3.2.1. Характеристика землетрусів

Землетруси – це підземні поштовхи та коливання поверхні Землі, які обумовлені головним чином тектонічними процесами. Основні параметри, що характеризують силу та характер землетрусу, є магнітуда, глибина кратера та інтенсивність енергії на земній поверхні.

За даними світової статистики, на частку землетрусів припадає 15,0% від усіх природних катастроф, але за характером людських та матеріальних втрат вони займають перше місце (в ХХ столітті від землетрусів загинуло близько 1,7 млн осіб).

Інтенсивність землетрусів оцінюється в балах за міжнародною шкалою МSК-64 і позначається римськими цифрами (для запобігання плутанини з магнітудою). Кожний бал землетрусу має свої типові ефекти (тобто йому відповідають певні наслідки).

Так, землетруси силою:

- І бал - реєструються лише спеціальними приладами;

- до ІІІ балів - класифікуються як слабкі;

- до IV балів - класифікуються як помірні;

- до V балів - класифікуються як досить потужні;

- від VI до VII балів - класифікуються як потужні;

- до VIII балів - класифікуються як руйнівні;

- від IX до XI балів - класифікуються як сильно руйнівні;

- до XII балів - класифікуються як катастрофічні.

Щорічно у світі реєструється більше 1 млн підземних поштовхів, з яких:

- 1 землетрус належить до катастрофічних;

- 10 землетрусів належать до сильно руйнівних;

- близько 100 землетрусів належить до руйнівних;

- близько 1000 землетрусів належить до тих, що пошкоджують.

В Україні зона потужних землетрусів (VII балів) охоплює територію загальною площею майже 27000км² (АРК, Закарпатська, Одеська та Чернівецька області). Зона землетрусів із силою від VIII до IX балів охоплює площу близько 14000км² (АРК та Одеська область). Площа території, на якій можуть виникнути землетруси силою до V балів, становить більш ніж 120000км².

3.2.2. Медико-санітарні наслідки землетрусів та принципи керування їх подоланням

Система ЛЕЗ населення під час землетрусів передбачає сукупність науковообґрунтованих принципів організаційно-практичних заходів щодо надання потерпілому населенню медичної допомоги та лікування, пов’язаних з його евакуацією за межі зони НС і призначених для цього сил та засобів служби медицини катастроф.

На організацію системи ЛЕЗ впливають такі основні умови:

- вид НС;

- розміри зони ураження;

- кількість постраждалих;

- характер патології;

- ступінь виходу з ладу сил та засобів охорони здоров’я в зоні НС;

- стан матеріально-технічного оснащення служби медицини катастроф;

- рівень підготовки кадрів;

- наявність на місцевості небезпечних вражаючих факторів (радіоактивних речовин, сильнодіючих отруйних речовин, пожеж).

Загальним принципом ЛЕЗ при землетрусах є в основному двохетапна система надання медичної допомоги та лікування постраждалих з їх евакуацією за призначенням. Медичні формування та лікувальні установи, розгорнуті на шляхах евакуації потерпілих їхньої зони (району) НС та призначені для масового прийому, медичного сортування, надання ЕМД постраждалим, підготовки їх до евакуації й лікування, одержали назву «етап медичної евакуації».

Першим етапом медичної евакуації, призначеним переважно для надання першої медичної та першої лікарської допомоги, є збережені в зоні землетрусу ЛПЗ, пункти збору постраждалих, розгорнуті бригадами ШМД та лікарсько-сестринних бригад, що прибули до зони землетрусу з розташованих поряд лікувальних установ.

Другим етапом медичної евакуації є існуючі та функціонуючі поза зоною землетрусу, а також додатково розгорнуті ЛПЗ, призначені для надання вичерпних видів медичної допомоги – кваліфікованої та спеціалізованої, для лікування постраждалих до остаточного результату. Кожному етапу медичної евакуації встановлюється певний обсяг медичної допомоги (перелік лікувально-профілактичних заходів). Основними видами допомоги у зоні або на її межах є: перша медична, долікарська та перша лікарська допомога. Залежно від обставин тут же деяким категоріям постраждалих можуть надаватись елементи кваліфікованої медичної допомоги. На другому етапі медичної евакуації забезпечується надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги в повному обсязі, лікування до остаточного результату й реабілітації.

У такий спосіб у системі ЛЕЗ є такі види медичної допомоги: перша медична допомога, долікарська допомога, перша лікарська допомога, кваліфікована медична допомога, спеціалізована медична допомога.

Характерною рисою надання медичної допомоги постраждалим є сортування, розосередження (ешелонування). Її надання в часі та місці у міру евакуації постраждалих із зони землетрусу в стаціонарні лікувальні установи. Ступінь сортування (ешелонування) медичної допомоги залежить від медичної обстановки в зоні землетрусу. Залежно від нього може змінюватися й обсяг медичної допомоги – розширюватись або звужуватись. Однак завжди повинні бути проведені заходи, спрямовані на порятунок життя постраждалого та попередження розвитку небезпечних ускладнень.

Кожний етап медичної евакуації має свої особливості в організації роботи. Однак у його складі необхідно створювати умови для прийому, розміщення та медичного сортування постраждалих, приміщення для надання медичної допомоги, тимчасової ізоляції, санітарної обробки, тимчасової або остаточної госпіталізації, очікування евакуації та підрозділу обслуговування. Для надання першої медичної та долікарської допомоги на місці, де отримана травма, або поблизу від нього, а також окремих заходів першої лікарської допомоги, не потрібно розгортання на місцевості функціональних відділень. Необхідність в організації першого етапу медичної евакуації обумовлена тим, що відстань між зоною землетрусу та стаціонарними лікувальними установами може бути значною. Певна частина постраждалих не витримає тривалої евакуації безпосередньо із зони землетрусу після надання їм тільки першої медичної допомоги, отриманої у зоні або в її межах.

У службі ЕМД при землетрусах об’єктивно виявляються два напрямки в системі надання медичної допомоги потерпілим та їхнього лікування за умов НС:

- коли надання медичної допомоги постраждалим у повному обсязі можна забезпечити силами об’єктової та місцевої територіальної охорони здоров’я;

- коли для ліквідації медичних наслідків сильного землетрусу необхідно залучати мобільні сили та засоби з інших районів й регіонів.

До надання медичної допомоги під час землетрусу ставляться дві основні вимоги:

- наступність у послідовно проведених лікувально-профілактичних заходах;

- своєчасність їх виконання.

Наступність у наданні медичної допомоги та лікуванні забезпечується:

- наявністю єдності у розумінні походження та розвитку патологічного процесу, а також єдиних, заздалегідь регламентованих і обов’язкових для медичного персоналу принципів надання медичної допомоги та лікування;

- наявністю чіткої документації, що супроводжує постраждалого.

Такою документацією є:

- первинна медична картка постраждалого (хворого);

- талон на госпіталізацію;

- історія хвороби.

Первинна медична картка оформляється на всіх постраждалих під час надання їм першої лікарської допомоги, якщо вони підлягають подальшій евакуації, а при їх затримці для лікування понад одну добу – використовується як історія хвороби (або вкладається в останню). При евакуації постраждалого ці документи направляються з ним.

Своєчасність у наданні медичної допомоги досягається чіткою організацією пошуку, винесення та вивезення (евакуації) постраждалих із зони на етапи медичної евакуації, максимальним наближенням першого етапу до районів виникнення втрат, правильною організацією роботи та правильною організацією медичного сортування.