4.3. Територіальна структура господарства

Територіальна структура господарства  це сукупність територіальних відносин між виробничими об'­єктами, одна із складових зага­льної структури суспільного виробництва країни, регіону. Найважливіші з них: відносини взаєморозташування і доступності, територіальна спільність підприємств, терито­ріальна концентрація, місце розміщення.

Територіальна структура господарства відображує РПС у вигляді виробничих пунктів, ареалів, промислових центрів, агропромислових зон і районів, різних типів виро­бничо-територіальних систем. Територіальні пропорції господарства характеризують розподіл виробництва між ланками тери­торіального поділу праці.

Виділяють такі елементи територіальної структури: ареальні  виробничий центр, вузол, агломерація; дискретні  район, зона; регіональні  мікро­район, мезорайон, макрорайон, зона.

Територіальна структура господарства України потребує вдосконалення тому, що її вдосконалення сприяє підвищенню ефективності виробництва, раціональному використанню природних і трудових ресурсів, основних виробничих фондів, транспорт­них засобів, розв'язанню інших економічних та соціальних проблем.

Вдосконалення територіальної структури передбачає:

• обмеження зосередження промисловості в агломераціях і вуз­лах;

• раціоналізацію галузевого складу елементів територіальної структури, його переорієнтацію (пріоритет випуску товарів на­родного споживання);

• поліпшення екологічної ситуації.

Основними напрямами підвищення регіональної ефективності виробництва є:

• поглиблення комплексного розвитку господарства районів;

• удосконалення структури і виробничих зв'язків районних комплексів;

• ство­рення раціональних систем виробництва на базі промислових вузлів;

• підвищення ефективності регіональної спеціалізації й кооперування виро­бництва;

• формування міжгалузевих об'єднань;

• реорганізація виробничої інфраструктури в районах;

• раціональне використання науково-технічно­го потенціалу.

4 БЛОК ЗАВДАНЬ для самостійної роботи

&2? Теми рефератів (доповідей)

1. Територіальний поділ праці – основа фор­мування економічних районів.

2. Територіально-виробничі комплекси в системі економічного районування.

! Завдання для самоконтролю знань

1. Економічний район це:

а) поділ країни на райони, що склалася історично або у процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці;

б) економічно цілісна частина території країни, якій властиві такі ознаки, як спеціалізація, комплексність і керованість господарства;

в) частина території країни до складу якої входять кілька областей.

2. Економічне районування це:

а) поділ країни на економічно цілісні частини, яким властиві такі ознаки, як спеціалізація, комплексність і керованість господарства;

б) поділ країни на території до складу яких входять кілька областей;

в) науково обґрунтований поділ країни на райони, що склалася історично або у процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

3. Дія цієї закономірності виявляється у формуванні економічних районів та спеціалізації їх господарств, її реалізація забезпечує правильне поєднання і взаємопов'язаний розвиток галузей на певній території, що дає господарську економію за рахунок зниження витрат основного виробництва, а також здешевлення перевезень сировини і готової продукції:

а) територіального поділу праці;

б) раціонального РПС;

в) комплексного РПС;

г) пропорційного РПС.

4. Визначити області, які входять до складу Придніпровського економічного району:

а) Запорізька;

б) Херсонська;

в) Кіровоградська;

г) Дніпропетровська;

д) Черкаська;

є) Донецька.

5. Визначити області, які входять до складу Центрального економічного району:

а) Дніпропетровська;

б) Кіровоградська;

в) Черкаська;

г) Запорізька;

д) Київська;

е) Чернігівська.

6. Визначити області, які входять до складу Подільського економічного району:

а) Тернопільська;

б) Вінницька;

в) Черкаська;

г) Хмельницька;

д) Львівська;

е) Рівненська.

7. Визначити області, які входять до складу Карпатського економічного району:

а) Вінницька;

б) Львівська;

в) Тернопільська;

г) Івано-Франківська;

д) Чернівецька;

е) Волинська.

8. Визначити області, які входять до складу Донецького економічного району:

а) Запорізька;

б) Харківська;

в) Донецька;

г) Дніпропетровська;

д) Луганська.

9. Визначити області, які входять до складу Столичного економічного району:

а) Житомирська;

б) Вінницька;

в) Черкаська;

г) Чернігівська;

д) Київська.

10. Визначити області, які входять складу Північно-Східного економічного району:

а) Полтавська;

б) Черкаська;

в) Чернігівська;

г) Сумська;

д) Луганська;

е) Харківська.

s Питання для самоконтролю знань

1. У чому полягає на­уково-практичне значення економічного районування?

2. Сформулювати визначення поняття «економічній район».

3. Сформулювати визначення поняття «економічне районування».

4. Розкрити сутність поняття «територіальний поділ праці».

5. Яким чином визначається місце економічного району в територіальному поділі праці.

6. Який виробничий фактор сприяє зниженню собівартості й підвищення якості продукції та продуктивності праці?

7. Поясніть, чи може рівень спеціалізації району становити 100%?

8. Яким методом визначають галузі спеціалізації району, країни?

9. Висловити свою думку з питання, чи потребує існуюче економічне районування України удосконалення?

& Література

1. Белоусов И.И. Основы учения об экономическом районировании. – М.: Изд-во МГУ, 1986.

2. Іщук С. І. Територіально-виробничі комплекси і економічне району­вання: методологія, теорія. – К., 1996.

3. Розміщення продуктивних сил /За ред. Є.П. Качана К.: Вища школа, 2001.с.18-27.

4. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник / За ред. В.В. Ковалевського  К.: Либідь, 2004.  с. 34-37, 56-61.

ТЕМА 5

НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ розміщення продуктивних сил і рівнів економічного

розвитку регіонів

1. Економічні методи аналізу розміщення продуктивних сил

2. Методи економічного обгрунтування галузевого розміщення виробництва

3. Методи економічного обгрунтування територіально-комплексного розміщення виробництва

4. Територіальні баланси

У попередніх темах йшла мова про те, що розміщення продуктивних сил формується під впливом багатьох факторів і закономірностей, і тому ефективність розміщення виробництва залежить від багатьох складників. Оптимальний варіант не завжди вдається визначити одним мето­дом, у кожному випадку застосовується той метод, який ліпше розв'язує запропоноване завдання.