Лекція № 1. Поняття інтелектуальної власності та система її правової охорони План

1. Поняття інтелектуальної власності. Співвідношення категорій «інтелектуальна власність» і «право інтелектуальної власності».

2. Основні інститути права інтелектуальної власності.

3. Суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності.

4. Система законодавства України про інтелектуальну власність.

5. Державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні.

Основні поняття теми: інтелектуальна власність, право інтелектуальної власності, інститут права інтелектуальної власності, авторське право і суміжні права, право промислової власності, суб’єкт інтелектуальної власності, об’єкт інтелектуальної власності, джерела права інтелектуальної власності, державна система правової охорони інтелектуальної власності.

1. Поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Вперше термін «інтелектуальна власність» вжив у 1845 році Чарльз Вудбарі, суддя Окружного суду штату Массачусетс .

В Європі вперше цей термін вжив Альфред Ніон у своєму трактаті «Droits civils des auteurs, artistes et inventeurs». («Цивільні права авторів, артистів та винахідників»), що був опублікований у 1846 році. Запровадження у правничій термінології терміну «інтелектуальна власність» збіглось із переходом від розуміння авторського права та патентів, як суспільного блага до їх розуміння як «власності», тобто непорушного права власника.

Справжня історія терміну, його юридичне визнання почалася у 1967 році, після створення Всесвітньої  організації  інтелектуальної власності. З грудня 1976 р. вона набула статусу спеціалізаваної установи ООН. У вересні 2000 р. на засіданні Генеральної асамблеї ВОІВ встановлено відзначати Міжнародний день інтелектуальної власності щороку 26 квітня.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року почалося як формування спеціального законодавства, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності так і створення державних інституцій, що займаються питаннями інтелектуальної власності.

Державний департамент інтелектуальної власності відповідно до Указу Президента України від 27 квітня 2001 р., № 285/2001 «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності» та рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 27 березня 2001 р. розробив пропозиції щодо включення до змісту середньої та вищої освіти знань з інтелектуальної власності. Ці документи зобов’язують вжити заходів щодо впровадження курсу інтелектуальної власності у вищих навчальних закладах України. Ось чому навчальний курс «Інтелектуальна власність» вивчається у вищих навчальних закладах незалежно від спеціальності майбутніх фахівців.

У 2001 році за ініціативою Академії правових наук України та за активної підтримки уряду України, що прийняв відповідну постанову від 29 травня 2001 р. № 582, у складі Академії був створений Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності.

Основні завдання діяльності інституту:

• проведення наукових досліджень в сфері інтелектуальної власності;

• участь у розробленні проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності;

• підготовка експертних висновків із зазначених питань.

НДІ інтелектуальної власності НАПрНУ функціонує як бюджетна неприбуткова організація, заснована на державній формі власності і виступає суб’єктом наукової діяльності, створеним із метою сприяння соціально-економічному розвитку України, зростання її науково-технічного і культурного потенціалу.

Перш за все з'ясуємо зміст поняття «інтелектуальна власність» у науковій літературі, його юридичне закріплення у нормативно-правових актах.

Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелек­туальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Отже, варто звернути увагу й на зміст поняття «інтелектуальна діяльність».

Інтелектуальна діяльність - це перш за все, творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється не­повторністю, оригінальністю, унікальністю. Як бачимо, головним у розумінні інтелектуальної діяльності є розуміння того, що під час цієї діяльності створюються принципово нові знання. Деякі дослідники виходячи з того, що саме ця риса є визначальною, поняття інтелектуальної власності формулюють таким чином:

інтелектуальна власність – це матеріалізовані, чи нематеріальні нові знання, які належить юридичній чи фізичній особі.

Єдиного підходу до визначення змісту вказаного поняття не існує. Автори визначають його зміст залежно від певних підходів, що покладені за основу його тлумачення. Ці підходи можна узагальнити в таблиці: