2. Фінансові правовідносини: поняття, зміст, особливості, види

Суспільні відносини, що виникають в процесі публічної фінансової діяльності, для досягнення поставлених перед державою та органами місцевого самоврядування завдань потребують правового регулювання. Урегульовані нормами фінансового права, вони стають фінансово-правовими відносинами. Учасники цих відносин виступають як конкретні носії прав і обов’язків, що встановлені фінансово-правовими нормами і забезпечені примусовою силою держави.

Особливостями фінансових правовідносин вважаються:

• виникають тільки в сфері публічної фінансової діяльності;

• є різновидом публічних майнових відносин і мають грошовий характер, оскільки виникають із приводу грошових коштів, а саме: державних та місцевих фінансових ресурсів, що викори­стовуються на публічні потреби;

• обов’язковим суб’єктом фінансових правовідносин є держава (в особі органів законодавчої або виконавчої влади; фінансо­во-кредитних органів, наділених владними повноваженнями стосовно інших учасників фінансових правовідносин) чи адміністративно-територіальна одиниця (в особі відповідного органу місцевого самовряду­вання). Це зумовлено тим, що сама держава та уповноважені нею суб’єкти здійснюють фінансову діяльність в інтересах суспільства: організують надходження грошових коштів до різних публічних грошових фондів, розподіляють й використовують їх на соціально-економічні програми та інші суспільно необхідні потреби. У фінансових правовідносинах не буває рівності сторін. Уповноважена державою сторона фінансових правовід­носин наділена правом привести в дію юридичні засоби захи­сту, що забезпечують реалізацію фінансових приписів держави;

• фінансові правовідносини являють собою владні відносини, тобто вони побудовані за схемою «вказівка (припис) - підпо­рядкування». Вказівки (приписи), що виходять від суб’єкта владних повноважень, виконують фізичні та юридичні особи;

• їх виникнення, зміна та припинення не відбуваються за волевиявленням сторін, а пов’язані, як правило, з фінансово-правовими актами.

Фінансові правовідносини у механізмі правового впливу на публічні фінанси виконують три основні функції:

1) вказують на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінансово-правової норми;

2) закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян у сфері мобілізації, розподілу й використання фондів коштів, якої вони мають додержуватися;

3) є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників фінансових відносин.

Кращому уявленню про сутність фінансових правовідно­син, розумінню їх змісту та особливостей сприятиме їх класифі­кація, яка здійснюється за різними підставами.

Залежно від структури фінансової системи виділяються такі види фінансових правовідносин: бюджетні; податкові; правовідносини щодо державних та місцевих запозичень, правовідносини з організації фінансів державних підприємств, установ та організацій; правовідносини з організації страхової справи, банківські, валютні тощо.

Залежно від змісту фінансових правовідносин виділяються такі їх види:

• матеріальні фінансові правовідносини, в яких реалізуються права і обов’язки суб’єктів із приводу утворення (чи отри­мання), розподілу та використання певних фінансових ресурсів. Ці фінансові ресурси виражені в конкретному розмірі або пев­ному виді доходів чи видатків. Основний зміст суб’єктивних матеріальних фінансових прав і обов’язків полягає в можливості або необхідності отримання, сплати, розподілу, перероз­поділу, витрачання, вилучення тощо цих конкретно визначе­них обсягів фінансових ресурсів. Внаслідок реалізації зазначе­них прав і обов’язків регулярно утворюються та використо­вуються публічні грошові фонди;

• процесуальні фінансові правовідносини. В них виражається юридична форма, в якій здійснюється отримання державою територіальними громадами в своє розпорядження фінансових ресурсів, їх розподіл та викорис­тання. Саме тому процесуальні права та обов’язки спрямовані на використання певної юридичної форми та порядку фінансо­вої діяльності. Процесуальні фінансові правовідносини здійсню­ються шляхом використання встановлених форм і видів актів державних органів та органів місцевого самоврядування, до­тримання певної послідовності та строків здійснення тих чи інших дій.

За структурою юридичного змісту фінансові правовідноси­ни поділяються на прості та складні. Оскільки з точки зору суб’єктивного складу усі фінансові пра­вовідносини можна розглядати як складні, то видається доціль­ним розуміти під цим критерієм сукупність прав та обов’язків. Прості фінансові правовідносини характеризуються тим, що складаються з одного права і одного обов’язку. Простими фінансо­вими правовідносинами є, наприклад, правовідносини з приводу встановлення показників бюджету: праву держави в особі Вер­ховної Ради України на встановлення показників державного бюджету кореспондується обов’язок іншої особи не перешкод­жати здійсненню цього права. У складних фінансових право­відносинах є декілька взаємопов’язаних суб’єктивних прав і обов’язків, і тому більшість фінансових правовідносин є склад­ними.

За об’єктом правового регулювання фінансові правовідноси­ни поділяються на майнові (грошові) та немайнові (негрошові). Оскільки суб’єктом майнових (грошових) фінансових правовідно­син є грошова субстанція (податки, позики, трансферти, видатки тощо), то до цієї групи фінансових правовідносин належать пра­вовідносини з формування доходної частини бюджету, правовідно­сини з бюджетного та позабюджетного фінансування, трансфертні правовідносини. Об’єктом немайнових (негрошових) фінансових правовідносин є негрошова субстанція: проект фінансового зако­ну, бюджет як закон і плановий акт, фінансовий контроль, фінан­сова звітність тощо. І тому до немайнових (негрошових) фінан­сових правовідносин належать, зокрема, окремі види фінансово-процесуальних правовідносин (наприклад, нормотворчі), конт­рольно-фінансові правовідносини тощо.

За устроєм держави фінансово-правові відносини поділяються на вертикальні та горизонтальні. Перші опосередковують зв’язок між державою в цілому, її суб’єктами та адміністративно-територіальними одиницями, як правило, на підставі субординації. Другі відображають зв’язок між рівноп­равними за юридичним статусом територіями, тобто місцевими утвореннями. Таким чином, вертикальні фінансові правовідносини існують між підпорядкованими суб’єктами цих правовідносин, а горизон­тальні – між непідпорядкованими. І відповідно основна маса фінансових правовідносин є вертикальними.

За ознакою кількісного складу учасників фінансових право­відносин вони поділяються на двосторонні, реалізація яких по­будована на волевиявленні двох сторін правовідносин, та багато­сторонні, в яких реалізується воля трьох і більше сторін фінан­сових правовідносин, кожна з яких виражає індивідуалізовану волю. Більшість же фінансових правовідносин є двосторонніми.

Фінансові правовідносини, як і будь-яке інше органічно цілісне утворення, мають свою певну структуру (склад), тобто сукупність взаємопов’язаних його елементів: це суб’єкт, об’єкт, суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Суб’єктивні права та обов’язки становлять зміст фінансових правовідносин. Усі їх складові час­тини спрямовані на досягнення цілей публічної фінансової діяльності й зумовлені специфікою цієї діяль­ності. Однак кожний окремий елемент виконує особливі, тільки йому притаманні функції. За відсутності хоча б одного з зазначе­них елементів стає неможливою наявність і самих правовідно­син.

Об’єктом фінансових правовідносин є фонди коштів, які формуються, розподіляються та використовуються внаслідок реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників фінансових відносин. Враховуючи значення фінансової діяльності для функціонування держави, об’єкт фінансових правовідносин завжди буде пов’язаний з публічним інтересом держави.

Суб’єктами фінансових правовідносин виступають юридичні та фізичні особи, які можуть бути носіями суб’єктивних юридичних прав та обов’язків. З одного боку, учасником фінансових відносин є суб’єкти, що представляють інтереси держави та територіальної громади у сфері публічних фінансів, зокрема Міністерство фінансів, Державна казначейська служба, Національний банк, місцеві ради тощо, з іншого – суб’єктами є юридичні та фізичні особи, які, виконуючи покладені на них юридичні обов’язки, сприяють мобілізації або використанню фінансових ресурсів. Так, суб’єктами фінансових відносин можуть бути як платники податків - підприємства, організації, громадяни (у тому числі резиденти й нерезиденти), так і бюджетні установи, що фінансуються за рахунок коштів бюджетів відповідних рівнів.

Для існування фінансових правовідносин необхідні також юридичні факти, що поділяються на дії та події. Юридичні факти – це життєві обставини, що приводять у дію норми права, в результаті чого настають певні наслідки – виникають, змінюються або припиняються правові відносини.

Дії у фінансових відносинах можуть бути правомірні та неправомірні. Правомірні дії як вольова поведінка, передбачена фінансово-правовою нормою, поділяються на:

• юридичні акти – правомірна дія учасника фінансових правовідносин, спрямована на отримання правового результату. Юридичні акти можуть бути нормативними (Закон України Про державний бюджет на відповідний рік тощо) та індивідуальними. Наприклад, індивідуальним актом є кошторис бюджетної установи, податкова декларація платника податків, акт ревізії, складений контролером Рахункової палати України, тощо;

• юридичні вчинки – правомірна дія, що зумовлює правові наслідки, пов’язані з фактом вольової дії, яка не залежить від бажання суб’єкта відносин. Наприклад, юридичним вчинком буде надання свідчень посадовою особою платника податків щодо сплати обов’язкових платежів.

Неправомірні дії являють собою поведінку, що не відповідає приписам фінансово-правових норм. Це, зокрема, несвоєчасне подання податкової звітності платником податків, нецільове використання бюджетних коштів та інші.

Юридичні факти у вигляді юридичних подій – це обставини, що не залежать від волі їх учасників, але тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин.

За наслідками юридичні факти поділяються на правотворчі, правозмінюючі та правоприпиняючі.

Отже, фінансові правовідносини – це врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких висту­пають як носії юридичних прав і обов’язків, що реалізують при­писи цих норм щодо утворення, розподілу й використання фондів публічних фондів коштів.