Територія та чисельність населення за регіонами України

(станом на 1.01.2002 р.)*

Регіон, область	Територія, тис. км2	Кількість населення, тис. осіб			Відсотків до всього населення		Густота населення, осіб/км2
		усього	у тому числі		міське	сільське
			міське	сільське
Україна	603,7	48416	32538	15878	67	33	83
Донецька	26,5	4843	4366	477	90	10	189
Дніпропетровська	31,9	3560	2953	607	83	17	117
Харківська	31,4	2910	2284	626	78	22	95
Львівська	21,8	2626	1558	1068	59	41	125
Луганська	26,7	2546	2191	355	86	14	100
Одеська	33,3	2468	1623	845	66	34	76
АР Крим	26,1	2031	1273	758	63	37	82
Запорізька	27,2	1926	1455	471	76	24	74
Київська	28,1	1828	1053	775	58	42	66
Вінницька	26,5	1772	818	954	46	54	69
Полтавська	28,8	1630	957	673	59	41	59
Хмельницька	20,6	1431	730	701	51	49	72
Івано-Франківська	13,9	1409	592	817	42	58	105
Черкаська	20,9	1402	753	649	54	46	70
Житомирська	29,9	1389	775	614	56	44	48
Сумська	23,8	1300	843	457	65	35	57
Миколаївська	24,6	1264	838	426	66	34	53
Закарпатська	12,8	1258	466	792	37	63	101
Чернігівська	31,9	1236	721	515	58	42	41
Херсонська	28,5	1174	705	469	60	40	43
Рівненська	20,1	1173	549	624	47	53	59
Тернопільська	13,8	1142	485	657	42	58	84
Кіровоградська	24,6	1129	679	450	60	40	48
Волинська	20,2	1061	533	528	50	50	53
Чернівецька	8,1	923	374	549	40	60	115
м. Київ	0,8	2607	2607	–	100	–	3283
м. Севастополь	0,9	378	357	21	94	6	435

* Підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Урядовий кур’єр № 97, 30 травня 2002 р.

За кількістю жителів села поділяють на малі (І тип  до 500 осіб)  57,7%., середні (II тип  5001000 осіб)  22,4%, і великі (III тип  понад 1000 осіб)  19,9%. Більшість сільського населення проживає в середніх і вели­ких селах. Відмінності у розселенні сільського населення у різних регіонах зумовлені природними, суспільно-економічними умовами та історичним минулим. На Поліссі з його мозаїчними сільськогосподарськими угіддями переважають невеликі за людністю села. У Лісостепу густота сільського населення висока і тому багато сільських поселень, розміщених поблизу одне від одного; у Степу густота сільського населення незначна, вони розміщені біля водотоків і тому мережа сільських поселень зріджена. У Закарпатті та Прикарпатті села великі, у Криму  роз­міщені уздовж водотоків та на гірських схилах.

За функціями сільські поселення поділяються на сільськогосподарські й несільськогосподарські (біля промислових підприємств, транспортних вузлів та ін.).

У системі сільського населення й розселення по­ширена депопуляція, особливо в Чернігівській, Сумській, Житомирській, Черкаській, Вінницькій, Кірово­градській, Дніпропетровській та інших областях. Смертність тут перевищує народжуваність (природний регрес населення). За 1979-2003 pp. кількість сільського населення змен­шилася на 3,6 млн., або на 16,9%.

Сільське розселення на сучасному етапі деградує, село знелюдніється. Тут постійно проживають переважно люди старшого віку (29%)).

Найтиповішим є Східноукраїнський регіон сільського розселення (38% території країни)). Тут низька густота сільського населення (21 особа/км²), невелика людність  у середньому 423 особи на одне поселення. Цей регіон займає значну територію Лівобережної України, простягається до АР Крим, заходить на Правобережну частину в районі Київсько-Житомирського Полісся, а на півдні  до Одеської й Кіровоградської областей.

Другим за площею є Подільський регіон сільського розселення, розміщений на Подільській височині (Хмельницька, Вінницька області). Середня густота сільського населення  34 особи/км² і людність сільських поселень понад 620 осіб. У лісостеповій частині села, розміщені вздовж річок та шосейних шляхів.

Українське село потребує додаткових вкладень для прискорення будівництва і впровадження в дію об'єктів сфери послуг, соціально-економічної інфраструктури, вжиття заходів щодо зменшення відпливу населення, закріплення молоді на селі, оптимізації маятникової міграції до міста, а саме: приватизації землі, її роздержавлення та паювання; поліпшення умов сільськогосподарської праці, зменшення ручної праці; розширення будівельної індустрії, збільшення послуг для будівництва й ремонту житлових будівель; збільшення обсягів будівництва водопровідних та газових мереж тощо.