Грошові кошти та різні розрахунки

Єдина вимога за законом щодо операцій з іноземною валютою та перерахунку - це необхідність надання повної інформації про обраний метод, який в подальшому не повинен змінюватись. У власних бухгалтерських документах залежних структур розрахунки з постачальниками і різними кредиторами та дебіторами в іноземній валюті обліковуються за початковою вартістю.

В Німеччині існують спеціальні статті для податкових цілей, що є одним з яскравих прикладів податкової орієнтованості німецького бухгалтерського обліку. В балансі вони зазвичай утворюють другий розділ пасиву та можуть бути двох типів:

- резерви, що не оподатковуються - частина кредиторської заборгованості (для відстроченого оподаткування) та частина власного капіталу (нерозподілений прибуток). Як правило, тут показується фінансовий результат від реалізації основних засобів та фінансових активів, сплата податків по яких відкладається за умови реінвестування виручки;

- накопичена різниця між сумою амортизації, що приймається для податкових цілей та виправданої з комерційної точки зору; ця стаття особливо часто зустрічається в балансах підприємств на території колишньої ФРН.

Торговий кодекс Німеччини вимагає розкриття правил віднесення витрат та доходів до цих статей, але не вимагає деталізації розрахунків, тому зовнішній користувач навряд чи зможе оцінити вплив цих статей на майбутні прибутки. Чисто німецький принцип обов'язковості призводить до того, що відстрочені податки зазвичай відсутні в обліку та звітності більшості компаній. Звичайно вони з'являються в результаті консолідації. Крім того, якщо в консолідованій звітності відображаються як активи, так і кредиторська заборгованість, що пов'язані з відстроченими податками на рахунках окремих компаній необхідно показувати лише відповідну частину кредиторської заборгованості, резерви під невизначені зобов'язання, очікувані збитки та резерви, що призначені для вирівнювання витрат (наприклад, ремонтні фонди). Аналіз цієї статті може представляти значну перешкоду, так як компанії далеко не завжди роблять розподіл за цілями нарахувань. В цілому величина цієї статті може бути завищеною, так як в зменшенні оподаткованої бази вона не приймається та для створення резерву в більшості випадків не потрібно, щоб відповідний збиток або видатки були вірогідними, достатньо, щоб він був можливим.

Рідкі випадки виникнення таких податків, їх виникнення пов'язане лише із консолідованими бухгалтерськими документами. В консолідованих бухгалтерських звітах будь-які активи або пасиви, пов'язані з відстроченими податками, повинні враховуватися повністю. У власних звітних документах компанії будь-які пасиви, пов'язані з ними, повинні бути враховані, однак включення відомостей про будь-які активи, які пов'язані з відстроченими податками, факультативно; якщо такі активи все ж таки враховуються при обчисленні розподіленого прибутку вони повинні вираховуватися з резерву надходжень. При цьому застосовується зобов'язувальний метод розрахунку. Всі податки відображаються спільно у звіті про прибутки та збитки. Це ускладнює встановлення точної податкової ситуації в компанії за рік. В Німеччині пенсійні нарахування - один з самих спірних моментів в бухгалтерській звітності. Зовнішній користувач повинен мати на увазі, що, по-перше, в обліку фактично відображаються не всі пенсійні зобов'язання компанії - так, в баланс не включаються непрямі зобов'язання (у випадку фінансування, наприклад, через фонди соціального забезпечення, що організуються в рамках підприємства); та, по-друге, встановлений для податкових цілей метод розрахунку сучасної вартості пенсійних зобов'язань не враховує майбутнього збільшення окладів та не стосується службовців, що молодше тридцяти років. В результаті реальні пенсійні зобов'язання звичайно виявляються заниженими, що суперечить принципу консерватизму (обачності Німецькі пенсійні фонди отримують кошти тільки з накопичених ^пенсійних відрахувань та соціальних фондів компанії. Не дозволено обліковувати вплив можливого збільшення ставок зарплати. Страхові вирахування пенсійних зобов'язань базуються на податкових нормах, які дозволяють брати до уваги наступні фактори: припущені строки життя застрахованих працівників, ризики, пов'язані з отриманням інвалідності, дисконтна ставка в розмірі 6 %, вплив на плинність працівників, проте цей фактор не завжди враховується, виключається працівники, вік яких не перевищує 30 років.