3. Окремі види кредитування

3.1. Кредитна лінія

Крім традиційної, одноразової видачі кредиту на певний термін, широке поширення в банківській практиці має кредитування по частинах, по мірі виникнення у позичальника потреб у грошових коштах. Такий спосіб називається кредитна лінія і являє собою зобов'язання банку протягом певного часу видавати позичальнику кредити в межах узгодженого ліміту.

Кредитна лінія є оптимальним варіантом у випадку, якщо у позичальника є потреба регулярно отримувати грошові кошти протягом тривалого проміжку часу.

Основні параметри кредитної лінії – її термін, тобто проміжок часу, в який позичальник вправі скористатися лінією і сума – загальна кількість грошей, які може отримати позичальник за весь період дії договору. Разовий кредит, який надається в рамках лінії називається траншем.

Розрізняють два види кредитних ліній:

Невідновлювальна кредитна лінія – дозволяє позичальнику отримувати грошові кошти в межах встановленого ліміту. Кількість і граничний розмір траншів обговорюється з банком, проте, вибравши загальний ліміт видачі, позичальник уже не зможе розраховувати на додаткове фінансування, навіть за умови повного погашення заборгованості

Відновлювальна кредитна лінія (або револьверна) — оптимальний вид кредитування для закупівлі товарів і сировини, придбання необоротних активів, які не спричинять істотного розширення або зміни профілю діяльності клієнта. У разі часткового або повного погашення кредиту позичальник може повторно одержати кредит у межах зазначеного ліміту протягом дії кредитного договору.

Переваги кредитної лінії:

• додаткове джерело коштів для клієнта, які можуть бути використані для підтримки будь-яких операційних платежів клієнта; помірні процентні платежі щомісяця;

• одержання/погашення кредиту у міру виникнення необхідності;

• можливість відновлення кредиту в рамках щорічного контролю;

• можливість не вилучати власні кошти з обігу для забезпечення роботи бізнесу;

• можливість погоджувати строки з урахуванням планування ведення бізнесу.

Вимоги до застав кредитної лінії нічим не відрізняються від вимог до застав строкових кредитів. Як і в строкових кредитах на поповнення оборотних коштів, заставами кредитних ліній в одних банків може бути тільки нерухомість, у інших - і рухоме майно. Ліміти кредитної лінії, як і обсяги інших кредитів, зараз можуть досягати у різних банків 50% -90% ціни застави.

3.2. Контокорентний кредит і овердрафт

Однією з форм організації кредитних відносин банків з позичальниками є контокорентний кредит. Цей кредит має багатоцільовий характер. Він надається на розрив у платіжному обороті клієнта, коли його поточні фінансові потреби перевищують наявні у нього власні ресурси.

Контокорентний кредит – це кредит банку, що надається в національній валюті відповідно до потреб клієнта в обсязі, який не перевищує встановлений ліміт (кредитну лінію).

Для отримання кредиту відкривається контокорентний рахунок, на якому щоденно відображаються всі платежі клієнта і надходження коштів на його адресу.

Контокорентний рахунок – це єдиний активно-пасивний рахунок. З нього проводяться практично всі платежі (за дебетом), включаючи оплату розрахункових документів за різні види товарно-матеріальних цінностей і послуг, чеків на заробітну плату, доручень за платежами у бюджет та ін. У кредит рахунка зараховується вся виручка, яка належить підприємству, від реалізації продукції та надання послуг. У кредит рахунка також надходять інші платежі, включаючи погашення заборгованості за товарними і нетоварними операціями, пені, штрафи, неустойки та ін. Оскільки весь платіжний оборот концентрується на контокорентному рахунку, поточний рахунок позичальника закривається.

Сальдо на контокорентному рахунку може бути дебетовим і кредитовим. Дебетове сальдо свідчить про те, що у позичальника тимчасово відсутні власні грошові кошти для здійснення платежів і йому виданий кредит. Кредитове сальдо, навпаки, показує, що надходження власних грошових коштів перевищує потребу в поточних платежах, клієнт не має потреби у кредиті і, власне, надав кредит банку. Кредитове сальдо дає підстави для сплати процентів на користь клієнта. Плата за це сальдо практично відповідає розміру процентів за рахунками до запитання.

Контокорентний рахунок банк відкриває таким клієнтам, з якими він має тривалі та стійкі відносини і які відчувають постійну потребу в банківському кредиті.

З метою забезпечення банківської ліквідності контокорентний кредит надається переважно для фінансування поточного виробництва й обігу і не пов’язаний з фінансуванням інвестицій.

Кредитування за контокорентним рахунком є достатньо ризиковою формою кредитування. А тому плата за користування кредитом за контокорентом через вищий борговий ризик трохи вища, ніж за іншими короткотерміновими кредитами. Позичковий процент встановлюється індивідуально для кожного позичальника і є договірним. Крім процентів за операціями, банки нараховують також комісійні за послуги.

Контокорентний кредит може надаватися як із забезпеченням, так і без нього (бланковий кредит надається тільки першокласним позичальникам).

Кредитування здійснюється в межах кредитної лінії (ліміту). Її розмір встановлюється на рік на основі балансових даних позичальника про розміщення оборотних коштів і наявних у його розпорядженні джерел формування.

У кожному конкретному випадку режим перевищення кредитної лінії може бути різним. Кожний банк самостійно регулює свої взаємовідносини з клієнтом, диференціює кредитні відносини залежно від кредитоспроможності позичальника, попереднього досвіду роботи з ним, степеня довіри, обсягу перевищення кредитної лінії.

На практиці можлива ситуація, коли обумовленого у кредитному договорі ліміту кредитування не вистачає для покриття сильно збільшеного негативного сальдо між вимогами і зобов’язаннями позичальника. У таких випадках банк може без укладення спеціальної угоди дозволити своїм найбільш надійним клієнтам незначне короткотермінове розширення короткотермінового кредиту в межах встановленого терміну користування цим кредитом. Якщо ж наявність дебетового залишку перетворилася на систему, то банк з’ясовує причини цього явища і, залежно від їхнього характеру, може за необхідності укласти нову угоду, але вже на умовах стягнення вищих комісійних платежів.

Погашення кредиту за контокорентним рахунком здійснюється шляхом зарахування коштів, які надходять у кредит цього рахунка. Використання позичальником контокорентного кредиту не виключає оформлення ним у банку інших кредитів, якщо очікується тимчасове збільшення потреби в залучених коштах, яка перевищує встановлений ліміт за контокорентним рахунком.

Оскільки контокорентний рахунок використовується для раціоналізації платіжного обороту, то контокорентний кредит за своєю природою – це бланковий кредит, призначений для покриття від’ємного сальдо рахунка, тобто при перевищенні зобов’язань клієнта над його вимогами. І, відповідно, контокорентний рахунок у першу чергу має відкриватися підприємствам з винятково високою кредитною репутацією, а потім вже клієнтам, що надали як забезпечення лімітованої величини дебетового сальдо рахунка гарантії третіх осіб, договору застави цінних паперів або певної частини майна й ін.

Правильний перебіг контокорентних відносин характеризується особливим договором між банком і клієнтом. Суттєвим пунктом у договорі є не обумовлене ніяким терміном право банку на закриття цього рахунка.

Розрахунки за контокорентний кредит проводяться, як правило, щомісячно. При цьому підсумовуються дебетові сальдо за той період, що минув, і визначається фактична сума використаного кредиту. Ця величина застосовується в розрахунках відсотків за кредит.

При укладенні банком договору з клієнтом слід передбачити розмір відсотків як компенсацію витрат з мобілізації грошових коштів для кредитування, а також комісійні платежі як плату за ризик і згоду на надання кредиту.

У кредитному договорі може передбачатися й плата клієнту за кредитові сальдо за контокорентним рахунком. Відсотки обчислюються на основі суми фактично використаного кредиту. Комісійні платежі звичайно розглядаються як додаткова плата за користування позикою і встановлюються у вигляді визначеного відсотка від загальної суми кредиту, визначеної договором (приблизно 1 – 7%).

Окремим різновидом контокорентного кредиту є овердрафт.

Оведрафт (англ. overdraft) – це короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад залишок коштів на його поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка.

Суть овердрафту полягає в тому, що банк може оплачувати розрахункові документи клієнта на суми, що перевищують кредитовий залишок на його поточному рахунку, в результаті чого утворюється дебетове сальдо, тобто видається кредит.

Банки надають клієнтам такі кредити з метою оптимізації платіжного обороту і виконання в повному обсязі зобов’язань клієнтів за поточними платежами. При цій формі поточний рахунок клієнта не тільки зберігається, а й на ньому дозволяється мати дебетове сальдо.

Це означає, що, не відкриваючи кредитного рахунка, клієнт понад свої залишки і надходження коштів на поточний рахунок отримує право на додаткову оплату розрахункових документів за рахунок ресурсів банку.

Таке від’ємне сальдо на цьому рахунку називається овердрафтом, а його розмір визначається в договорі між банком і клієнтом. Як правило, в угоді між банком та клієнтом встановлюється максимальна сума овердрафту – ліміт, який визначається банком на основі ретельного аналізу майбутніх грошових надходжень і платежів, бізнес-планів та планів реалізації продукції фірми-позичальника.

При овердрафті банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його рахунку; в результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке виражає суму його заборгованості перед банком. Такі кредити мають здебільшого короткотерміновий характер, завдяки їм клієнти здійснюють поточні платежі, які тимчасово перевищують надходження коштів на поточний рахунок.

При овердрафті на погашення заборгованості спрямовуються всі суми, що зараховуються на поточний рахунок клієнта, тому обсяг кредиту постійно змінюється відповідно до надходження і витрачання коштів. У результаті кредитове сальдо за рахунком клієнта може періодично змінюватись на дебетове, і навпаки. В принципі банки можуть допускати тривалу наявність дебетового сальдо на рахунках для надійних клієнтів. Однак при цьому вони посилюють контроль за діяльністю позичальників і загальним станом їхньої платоспроможності.

Фактичне використання позичкових коштів відображається на окремому кредитному рахунку. Якщо сума платежу, зазначена у платіжному документі клієнта, перевищує залишок коштів на поточному рахунку, то різниця (дебетове сальдо) автоматично оплачується банком за рахунок кредиту, але в межах невикористаного ліміту. Робиться проводка: дебет кредитного рахунка – кредит поточного рахунка. Якщо сума платежу перевищує залишок ліміту кредитування, то платіж банком не проводиться.

Основною перевагою овердрафту, крім економії витрат, пов’язаних з оформленням видач звичайних позик, є те, що клієнт, власне кажучи, платить за фактичне користування кредитом, оскільки банки, як правило, практикують щоденне нарахування процентів на суму непогашеного залишку. Нарахування платежів за користування кредитними ресурсами починається від часу списання суми овердрафту з рахунка клієнта і завершується в момент повного погашення заборгованості.

Овердрафт є найбільш зручним методом кредитування, що дає змогу клієнту вирішувати проблеми фінансування короткострокової заборгованості в періоди, коли його витрати тимчасово перевищують надходження коштів на рахунок.

Правом на отримання овердрафтного кредиту користуються клієнти банку, які мають стійкий фінансовий стан і уклали з банком відповідний договір.

Слід зазначити, що контокорентний кредит і овердрафт надаються у комплексі з розрахунково-касовим обслуговуванням тільки фінансово стійким підприємствам, котрі не допускали випадків прострочення повернення кредитів і несвоєчасної сплати відсотків, здійснюють прибуткову діяльність, стабільну виробничу або торговельну діяльність, що характеризується швидким обертанням коштів, мають постійні замовлення на виробництво та реалізацію продукції. Механізм надання і контокорентного кредиту, і овердрафту передбачає наявність постійних ділових взаємовідносин між банком та клієнтом, повну поінформованість банку щодо стану справ свого позичальника і високий рівень довіри до нього.