3.3. Лізинговий кредит

Згідно Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг поділяється на два види — фінансовий та оперативний.

Оперативний лізинг— це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укла­дення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в пла­тне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 75 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, пере­ходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Ще одне визначення фінансового лізингу міститься в Податковому Кодексі, згідно якого фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі — договір лізингу) лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці), а також інші речі, встановлені законом.

Суб’єктами лізингу можуть бути:

• лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

• лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

• продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу.

Лізингодавцем може бути фінансова установа або банк. Згідно Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. З огляду на зазначене, в межах чинного законодавства існує можливість (за певних умов), що лізингодавцем може бути і інша особа.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:

♦ предмет лізингу;

♦ строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

♦ розмір лізингових платежів;

♦ інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом.

Амортизаційні відрахування на предмет фінансового лізингу обчислюються лізнгоодержувачем відповідно до законодавства.