3.7. Іпотечне кредитування

Господарський кодекс України розрізняє як окрему форму кредиту іпотечний кредит — тобто кредит, забезпечений іпотекою.

Іпотека — це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України “Про іпотеку”.

Іпотека може бути встановлена на нерухоме майно, яке заста­водавець має право продавати або відчужувати в інший спосіб. До об'єктів іпотеки належать:

• підприємства, будівлі, споруди та інше нерухоме майно, що використовується у підприємницькій діяльності;

• житлові будинки і квартири;

• дачі, садові будинки, гаражі й інші споруди споживчого призначення;

• земельні ділянки.

Об'єкт (предмет) іпотеки має належати заставодавцю на пра­вах власності або повного господарського розпорядження.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі не­дотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Заставодержатель має право передати свої права стосовно за­ставної іншій особі. Відступлення прав за заставною здійснюється заставодержателем шляхом передавального напису на застав­ній на користь нового заставодержателя, який повинен бути но­таріально засвідченим.

Про перевідступлення прав за заставною заставодержатель повинен в письмовій формі повідомити боржника за кредитним договором, який забезпечений іпотекою, на підставі чого він стає зобов'язаним виконувати свій договір перед новим заставодер­жателем.

Заставодавець за згодою заставодержателя має право передати предмет (об'єкт) іпотеки іншій особі у власність або господарсь­ке користування (розпорядження). У цьому разі іпотека зберігає свою силу, тільки всі зобов'язання за договором іпотеки перехо­дять до особи, яка придбала право на предмет іпотеки. Задово­лення вимог заставодержателя з вартості заставного майна у разі невиконання заставодавцем забезпеченого іпотекою зобов'язання (кредитної угоди) здійснюється за рішенням суду. Особливо це стосується тих випадків, коли об'єктом іпотеки є підприємство в цілому, житловий будинок, квартира.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом продажу заставного майна з публічних торгів, що проводяться спеціалізованими організаціями. Вибір організації, якій доруча­ється продаж з публічних торгів предмета іпотеки, здійснюється судовим виконавцем. Він установлює і строки проведення таких торгів.

3.8. Споживчий кредит

Згідно Закону України “Про захист прав споживачів” споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Короткострокові кредити надаються громадянам на строк до одного року на такі споживчі цілі:

• придбання товарів широкого вжитку і тривалого користу­вання і транспортних засобів;

• нагальні потреби (лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тоїцо).

Довгострокові кредити надаються на такі цілі:

а) будівництво: індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями; будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, і будинків дачного типу та благоустрій садових ділянок; надвірних будівель для утримання худоби та зберігання сільгосппродуктів, літніх кухонь, теплиць, майстерень, накриттів тощо; гаражів;

б) купівля: індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями; квартир у житлових будинках; будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом; гаражів;

в) реконструкція та капітальний ремонт: індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інже­нерних мереж, придбання обладнання для інженерного благоуст­рою будинку; квартир; будинків дачного типу і будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;

г) поточні потреби (придбання товарів тривалого користуван­ ня, меблів, транспортних засобів, побутової техніки тощо).

Видача кредиту здійснюється:

1 - готівкою з пра­вом контролю за цільовим використанням коштів;

2 - у безготівковій формі шляхом:

• оплати розрахункових документів за матеріали, конструкції, обладнання, надані послуги, виконані роботи;

• зарахування коштів на поточний рахунок позичальника на підставі розрахунку готовності об'єкта кредитування;

• перерахування коштів на поточний рахунок продавця квар­тири, житлового будинку чи гаража.

Для отримання кредиту позичальник подає до установи банку такі документи:

• заяву;

• паспорт;

• довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

• анкету позичальника;

• довідки з місця постійної роботи і про доходи;

• документи, що підтверджують право власності на майно по­зичальника;

• письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне об­ґрунтування).

У разі отримання довгострокового кредиту, крім зазначених документів, позичальник додатково подає залежно від об'єкта кредитування такі довідки: про відведення земельної ділянки під будівництво; про власність на будинок; про балансову вартість квартири; про право власності на квартиру; про членство позича­льника в садівницькому товаристві та ін.

Кредитування здійснюється на підставі укладення між устано­вою банку і позичальником кредитної угоди й угоди про заставу.

Погашення кредиту здійснюється у строки, передбачені кре­дитним договором щомісячно, рівними частинами (ануїтетними платежами), починаючи з наступного місяця після його одержання, але не пізніше 30 днів з дня підписання кредитної угоди.