяльності;

— максимізація прибутку підприємства;

— мінімізація витрат тощо.

Оскільки метою створення суб'єктів підприємницької діяльності є отримання прибутку, основною метою фінансового менеджменту тривалий час вважали мак-симізацію прибутку підприємства. Однак численні приклади невдалої інвестиційної політики відомих корпорацій свідчили про те, що значні прибутки не можуть забезпечити стабільне економічне зростання підприємства і добробут акціонерів, якщо розподіл прибутку та його використання не були ефективними.

Про зростання підприємства та підвищення зацікавленості до нього інвесторів свідчать збільшення ринкової вартості його акцій, а отже, ринкової вартості самого підприємства1.

Отже, основною метою фінансового менеджменту на підприємстві більш доцільно вважати максимізацію ринкової вартості підприємства, оскільки досягнення цієї мети, як правило, свідчить про значний економічний потенціал підприємства, забезпечення добробуту акціонерів, максимальні та стабільні прибутки.

Навпаки, максимальний прибуток не завжди приводить до максимізації ринкової вартості підприємства, оскільки неефективне використання прибутку і недостатній рівень капіталізації можуть призвести до відпливу акціонерів, зниження темпів економічного зростання підприємства, а отже, до падіння його ринкової вартості.

До основних завдань фінансового менеджменту відносять:

• планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

• формування необхідної ресурсної бази;

• оцінка ефективності капіталовкладень і забезпечення їх фінансування на найбільш вигідній основі;

• управління грошовими фондами підприємства;

• забезпечення ведення кваліфікованого бухгалтерського обліку;

• формування й реалізація ефективної податкової політики;

• характер взаємовідносин з інвесторами. Планування фінансово-господарської діяльності підприємства включає розробку і реалізацію коротко-та довгострокових фінансових планів, які є невід'ємною й важливою частиною загального плану економічного розвитку підприємства. Розробка поточних фінансових планів потребує вивчення специфіки кругообігу оборотного капіталу на підприємстві, а також докладного аналізу структури та ефективності його використання в попередні періоди.