6.3. Природні ресурси України

Земельні ресурси  це землі, які використовуються або можуть бути використані у різних галузях господарства. За функціональним використанням та цільовим призначенням землі поділяються на категорії землекористування: землі сільськогосподарського призначен­ня; населених пунктів, промисловості, транспорту, зв'язку; природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; лісового і водного фонду, запасу.

Найважливіший компонент земельних ресурсів – грунти, їх основна якість – родючість. В Україні понад 650 видів грунтів, які обєднуються в типи й поширюються зонально. В цілому вони мають високу природну родючість.

У Поліссі  зоні мішаних лісів, поширені дерново-підзолисті грунти (з малим вмістом гумусу) – 60% усієї території зони. Розораність цих грунтів досить висока. Друге місце (20%) посідають дернові та лучні грунти, розташовані на зниженнях рельєфу. Їх використовують як сінокоси та пасовища. Понад 10%  торфовища та торфово-болотні грунти. Усі ці грунти мають підвищену зволоженість та кислотність.

В Лісостеповій зоні переважають сірі та темно-сірі лісові грунти, а також різні типи чорноземів. Найбільш родючі чорноземи знаходяться на Подільській та Придніпровській височинах, а також Лівобережжі Дніпра.

Степова зона вкрита різновидами чорноземів, а на території яка прилягає до Чорного та Азовського морів, поширені темно-каштанові, рідше каштанові грунти. Практично всі грунти південної частини Степу солонцюваті, а нерідко і засолені.

У структурі земельного фонду переважають чорноземи, найцінніші з них – типові, звичайні й південні чорноземи, вони займають 55% площі орних земель.

Мінерально-сировинні ресурси. Мінеральні ресурси  головне джерело матеріального виробництва суспільства  становлять дуже велику групу природних речовин мінерального походження, що використову­ються для добування енергії, різних матеріалів через їх вилу­чення та перероблення в різних галузях господарства (табл. 6.1.).

Залежно від особливостей складу й характеру використан­ня в господарстві корисні копалини поділяються на три групи:

1. паливно-енергетичні (горючі)  вугілля, нафта, природний газ, торф;

2. рудні, або металеві  руди чорних, кольорових, рідкісних, благородних і радіоактивних металів;

3. нерудні, або неметалеві (будівельні матеріали: будівельне каміння і глини, цементна сировина); промислова мінеральна сировина (вогнетривкі глини, графіт, вапняки, скляні піски); хімічна мінеральна сировина (солі, сірка); сировина для виробництва мінеральних добрив (калійні солі, фосфорити); кош­товне й напівкоштовне каміння.

Паливно-енергетичні ресурси. Серед паливно-енергетичних ресурсів провідне місце належить камяному та бурому вугіллю. Основні запаси камяного вугілля, розташовані в Донбасі (98%) та Львівсько-Волинському басейні (2%).

Донецький камяновугільний басейн має площу 53,2 тис км². Глибина залягання вугілля сягає 1200 м при середніх глибинах у 500-750 м. Виявлено 120 промислових пластів потужністю 0,5-2,0 м. Енергетичне вугілля  антрацити залягають на півдні басейну, в інших районах – високоякісне коксівне вугілля. Промислові запаси 44,6 млрд т.

Таблиця 6.1.