Постановка задачі

З метою розширення функціональних можливостей діючої на підприємстві інформаційної системи спроектувати додаткові модулі прикладних рішень для:

• моделювання динаміки основних фондів підприємства;

• проведення незалежної оцінки тенденцій розвитку виробничого потенціалу підприємства;

• завдання управління виробничим потенціалом підприємства;

• удосконалення виробничої програми підприємства.

Дослідити можливість оцінювання очікуваної ефективності спроектованих модулів.

Результати

Інформаційні системи, які функціонують на підприємствах регіону повинні забезпечувати ефективне управління ресурсами підприємства: матеріальними, трудовими, фінансовими тощо.

Метою створення додаткових модулів прикладних рішень є доповнення функцій інформаційної системи підприємства для ефективного управління виробничим потенціалом підприємства, незалежно від того, якого класу інформаційні системи використовуються на підприємстві і в якому форматі представлені вихідні дані цих систем.

У загальному вигляді схема додаткових модулів прикладних рішень наведена на рис. 1.

Інформаційна база підприємства
↑	↓
Запит про надання даних	Імпортування даних
	↓
	Формування вхідних даних для моделювання динаміки складових виробничого потенціалу підприємства
	↓
	Моделювання динаміки складових виробничого потенціалу підприємства
	↓	↓
	Модуль максимізації виробничого потенціалу з урахуванням динаміки його складових як задачі параметричного програмування	Модуль оцінювання тенденцій розвитку виробничого потенціалу підприємства як розв’язку системи диференціальних рівнянь з параметром	→	Модуль розв’язування задачі мінімізації часу перехідного режиму економічної системи
	↓	↓		↓
	Пропозиції й рекомендації щодо вдосконалення виробничої програми підприємства	Оцінювання тенденцій розвитку виробничого потенціалу підприємства в режимі реального часу		Пропозиції щодо вдосконалення управління виробничим потенціалом підприємства

Рис. 1. Схема додаткових модулів прикладних рішень

Загальна схема додаткового модуля прикладного рішення для вдосконалення виробничої програми підприємства наведена на рис. 2.

Рис.2. Загальна схема алгоритму додаткового модуля прикладного рішення для вдосконалення виробничої програми підприємства

Динаміка виробничого потенціалу підприємства і його складових може бути представлена прогнозними моделями. Крім того, при побудові оптимізаційної моделі можна використовувати прогноз цін на продукцію, сировину тощо.

Слід зауважити, що прогнозування економічних показників засобами «1С:Підприємство-8», «Галактика» не передбачене. На сьогодні існує велика кількість програмних засобів (Oracle Date Mining, Intelligent Miner, SAS Enterprise Miner, Clementine тощо), які забезпечують, крім інших потужних можливостей, візуальне дослідження даних, статистичний аналіз, прогнозування. Крім того, для статистичного аналізу та прогнозування використовують пакети STATISTICA компанії Statsoft, STADIA, STATGRAPHICS, Евріста, DataDesk компанії Data Description, SPSS або SYSTAT компанії SPSS, МЕЗОЗАВР, Статистик-Консультант тощо [3].

Використання цих пакетів прикладних програм (ППП) для прогнозування економічних показників потребує розробки додаткових модулів прикладних рішень для:

• створення вхідних даних в окремих файлах для використання їх у ППП прогнозування.

• читання результатів прогнозування та адаптації їх використання в інформаційній системі.

У свою чергу, майже всі інформаційні системи надають змогу розробки власних прикладних рішень різного класу. Тобто для конкретного підприємства та конкретної інформаційної системи можна розробити модуль прогнозування без використання інших ППП.

Розроблені алгоритми можуть використовуватись на підприємстві у випадках:

• для підтримки прийняття рішень щодо корегування планів виробництва при зміні впливу факторів зовнішнього середовища;

• для розробки аргументованих пропозицій удосконалення інструментарію стратегічного управління підприємством у цілому та при проведенні інвестиційних операцій зокрема;

• для проведення незалежної оцінки тенденцій розвитку економічного стану підприємства в режимі реального часу;

• для підтримки прийняття рішень щодо оптимального розподілу інвестицій у складові виробничого потенціалу.

Для оцінок ефективності систем можуть братися, наприклад, такі показники, як продуктивність, вартість, надiйнiсть i т.д.

Показник ефективності  це міра однієї властивості системи. На практиці його вибирають таким, щоб був критичним до тих факторів, вплив яких на систему найбільш суттєвий у розглядуваній конкретній ситуації.

При проектуванні та експлуатації технічних компонентів системи необхідно проводити оцінку системи за показниками ефективності з врахуванням надiйностi, оскільки невиконання системою функцій, покладених на неї, може привести до серйозних наслідків.

Безпосередньо впливаючи на ефективність, надiйнiсть виступає як важливий фактор, який визначає ефект від впровадження автоматизованої IС. У зв’язку з цим при проектуванні різних модулів системи виникає два взаємопов’язані завдання:

• визначити для даної системи економічно раціональний рівень надiйностi i потрібні для його реалізації засоби (як технічні, так i грошові);

• наявні матеріальні ресурси так розподілити між окремими пристроями, які забезпечують надiйнiсть, щоб отримати її максимальне значення.

Для простих систем досить розглядати два можливих стани: працездатний, який характеризується деяким показником ефективності, i стан відмови, ефективність якого рівна нулю.

Кількісно надiйнiсть IС можна описати за неперервними і дискретними функціями. Неперервні функції 1-го виду можуть визначатися як виконання деяких дій; неперервні функції 2-го виду - як досягнення деякого результату, вираженого в питомих (на одиницю часу) технічних чи економічних показниках; дискретні функції – як успішне виконання заданої i-тої процедури.

Для Н-функцій 1-го виду характеристичними випадковими величинами є час безвідмовного виконання системою деякої функції i час відновлення працездатності системи по деякій функції. В якості одиничних показників безвідмовності i ремонтопридатності використовуються:

• напрацювання системи на відмову деякої i-тої функції;

• ймовірність безвідмовного виконання системою i-тої функції протягом заданого часу;

• ймовірність відновлення працездатності системи по i-тій функції протягом заданого часу.

Комплексними показниками є:

• коефіцієнт готовності системи по i-тій функції;

• коефіцієнт технічного використання системи по i-тій функції.

При розгляді Н-функцiй 2-го виду береться до уваги питома (часова) ефективність (ε_t) i-тої функції i питома ефективність системи (Е_t ) в момент t, що визначається виразом:

де m  загальне число виконуваних системою Н-функцiй 1-го виду;

Y_st  двійкова змінна, яка приймає значення 1, якщо в момент t функція S виконується, i значення 0  в іншому випадку.

У зв’язку iз випадковістю моментів відмов i відновлень компонентiв системи функція Е_t(t) є випадковою. Число i значення рівнів, на яких може знаходитися Е, визначаються значенням m i набором значень S.

Одиничним показником надiйностi по Н-функціях 2-го виду є:

• середній час перебування системи на заданому рівні ефективності i в заданому інтервалі рівнів відповідно;

• ймовірність того, що протягом заданого часу система збереже заданий рівень ефективності чи не вийде за межі заданого діапазону рівнів.

Комплексним показником надiйностi по Н-функціях 2-го виду є надійнісний коефіцієнт зниження ефективності  відношення середнього ефекту від впровадження системи Е_t(t) за досить тривалий інтервал часу роботи до максимального ефекту Е_max :

У зв’язку з цим при проектуванні та експлуатації технічних компонентів системи необхідно проводити комплексну оцінку системи за показниками ефективності з врахуванням надiйностi, прагнучи до максимальної ефективності системи.