Тема 10: Нематеріальні активи підприємства і методи їх оцінювання План:

1. Теоретичні аспекти аналізу нематеріальних ресурсів підприємства

2. Менеджмент нематеріальних активів

3. Роль, значення та характер участі нематеріальних активів у господарській діяльності підприємства

1. Теоретичні аспекти аналізу нематеріальних ресурсів підприємства

Сучасний період розвитку всіх без винятку промислово розвинутих країн, як правило, відзначається якісним та швидким розвитком науки і техніки. Наука не може успішно розвиватися, якщо виробництво не забезпечує її необхідним устаткува­нням, пристроями, інструментами. У свою чергу, виробництво не розвивається без наукових досягнень. Саме тому основним фактором розквіту економіки нашої держави може стати тільки інноваційне підприємництво, засноване на найновіших досягненнях науково-технічного прогресу. Інакше кажучи, передумовою довгострокового успіху підприємства на ринку виступає комерціоналізація оригінальних наукомістких технологій.

Україна однією з перших держав, колишніх республік СРСР, ратифікувала основні міжнародні нормативно-законодавчі акти, що стосуються промислової власності, а 1993 року приймає пакет законів про охорону інтелектуальної власності. Таким чином, у нашій державі з’являється новий вид власності — інтелектуальна, а наукові знання є конкретним товаром, яким можна володіти, користуватися, розпоряджатися.

Поняття «інтелектуальна власність», у тому числі й «промислова власність», а також усі питання, що пов’язані з її використанням та оцінкою, є новими для нашої країни. Оцінка ефективності використання нематеріальних активів підприємства майже не зустрічається на вітчизняних підприємствах та не береться до уваги при розробленні інвестиційних проектів. Загальна вартість нематеріальних активів враховується в бухгалтерських документах підприємства на рівні 3—5 %, що не дає змоги точно визначити собівартість продукції, дійсний розмір прибутку, адекватно оцінити ефективність господарської діяльності. Такий стан справ спричинює недовикористання потенціалу підприємств.

Поняття «нематеріальні активи» тісно пов’язане з поняттям «інтелектуальна власність». Відмітимо, що раніше виникло друге з них (тут ідеться не про термін, а саме про поняття). Термін «інтелектуальна власність» виник тільки наприкінці XVIII ст. у Франції. У законодавчому контексті термін «інтелектуальна власність» уперше згадується в 1474 році у Венеції, де сенат республіки прийняв перший у світі «Патентний закон», що послужив першоосновою патентного законодавства багатьох країн світу. Наступний великий крок щодо даного виду власності був зроблений у 20-ті роки XVII ст. в Англії — прийнятий «Статут про монополії» встановив монопольне право авторів технічних новинок на використання їх переваг впродовж 14 років. Тоді ж у Англії був уперше законодавчо закріплений інший важливий компонент інтелектуальної власності — об’єкти авторського права.

Поняття «інтелектуальної власності» виникло в процесі довготривалої (починаючи з XVIII ст.) практики юридичного закріплення за певними особами прав на використання (у виробництві, науці, мистецтві та літературі) результатів їхньої інтелектуальної праці. Але в економічній науці цим терміном користуються з кінця 50-х років ХХ ст. Розуміння суті інтелектуальної власності, умов її виникнення та перетворення в нематеріальні активи підприємства відкриває нові можливості для реалізації творчого потенціалу працівників.

Відповідно до Закону України «Про власність» від 26 березня 1991 року об’єктами права інтелектуальної власності громадян визнаються твори науки, літератури та мистецтва, винаходи, відкриття, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки товарів та послуг, результати науково-дослід­них робіт та інші результати інтелектуальної діяльності. Отже, законом приблизно визначена видова класифікація інтелектуальної власності. Слід зазначити, що до результатів науково-дослідних робіт відносять комп’ютерні програми, бази даних, топографії інтегральних мікросхем, найменування місця походження товару, бази даних, фірмові найменування, ноу-хау тощо.

Нематеріальні активи — принципово новий об’єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність. Саме поняття «нематеріальний актив» трактується по-різному. В існуючих на сьогодні визначеннях під нематеріальним активом підприємства розуміють як умовну вартість об’єктів інтелектуальної власності, так і витрати на нематеріальні об’єкти.

Визначимо специфічні риси нематеріальних активів:

1) відсутність матеріальної основи для отримання вигід;

2) умовна невіддільність від суб’єкта господарювання;

3) тривалий термін використання;

4) відсутність корисних відходів;

5) невизначеність усього спектра можливих ефектів від використання;

6) підвищений рівень ризику на стадіях створення та використання.

Зазначені риси нематеріальних активів характеризують їх як об’єкт обліку, як узагальнену оцінку результатів творчої діяльності і засобів індивідуалізації юридичних осіб.

Класифікація нематеріальних активів підприємства: