2.4. Концепція територіально-виробничіх комплексів

З удосконаленням територіальної організації про­дуктивних сил, збільшенням масштабів виробництва і кон­центрації його на території зростає кількість великих міжгалузевих і міжрегіональних проблем, що їхнє розв'язання традиційними методами неможливе або не забезпечує по­трібного ефекту.

Створення територіально-виробничого комплексу (ТВК) безпосередньо пов'язане з реалізацією довготермінових ці­льових регіональних проблем.

М. Колосовський першим дав наукове визначення ТВК. Під територіально-виробничим комплексом вчений розумів економічне (взаємозумовлене) сполучення підприємств в одному промисловому фокусі або цілому районі, що забезпечує певний економічний ефект за рахунок вдалого (планового) добору підприємств згідно з природними та економічними умовами, з його транспорт­ним та економіко-географічним розташуванням.

Поняття ТВК вияскравлює зміст економічного райо­ну. Тепер економічний район розглядається не лише як ланка у народногосподарському ланцюгу, що виконує вузьку й виокремлену роль, а як велика територіально-виробнича система, що має потужний ресурсний потенціал і здатна самотужки розв'язувати важливі господарські проблеми, скеровані на підвищення ефективності суспільного вироб­ництва.

Таким чином, враховуючи роль і місце ЕВЦ у форму­ванні ТВК, можна виокремити п'ять таких типів:

1. ТВК переробної промисловості з переважанням ма­шинобудівного та текстильно-промислового ЕВЦ. Такі комплекси властиві високорозвинутим регіонам України.

2. ТВК гірничо-металургійної промисловості спирається на три ЕВЦ: пірометалургійного чорних металів, пірометалургійного кольорових металів, рідкометалохімічного. Ба­зою їхнього формування є великі поклади руди (Придніпровський).

3. ТВК енергетичної промисловості з провідними паливно-енергопромисловими ЕВЦ. Основою їх форму­вання є великі поклади бурого й ка­м'яного вугілля з перевагою відкритого способу видобування.

4. ТВК хімічної промисловості найчастіше вико­ристовують продукцію трьох ЕВЦ: нафтоенергохімічного, газоенергохімічного та гірничохімічного. Сировинна база пов'язана з родовищами нафти й газу, а також гірничохімічної сировини (Прикарпатський).

5. ТВК промисловості, що переробляє біологічну си­ровину. Тут маємо індустріально-аграрний, лісоенергопромисловий та рибопромисловий ЕВЦ. Останній ЕВЦ увіходить до складу такої форми тери­торіальної організації продуктивних сил, як портово-промисловий комп­лекс (ППК).

Таким чином, ТВК – це об'єднання за певною народногосподарською функцією підприємств, які мають настільки тісні виробничі зв'язки, що випадіння зі сполучення будь-яких компонентів або порушення будь-яких зв'язків понижує ефективність усього комплексу, обмежуючи або унеможливлюючи виконання цієї народно­господарської функції.

Економічна сутність ТВК виявляється у тому, що його народногосподарська ефективність вища за сумарну ефек­тивність складників, які функціонують ізольовано.

Територіальний комплекс виникає тоді, коли територія перестає бути випадковим фактором його формування і коли внаслідок розташування компонентів на компактній території у сполуки з'являються додаткові якості.

Для ТВК – сполучення підприємств, територіальна спільність є додатковим фактором ефективності виробництва за рахунок:

– тривалості взаємозв'язків і ритмічності виробни­чого процесу;

– скорочення транспортних витрат;

– раціонального використання усіх місцевих ресур­сів і сприятливіших умов для маневрування ними;

– створення оптимальних умов для поєднання га­лузевого (міжгалузевого) та територіального керування.

Поява ТВК зумовлена або комплексною переробкою та використанням сировини, або реалізацією міжгалузевої на­родногосподарської програми. В останньому випадку ТВК називаються програмно-цільовими. Ці ТВК:

– створюються й діють задля спільного розв'язання певних народногосподарських проблем;

– зосереджені на відносно обмеженій та компактній території, що має набір і запас ресурсів, потрібних для розв'язання конкретної великої народногосподарської проблеми;

– забезпечують не лише ефективне використання й відтворення ресурсів, охорону навколишнього середо­вища, але й необхідну участь у територіальному поділі праці;

– обслуговуються єдиною інфраструктурою, що її склад і рівень розвитку відповідають потребам усіх складників комплексу.

Необхідність створення програмно-цільових ТВК постає тоді, коли:

а) у стислі терміни треба розв'язати велику регіональ­ну проблему, задля чого цілеспрямовано виділяються ресурси й зосереджуються зусилля багатьох органів керу­вання;

б) проблема має міжгалузевий характер і вимагає узгодження інтересів багатьох територіальних і галузевих органів керування.

В Україні найближчим часом програмно-цільові властивості матиме Придніпровський ТВК з освоєння па­ливно-енергетичних ресурсів, розвитку чорної металургії та машинобудування.

4 БЛОК ЗАВДАНЬ для самостійної роботи

&2? Теми рефератів (доповідей)

1. Реалізація теорій просторової економіки в сучасному розміщенні продуктивних сил.

2. Роль територіально-виробничіх комплексів у розв’язання міжрегіональних проблем.

! Завдання для самоконтролю знань

1. Визначити автора теорії розміщення “концентричних кілець” є:

а) Вебер;

б) Кристалер;

в) Тюнен;

г) Леш;

д) Гетнер.

2. Визначити автора теорії розміщення “штандортів” є:

а) Вебер;

б) Кристалер;

в) Тюнен;

г) Леш;

д) Гетнер.

3. Визначити авторів теорії розміщення “система шестикутників” є:

а) Вебер;

б) Кристалер;

в) Тюнен;

г) Леш;

д) Гетнер.

4. Вибір оптимального місця для розташування виробництва відповідно до джерел сировини й споживачів, де витрати на перевезення будуть мінімальні обгрунтовано у теорії:

а) “шестикутників” А. Вебера;

б) “шестикутників” А. Леша;

в) “концентричних кілець” І. Тюнена;

г) “концентричних кілець” А. Вебера;

д) “штандортів” А. Вебера;

е) “штандортів” А. Леша.

5. Концепцію “центральних місць” – центральне місто, що забезпечує навколишній простір товарами й послугами, яка перетворилася у загальну теорію просторової економіки, обгрунтовано у теорії:

а) “шестикутників” Кристалера;

б) “шестикутників” Леша;

в) “концентричних кілець” Тюнена;

г) “концентричних кілець” Вебера;

д) “штандортів” Кристалера;

е) “штандортів” Леша.

6. Визначити поняття енерговиробничого циклу:

а) це об’єднання за певною народногосподарською функцією підприємств, які мають тісні виробничі зв’язки, що й забезпечує ефективність виробництва;

б) сукупність виробничих процесів, що виникають взаємозумовлено довкола основного процесу для даного виду енергії й сировини;

в) вірного визначення немає.

7. Визначити поняття територіально-виробничого комплексу:

а) взаємозумовлене сполучення підприємств в одному промисловому фокусі або районі, що забезпечує певний економічний ефект за рахунок правильного добору підприємств згідно з природними та економічними умовами, з його транспортним та економгеографічним розташуванням;

б) сукупність виробничих процесів, що виникають взаємозумовлено довкола основного процесу для даного виду енергії й сировини;

в) це певні галузі матеріального виробництва й невиробничої сфери, що закріплюються за кожним регіоном.

г) вірного визначення немає.

s Питання для самоконтролю знань

1. Основні теорії просторової економіки ХХ ст., їх значення для сучасної теорії і практики розміщення продуктивних сил.

2. У чому полягають найістотніші положення теорії “концентричних кілець”, що використовуються для сучасного економічного аналізу території.

3. Які основні положення теорії «штандортів» застосовуються у сучасному РПС.

4. У чому полягає значення теорії «система шестикутників» Кристалера–Леша для РПС?

5. Дати визначення поняття «енерговиробничий цикл».

6. Що собою являє структура сучасного енерговиробничого циклу?

7. З яких циклів складається сучасна система ЕВЦ?

8. Визначити роль ЕВЦ у формуванні територіально-виробничих комплексів.

9. Дати визначення поняття «територіально-виробничий комплекс».

10. За рахунок чого поняття ТВК вияскравлює зміст економічного району.

11. За яких умов можливе формування ТВК? Види ТВК.

12. Доведіть, що територіальна спільність є додатковим фактором ефективності ТВК?

13. Чому окремі ТВК називаються програмно-цільовими, яка головна мета їх формування?

& Література

1. Розміщення продуктивних сил / За ред. Є.П. Качана  К.: Вища школа, 2001.  с. 610, 295299.

2. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник / За ред. В.В. Ковалевського  К.: Либідь, 2004.  с. 4149, 127131.

3. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. – К.: Вища шк., 1996.

Тема 3

Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та

формування економіки регіонів

1. Закономірності розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

2. Принципи розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

3. Фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

Економічні закони й закономірності мають загальний характер, тільки проявляються вони неоднаково в країнах з різною соціально-політичною побудовою. На розміщення продуктивних сил, їхню територіальну організацію, структуру, динаміку впливає увесь комплекс закономірностей, передумов і факторів.

У науці про розміщення продуктивних сил фактор розміщення є одним із основних понять. Будь-який аналіз розміщення виробництва або населення – це, насамперед, факторний аналіз. Лише уважно вивчивши фактори розміщення, можна робити обгрунтовані висновки про його ефективність.