- •Isbn 978-966-657-298-4
- •Перелік скорочень
- •Передмова
- •1.1. Основні поняття, що застосовуються в службі медицини надзвичайних ситуацій
- •1.2. Надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціально-політичного характеру, їх медико-санітарні наслідки
- •1.3. Завдання та організація екстреної медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях
- •2.1. Лікувально-евакуаційне забезпечення
- •2.2. Медичне сортування постраждалих
- •2.3. Медична евакуація постраждалих
- •3.1. Надання допомоги постраждалим унаслідок повеней
- •Час безпечного перебування людини у воді
- •Способи вирішення завдань під час надзвичайних ситуацій пов’язаних із повінню
- •3.1.1. Характеристика повеней
- •Типи рік України залежно від умов формування стоку
- •Класифікація повеней залежно від масштабу, поширення та періодичності
- •Характеристика основного вражаючого фактора повеней
- •3.1.2. Медико-санітарні наслідки повеней та принципи керування їх подоланням
- •3.1.3. Методологічні принципи та методика визначення санітарних втрат серед потерпілого населення та прогнозування медико-санітарних наслідків повені
- •Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території великого міста у теплий період року
- •Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території міста у холодний період року
- •3.2. Надання допомоги постраждалим унаслідок землетрусів
- •Смертність серед постраждалих при ненаданні їм медичної допомоги
- •Імовірність випадків смерті залежно від часу надання та виду медичної допомоги
- •3.2.1. Характеристика землетрусів
- •3.2.2. Медико-санітарні наслідки землетрусів та принципи керування їх подоланням
- •3.2.3. Методологічні принципи та методика визначення санітарних втрат серед постраждалого населення та прогнозування медико-санітарних наслідків землетрусів
- •Величина санітарних втрат населення на момент землетрусу, % до загальної чисельності населення при находженні в будівлях 60,0% мешканців
- •Коефіцієнти зростання (зменшення) величини санітарних втрат за зміни на 10,0% чисельності населення, яке знаходиться в момент землетрусу в будівлях
- •Зміни величини загальних та безповоротних втрат населення при збільшенні інтенсивності землетрусу на 1 бал
- •Динаміка санітарних втрат населення залежно від інтенсивності землетрусу й темпу рятувальних робіт
- •Питома вага (середні показники) загиблих у момент землетрусу в загальних втратах населення, %
- •Розподіл санітарних втрат населення за ступенем тяжкості травми в момент землетрусу, %
- •Порівняльний аналіз частоти тяжких травм у населення при землетрусах залежно від темпу рятувальних робіт у населених пунктах
- •Структура травматичних ушкоджень у населення під час землетрусів, % до всіх санітарних втрат
- •Потреба постраждалих під час землетрусу в лікувально-евакуаційних заходах, % до санітарних втрат
- •Потреба та структура ліжкового фонду для постраждалих внаслідок землетрусу, % до санітарних втрат
- •3.3. Надання допомоги постраждалим
- •3.3.1. Характеристика епідемічних осередків
- •3.3.2. Профілактика інфекційних захворювань при надзвичайних ситуаціях
- •3.3.3. Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях
- •3.4. Перелік першочергових дій у разі виникнення окремих видів надзвичайних ситуацій
- •3.5. Психологічна допомога постраждалим при надзвичайних ситуаціях
- •4.1. Стадії та етапи серцево-легеневої реанімації
- •4.2. Дії під час надання екстреної медичної допомоги постраждалому
- •5.1. Визначення поняття «шок»
- •5.2. Етіологія та патогенез шоку
- •5. 3. Класифікація шокових станів
- •5.4. Клінічний перебіг шоку
- •6.1. Класифікація крововтрати та їх характеристика
- •Класифікація крововтрати (а.Г. Брюсов,1998р.)
- •6.2. Особливості клініки та діагностики геморагічного шоку
- •6.3. Екстрена медична допомога постраждалим із кровотечею
- •7.1. Методика обстеження постраждалих із травматичними ушкодженнями
- •7.2. Травми голови та хребта
- •7.2.1. Класифікація закритих та відкритих травм голови та хребта
- •7.2.2. Методи дослідження при травмах голови та хребта
- •7.2.3. Принципи надання медичної допомоги постраждалим з ушкодженням голови та хребта на догоспітальному та госпітальному етапах
- •7.2.4. Принципи іммобілізації при травмах хребта
- •7.3. Травма органів грудної клітки
- •7.3.1. Клінічні ознаки пошкоджень органів грудної клітки
- •7.3.2. Принципи надання медичної допомоги постраждалим із травмою грудної клітки
- •7.4. Травма органів черевної порожнини
- •7.4.1. Клінічні ознаки ушкоджень органів черевної порожнини
- •7.4.2. Принципи надання медичної допомоги постраждалим із травмою органів черевної порожнини
- •7.5. Травми опорно-рухового апарату
- •7.5.1. Класифікація травм опорно-рухового апарату
- •7.5.2. Клінічні ознаки ушкоджень опорно-рухового апарату
- •7.5.3. Принципи надання медичної допомоги постраждалим з травмою опорно-рухового апарату
- •7.5.4. Транспортна іммобілізація при травмах опорно-рухового апарату
- •7.5.5. Принципи надання спеціалізованої медичної допомоги постраждалим із травматичним шоком
- •8.1. Класифікація опіків та їх характеристика
- •8.2. Визначення площі опікової поверхні та глибини опіку
- •Прогноз опікового шоку залежно від площі та віку постраждалого
- •8.3. Опікова хвороба
- •Адаптована шкала арасне іі (Acute Physiology and Chronic Health Evolution)
- •8.4. Особливості клініки та діагностики опікового шоку
- •8.5. Екстрена медична допомога постраждалим із опіками
- •4Мл рідини х маса тіла хворого, (кг) х площа обпаленої поверхні, (%).
- •Тестові питання
- •9. Як надати невідкладну допомогу при опіках II ступеня:
- •Державний класифікатор надзвичайних ситуацій дк 019-2001 (Затверджено наказом Держстандарту України від 19 листопада
- •2001 Року №552)
- •Препарати та разові дози, які застосовуються для надання невідкладної допомоги при шоці
- •Емпірична величина травматичної та операційної крововтрати
- •Шкала ком Глазго (gcs)
- •Шкала crams
- •Шкала Травм (Trauma score)
- •Життєздатність за шкалою ts
- •Бальна оцінка шокогенності травм
- •Список літератури
- •Медицина надзвичайних ситуацій. Екстрена медична допомога
7.4.2. Принципи надання медичної допомоги постраждалим із травмою органів черевної порожнини
За наявності у постраждалого закритої травми живота хірургу потрібно у короткий термін підтвердити або виключити наявність ушкодження внутрішніх органів черевної порожнини.
Враховуючи дані наших досліджень, ми розробили таку схему лікування постраждалих із травмою живота.
Коли постраждалий госпіталізується у стаціонар у задовільному чи відносно задовільному стані, має ясну свідомість та адекватно реагує на больові подразники, він підлягає динамічному моніторингу з боку чергової бригади. У постраждалого неодноразово контролюються показники АТ, Ps, ЗАК; призначається спокій, «голод», знеболювальні ненаркотичні препарати та заспокійливі медикаменти (призначення спазмолітичних препаратів заборонено). Одночасно виконується підготовка постраждалого до проведення УЗД ОЧП та заочеревинного простору.
При госпіталізації постраждалого із сумнівними даними щодо ушкодження ОЧП або у тяжкому стані із втратою свідомості чи у пригніченому стані ставлять показання до проведення діагностичного лапароцентезу. У разі виключення пошкодження ОЧП, коли стан постраждалого не загрожує його життю, з операційної він направляється у відділення політравми для подальшого нагляду та проведення консервативної терапії, яка включає у себе призначення знеболювальних препаратів (як наркотичного – при виразній болісності, так і ненаркотичного характеру). Обов’язково виконуються нагляд за дренажною трубкою та перев’язки післяопераційної рани. У разі сумнівного результату двічі на добу потрібно виконувати промивання дренажної трубки розчином антисептика, а промивні води відправляти у лабораторію для проведення досліджень на наявність Hb та ферментів підшлункової залози. Дренажна трубка повинна знаходитись у черевній порожнині впродовж 2-3 діб, а після виключення ушкодження ОЧП – видалятися. Протягом даного часу постраждалому проводиться інфузійна терапія у достатньому обсязі, а після видалення дренажу призначається помірна стимуляція кишечника.
У разі виявлення у черевній порожнині крові, сечі чи вмісту кишечника, постраждалому виконується лапаротомія із застосуванням загальної анестезії. Оперативні втручання у постраждалих із ПТ повинні бути достатніми за обсягом та недовготривалими. Під час виконання лапаротомії обов’язково виконується збір крові для реінфузії. Після усунення виявлених ушкоджень проводиться санація черевної порожнини розчином антисептиків; за відсутності протипоказань (гіпотонія), у корінь брижі кишечника вводиться 40,0-60,0мл. 0,25% Sol. Novocaini (з метою запобігання парезу кишечника); необхідно виконати адекватне дренування черевної порожнини.
У ранній післяопераційний період постраждалий перебуває під наглядом хірурга та лікаря-реаніматолога у ВІТ, а після стабілізації стану переводиться у відділення політравми.
У відділенні постраждалому проводиться інфузійна терапія у достатньому обсязі, призначаються знеболювальні та протизапальні препарати, антибактеріальна терапія. Якомога швидше розпочинається активізація постраждалого (з метою уникнення динамічної непрохідності та розвитку легеневих ускладнень). Постраждалим цієї категорії обов’язково призначаються профілактика легеневих ускладнень та профілактика пролежнів.
Дренажні трубки видаляють в установлений термін, шви знімають на 10-12-ту добу (це пов’язано зі зниженою регенерацією тканин у похилому віці). Після видалення дренажних трубок розпочинають помірну стимуляцію кишечника.