- •Isbn 978-966-657-298-4
- •Перелік скорочень
- •Передмова
- •1.1. Основні поняття, що застосовуються в службі медицини надзвичайних ситуацій
- •1.2. Надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціально-політичного характеру, їх медико-санітарні наслідки
- •1.3. Завдання та організація екстреної медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях
- •2.1. Лікувально-евакуаційне забезпечення
- •2.2. Медичне сортування постраждалих
- •2.3. Медична евакуація постраждалих
- •3.1. Надання допомоги постраждалим унаслідок повеней
- •Час безпечного перебування людини у воді
- •Способи вирішення завдань під час надзвичайних ситуацій пов’язаних із повінню
- •3.1.1. Характеристика повеней
- •Типи рік України залежно від умов формування стоку
- •Класифікація повеней залежно від масштабу, поширення та періодичності
- •Характеристика основного вражаючого фактора повеней
- •3.1.2. Медико-санітарні наслідки повеней та принципи керування їх подоланням
- •3.1.3. Методологічні принципи та методика визначення санітарних втрат серед потерпілого населення та прогнозування медико-санітарних наслідків повені
- •Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території великого міста у теплий період року
- •Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території міста у холодний період року
- •3.2. Надання допомоги постраждалим унаслідок землетрусів
- •Смертність серед постраждалих при ненаданні їм медичної допомоги
- •Імовірність випадків смерті залежно від часу надання та виду медичної допомоги
- •3.2.1. Характеристика землетрусів
- •3.2.2. Медико-санітарні наслідки землетрусів та принципи керування їх подоланням
- •3.2.3. Методологічні принципи та методика визначення санітарних втрат серед постраждалого населення та прогнозування медико-санітарних наслідків землетрусів
- •Величина санітарних втрат населення на момент землетрусу, % до загальної чисельності населення при находженні в будівлях 60,0% мешканців
- •Коефіцієнти зростання (зменшення) величини санітарних втрат за зміни на 10,0% чисельності населення, яке знаходиться в момент землетрусу в будівлях
- •Зміни величини загальних та безповоротних втрат населення при збільшенні інтенсивності землетрусу на 1 бал
- •Динаміка санітарних втрат населення залежно від інтенсивності землетрусу й темпу рятувальних робіт
- •Питома вага (середні показники) загиблих у момент землетрусу в загальних втратах населення, %
- •Розподіл санітарних втрат населення за ступенем тяжкості травми в момент землетрусу, %
- •Порівняльний аналіз частоти тяжких травм у населення при землетрусах залежно від темпу рятувальних робіт у населених пунктах
- •Структура травматичних ушкоджень у населення під час землетрусів, % до всіх санітарних втрат
- •Потреба постраждалих під час землетрусу в лікувально-евакуаційних заходах, % до санітарних втрат
- •Потреба та структура ліжкового фонду для постраждалих внаслідок землетрусу, % до санітарних втрат
- •3.3. Надання допомоги постраждалим
- •3.3.1. Характеристика епідемічних осередків
- •3.3.2. Профілактика інфекційних захворювань при надзвичайних ситуаціях
- •3.3.3. Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях
- •3.4. Перелік першочергових дій у разі виникнення окремих видів надзвичайних ситуацій
- •3.5. Психологічна допомога постраждалим при надзвичайних ситуаціях
- •4.1. Стадії та етапи серцево-легеневої реанімації
- •4.2. Дії під час надання екстреної медичної допомоги постраждалому
- •5.1. Визначення поняття «шок»
- •5.2. Етіологія та патогенез шоку
- •5. 3. Класифікація шокових станів
- •5.4. Клінічний перебіг шоку
- •6.1. Класифікація крововтрати та їх характеристика
- •Класифікація крововтрати (а.Г. Брюсов,1998р.)
- •6.2. Особливості клініки та діагностики геморагічного шоку
- •6.3. Екстрена медична допомога постраждалим із кровотечею
- •7.1. Методика обстеження постраждалих із травматичними ушкодженнями
- •7.2. Травми голови та хребта
- •7.2.1. Класифікація закритих та відкритих травм голови та хребта
- •7.2.2. Методи дослідження при травмах голови та хребта
- •7.2.3. Принципи надання медичної допомоги постраждалим з ушкодженням голови та хребта на догоспітальному та госпітальному етапах
- •7.2.4. Принципи іммобілізації при травмах хребта
- •7.3. Травма органів грудної клітки
- •7.3.1. Клінічні ознаки пошкоджень органів грудної клітки
- •7.3.2. Принципи надання медичної допомоги постраждалим із травмою грудної клітки
- •7.4. Травма органів черевної порожнини
- •7.4.1. Клінічні ознаки ушкоджень органів черевної порожнини
- •7.4.2. Принципи надання медичної допомоги постраждалим із травмою органів черевної порожнини
- •7.5. Травми опорно-рухового апарату
- •7.5.1. Класифікація травм опорно-рухового апарату
- •7.5.2. Клінічні ознаки ушкоджень опорно-рухового апарату
- •7.5.3. Принципи надання медичної допомоги постраждалим з травмою опорно-рухового апарату
- •7.5.4. Транспортна іммобілізація при травмах опорно-рухового апарату
- •7.5.5. Принципи надання спеціалізованої медичної допомоги постраждалим із травматичним шоком
- •8.1. Класифікація опіків та їх характеристика
- •8.2. Визначення площі опікової поверхні та глибини опіку
- •Прогноз опікового шоку залежно від площі та віку постраждалого
- •8.3. Опікова хвороба
- •Адаптована шкала арасне іі (Acute Physiology and Chronic Health Evolution)
- •8.4. Особливості клініки та діагностики опікового шоку
- •8.5. Екстрена медична допомога постраждалим із опіками
- •4Мл рідини х маса тіла хворого, (кг) х площа обпаленої поверхні, (%).
- •Тестові питання
- •9. Як надати невідкладну допомогу при опіках II ступеня:
- •Державний класифікатор надзвичайних ситуацій дк 019-2001 (Затверджено наказом Держстандарту України від 19 листопада
- •2001 Року №552)
- •Препарати та разові дози, які застосовуються для надання невідкладної допомоги при шоці
- •Емпірична величина травматичної та операційної крововтрати
- •Шкала ком Глазго (gcs)
- •Шкала crams
- •Шкала Травм (Trauma score)
- •Життєздатність за шкалою ts
- •Бальна оцінка шокогенності травм
- •Список літератури
- •Медицина надзвичайних ситуацій. Екстрена медична допомога
7.2.2. Методи дослідження при травмах голови та хребта
Діагностика поєднаної ЧМТ розпочинається з проведення клініко-неврологічного огляду постраждалого, під час якого стан центральної нервової системи визначається за допомогою шкали GCS, а стовбурові розлади – за шкалою Liege. Також для визначення первинної ЧМТ широко використовуються інструментальні методи дослідження, такі, як R-гр. кісток черепа, КТ, СКТ, МРT, причому КТ ГМ є одним із найпоширеніших методів вибору у діагностиці ЧМТ. Однією з переваг КТ є можливість не тільки підтвердити або спростувати наявність вогнища забою ГМ, а встановити обумовлену ним вторинну патологію – дислокацію, набряк, ішемію, виявити їх локалізацію та обсяг. До стандарту обстеження постраждалих з підозрою на наявність ЧМТ також входить і проведення Lp. Значна частина постраждалих з ПТ (33,6%) має ознаки ЧМТ, тому вони потребують обов’язкового огляду нейрохірурга.
Для струсу ГМ характерні втрата свідомості: короткочасна (декілька хвилин) або більш тривала (до декількох годин або діб), а також ретроградна амнезія.
При забої ГМ відмічаються: запаморочення, головний біль, нудота, брадикардія, іноді порушуються міміка, мова, чутливість та рух.
Після перенесеної ЧМТ може спостерігатися одноразове блювання, тахі- або брадикардія, АТ швидко нормалізується (однак у постраждалих похилого та старечого віку, що страждають на гіпертонічну хворобу, АТ може стійко підвищуватися). Деякою мірою це відображає не стільки ушкодження ГМ, скільки той емоційний стрес, який пережив постраждалий під час травмування.
У неврологічному статусі іноді спостерігається лабільна асиметрія сухожильних та шкірних рефлексів, дрібний горизонтальний ністагм, незначні оболонкові симптоми, які зникають у перші 3-4 доби.
Клінічна картина струсу ГМ певною мірою обумовлена віковим фактором. Так, у постраждалих літнього віку первинна втрата свідомості (при струсі ГМ) спостерігається значно рідше, ніж у постраждалих середнього віку; водночас ретроградна амнезія спостерігається частіше. Запаморочення у постраждалих літнього віку обумовлено змінами у вестибулярному апараті та наявністю судинної недостатності у вертебро-базилярному басейні.
Для уточнення діагнозу постраждалим виконується комплекс досліджень, що включає R-графію черепа у двох проекціях, КТ та Lp.
Lp виконується у перев’язувальній кімнаті, в положенні постраждалого на боці, під місцевою анестезією (4-6мл 2% Sol. Novocaini) на рівні L4- L5 (перехрестя l. vertebralis з лінією Jacob).
Коли при травмі голови відсутні прямі чи побічні ознаки ушкодження ГМ, діагностується забій м’яких тканин голови (за наявності забійних ран чи подряпин).
За наявності у постраждалих з ПТ черепно-мозкового компонента травми лікувальна тактика значною мірою, визначається впливом вікових змін на ЧМТ. У постраждалих літнього віку при отриманні ЧМТ частіше відмічаються післятравматичні церебросудинні порушення, та меншою мірою спостерігаються набряк мозку та явища його дислокації, в зв’язку з чим лікувальна тактика у них має переважно консервативний характер.
Оцінка функціонального стану постраждалих за Frankel:
Група А – хворі з анестезією та плегією нижче рівня травми.
Група В – хворі з неповним порушенням чутливості нижче рівня травми, рухи відсутні.
Група С – хворі з неповним порушенням чутливості, є слабкі рухи, але сила м’язів недостатня для ходіння.
Група Д – хворі з неповним порушенням чутливості нижче рівня травми, є слабкі рухи, сила м’язів достатня для ходіння із сторонньою допомогою.
Група Е – хворі без чутливих та рухових порушень нижче рівня травми.