6. Скоротливі та структурні білки

М'язові клітини дітей містять велику кількість скоротливих білків актину і міозин, і відносно низький вміст структурних сполучно-тканних білків. Тому такі м'язи здатні до швидких, але не силових скорочень. Забезпечення або прояв таких якостей як максимальна сила, силова та швидкісна витривалість з такою матеріально-молекулярної основою в м'язах не дозволяє досягати максимуму. Спроби ж форсованої силової підготовки в дитячому віці можуть бути чреваті порушенням метаболічних та структурних співвідношень або являтися причиною травм чи м'язової дистрофії.

Відомо, що в дитячому віці (а в юнацькому в період витягнення та статевого дозрівання) генеральною особливістю обміну речовин є тривалий позитивний азотистих баланс. У зв'язку з цим інтенсивні силові навантаження як фактори колограничної або граничної м'язової інтенсивності можуть бути не в повній мірі забезпечені достатньою кількістю АТФ. Т.я. розподіл енергії АТФ при м'язової діяльності в дитячому віці (окисне фосфорилювання характеризується вираженим ступенем роз'єднання дихання та фосфорілірованням) призводить до використання макроерга за трьома основними напрямками (конкурентні взаємини): скорочення м'язів, теплопродукція, збереження позитивного азотистого балансу.

Збільшення використання АТФ непропорційно на догоду одному з процесів може сприяти:

1. Порушенню теплопродукціі, тепловіддачі і терморегуляції, що знижує працездатність і ефект тренування.

2. Посилення розпаду білків при м'язової діяльності може виявитися надмірним і подовжити період відновлення, а при його недотриманні призвести до пригнічення синтезу білків і руйнування ефекту тренування, що в кінцевому підсумку приведе до перетренованності спортсмена або втрати фізичних якостей спортсмена.

Побудову тренувань у дитячому та юнацькому віці передбачає:

1. Облік вікового цензу спортсмена.

2. Використання найбільш фізіологічного способу навантажень: безперервний метод з поступовим підвищенням навантажень, їх обсягу та інтенсивності, з правильним чергуванням роботи і відпочинку. Відпочинок повинен забезпечити повне відновлення біохімічних параметрів внутрішнього середовища.

7. Регуляція обміну речовин

Генеральна особливість дитячого організму - недосконалість механізмів регуляції обміну речовин. Недосконалість проявляється не стільки на етапах нервово-м'язової регуляції, скільки за рахунок ланок хімічної регуляції: гормонів, медіаторів, біологічно активних речовин.

Відомо, що нейроендокрінна регуляція розвивається поетапно. Дисгармонія гормональних взаємовідносин в дитячому віці характеризується недостатнім розвитком окремих ендокринних залоз (в першу чергу, статевих залоз та їх гормонів). Анаболічний ефект статевих гормонів не обмежується лише збільшенням кількості скоротливої білків до 18-20 років. «Дозрівання» м'язових білків призводить до нормалізації співвідношення «скоротливі білки»: «структурні білки», що супроводжується підвищенням силового компонента.

У дитячому віці і до періоду статевого дозрівання найбільш значимі гнучкість і еластичність м'язів і зв'язок, що визначається більшістю дослідників як відсутність «імпрегнації» м'язової тканини достатньою кількістю статевих гормонів.

У дитячому віці спостерігається диспропорція концентрацій гормонів різних залоз внутрішньої секреції. Це відноситься до взаємин щитовидна залоза (функція якої нормалізується до 14-16 років): кора наднирнок (продукція альдостерону, мінералокортикоїдів нормалізується дещо пізніше, тобто в 17-18 років); секреції «інсулін: кортикоїди» і т.д.

Переважання процесів збудження над гальмуванням у дітей достатньо вивчена фізіологами, а виснаження нейрогуморального регулювання - біохіміками та фармакологами. Спроби форсованого розвитку у дітей фізичних якостей мало виправдані, тому що в підсумку, якщо й не викликають стану перетренованості, а в подальшому - передпатологію і патологію (міокардіодістрофіі і т.д.), то призводять до короткочасного стабілізації спортивних результатів, до практичного відсутності прогресу в їхньому розвитку.

Досвід багаторічної підготовки спортсменів на етапах «діти-юнаки-юніори-дорослі» має вади на етапі «юнаки», що пов'язане з неадекватним використанням біологічного середовища та форсованою підготовкою у цьому періоді.

Швидкісний-силові і силові якості розвивати за рекомендаціями Держкомспорту як рівно як і початкову спеціальну підготовку за видами спорту оптимально проводити в більшості випадків в 13-14 років. Однак, з огляду на ретроградність розвитку, краще до 15-16 року на тлі статевого дозрівання. Однак і в цьому випадку необхідно враховувати адекватність доз фізичних навантажень функціональним станам організму спортсмена (обмінні реакції м'язової системи, колагенових структур опорного апарату ще не в повній мірі забезпечуються іншими функціональними системами внутрішніх органів, а азотистих баланс все ще залишається позитивним).