7) Середньорічна вартість – наз. Вартість яка враховує рух оз у періоді прибуття – вибуття, тобто так званого життєвого циклу оз.

В середн. Річ. оз = Ввх. Оз + ((В оз нововвед. × t) ÷ 12) – (ЛВ × (12 – t ) ÷ 12)

Ввх. Оз – вхідна вартість оз на 1 січня розрахункового періоду

В новв. – нововведена вартість у розрахунковому періоді

t – час роботи оз у місяцях за рік.

Вартість оф на кінець планового року = Ввх. Оз + В оз нововвед – ЛВ.

Нововведена вартість = ((В оз що вводиться в дію × t) ÷ 12)

8) Балансова вартість - витрати на будівництво або придбання об'єкта власності, відображені в бухгалтерському балансі. Балансова вартість буває первісною та відновлювальною. Балансова вартість групи основних засобів підприємства на початок розрахункового року (БВ_оф) обчислюється за формулою

БВ_оф = БВ_о + В_ноф + В_кр + В_рек – В_в – АВ_о, (5.1)

де БВ_о — балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

В_ноф — витрати на придбання нових основних фондів;

В_кр — вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

В_рек — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

В_в — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному;

АВ_о — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Поняття справедливої вартості у вітчизняній практиці з'явилося у зв'язку з вступом у дію з 01.01.2000 року Закону України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-ХІХ і введенням Національних положень (Стандартів) бухгалтерського обліку (далі П(с)БУ).

Згідно П(с)БУ, справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язань у результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами [18].

Залежно від перспектив розвитку підприємства розрізняють вартість діючого підприємства та ліквідаційну вартість.

Вартість діючого підприємства - це вартість підприємства, що сформувалося, як єдиного цілого за умов його подальшого використання специфічним запланованим або існуючим способом. У цьому розумінні вартість діючого підприємства, визначена з метою поточного управління, еквівалента існуючому в практиці обліку й оцінки поняттю «вартість у використанні».

Необхідною умовою відновлення засобів основних фондів є амортизація. Амортизація основних фондів — це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння.

Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують за продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Для обліку зносу основних засобів, накопичення необхідних амортизаційних сум (амортизаційного фонду), для розрахунку собівартості виготовленої продукції існують норми амортизації

Норма амортизації – це розмір щорічних амортизаційних відрахувань від вартості основних фондів. Норма амортизації виражає долю основних засобів (у відсотках на рік), яка повинна бути перенесена на виготовлену продукцію на протязі року.

Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних засобів здійснюють централізовано за формулою

, (5.3)

де ПВ — балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів;

ЛВ — ліквідаційна вартість основних фондів;

А_н — амортизаційний період (нормативний строк функціонування) основних фондів.

З 2000 року в Україні, згідно з Національним стандартом бухгалтерського обліку, використовуються такі методи нарахування амортизації:

1. Прямолінійний метод, згідно з яким річна сума амортизації Ар визначається за формулою:

 

де Ар – річна сума амортизації, грн.

Са – вартість оз що аморт.

На – норма аморт., або

Ар = Са ÷Т (термін служби оз)

2. Метод зменшення залишкової вартості, згідно з яким головна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної суми амортизації.

 Ар = ((Са ÷ 100 %) × На × Р) Р-ПЕРІОД

При тому норма амортизації визначається за формулою:

,

де п – термін корисного використання об’єкта основних фондів,

3. Метод (методом подвійно-залишкової амортизації) прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів визначається за формулою:

Ар = 2 × Са × На 

4. Кумулятивний метод – це метод, згідно з яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, і кумулятивного коефіцієнта .

Ар = Са × К кумулятивний

Цей коефіцієнт визначається діленням кількості років, які залишаються до кінця терміна корисного використання строку основних засобів, на суму числа кількості років його корисного використання.

К кум = Т1 ÷Т11

∑А місячна = Ар ÷12

5. Виробничий метод, зміст якого передбачає визначення щомісячної суми амортизації як добуток фактичного за місяць обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації – ВС.

Ар = Q × ВС

Виробничу ставку амортизації визначають діленням вартості об’єкта, що амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство чекає виконувати з використанням даного об’єкта:

ВС = Са ÷ Q продукції планове за місяць.

Сума амортизації за рік становить:

де Вф – фактичний обсяг продукції в натуральних одиницях, од.