91

Державний вищий навчальний заклад

„Запорізький національний університет”

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Г.В. Самойленко

ЖИТЛОВЕ ПРАВО

Навчально-методичний посібник

для студентів юридичного факультету

(денної та заочної форм навчання)

Запоріжжя

2011

Державний вищий навчальний заклад

„Запорізький національний університет”

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Г.В. Самойленко

ЖИТЛОВЕ ПРАВО

Навчально-методичний посібник

для студентів юридичного факультету

(денної та заочної форм навчання)

ЗАТВЕРДЖЕНО

вченою радою ЗНУ

Протокол № від

Запоріжжя

2011

УДК

ББК

Житлове право: Навчально-методичний посібник для студентів юридичного факультету (денної та заочної форм навчання) / Укладач: Г.В.Самойленко. – Запоріжжя: ЗНУ, 2011. – 93 с.

Видання включає плани семінарських занять, термінологічні, схематичні, теоретико-аналітичні, практичні завдання, основні вимоги для підготовки до семінарських занять, питання та тести для самоконтролю знань, теми для самостійного опрацювання, перелік питань для підготовки для заліку, список рекомендованої літератури (основної та додаткової).

Рецензент: доктор юридичних наук, професор Т.О. Коломоєць

Відповідальний за випуск: к.ю.н., доцент О.Г. Бондар

ВСТУП

Житлове право за класичною схемою розглядається як галузь законодавства та як навчальна дисципліна. Навчальна дисципліна включає окрім розкриття та аналізу правових норм, також і доктринальні положення, які стосуються сфери житлових правовідносин.

Житлове право є галуззю законодавства, яке регулює суспільні правовідносини, що виникають у зв’язку з реалізацією фізичними особами прав на житло. Сучасне Житлове право базується на приватних, цивільно-правових засадах, та публічних засадах державного управління в процесі функціонування виконавчої влади, які межують та взаємодіють між собою. Житлове законодавство покликане охороняти інтереси всього суспільства, забезпечуючи та охороняючи права окремих громадян у житловій сфері.

Житлове право є однією з прикладних юридичних навчальних дисциплін, яке передбачає вивчення значного комплексу доктринальних положень, нормативно-правових актів, узагальнень правозастосовчої діяльності. Зміст дисципліни включає вивчення нових за своєю сутністю правовідносин, які в певній мірі врегульовані в діючому законодавстві, включаючи правове регулювання питань приватизації державного житлового фонду, питань комерційного найму житла, питань сприяння молодіжному житловому будівництву, а також, що є досить важливим в сучасних умовах переходу до ринкових відносин, питання надання соціального житла на моделі інституту соціального житла Німеччини. Особливої уваги надано розгляду питань житлового права України через призму характеристики основних засобів здійснення права на житло, що передбачені Конституцією України. Розгляд питань тісно пов’язано з положеннями нової правової реформи.

Особлива увага приділяється питанням реалізації ст..47 Конституції України права на житло, яка можлива шляхом здійснення будівництва, в тому числі молодіжного житлового будівництва, придбання житла за цивільно-правовими договорами, в процесі приватизації; шляхом отримання іпотечних кредитів комерційних банків та отримання компенсацій відсотків по іпотечним кредитам, що надаються комерційними банками, через реалізацію державної програми Фонду сприяння молодіжному житловому будівництва та шляхом отримання державних кредитів на придбання житла; шляхом отримання в користування державного житла та жила соціального призначення для осіб, що не мають власного житла і потребують соціального захисту.

Центральне місце займає правове регулювання приватного житлового фонду, яке ґрунтується на нормах новітнього Цивільного кодексу України 2003 року. Житлове право є обов’язковою навчальною дисципліною у навчальному плані підготовки майбутніх юристів, вивчається на 3-му курсі студентами денної та заочної форм навчання при використанні різних видів аудиторних занять – лекційних, практичних, а також поглибленого самостійного вивчення матеріалу.

Мета дисципліни полягає у тому, щоб дати студентам уяву про сучасний механізм правового регулювання житлових правовідносин, навчити їх концептуальним засадам правових інститутів, які вивчаються в межах даної галузі; виробити у студентів вміння правильно розуміти зміст і тлумачити нормативні акти, користуватися ними у практичній діяльності.

Методичні вказівки та плани семінарських занять з дисципліни „Житлове право” мають на меті сприяти студентам у вивченні дисципліни, забезпеченні формування у них комплексу знань та навичок їх практичного застосування.

У методичних вказівках студентам рекомендується питання з тем, передбачених навчальною програмою дисципліни „Житлове право”, надаються рекомендації щодо опрацювання лекційного матеріалу, пропонується основна та додаткова література для підготовки до практичних занять та розв’язання ситуаційних задач. До кожної теми практичного заняття студентам запропоновані ситуаційні задачі, які дозволяють студентам отримати необхідний обсяг знань у поєднанні з навичками та умінням практичного їх застосування при розв’язанні конкретних житлових спорів.

Під час розв’язання ситуаційних задач студент набуває навички застосовувати комплексно норми конституційного, цивільного, цивільно-процесуального, адміністративного, кримінального, трудового та інших галузей права до певних фактичних обставин житлового спору. Це також є гарною нагодою повторити нормативний матеріал (repetitio est mater studiorum).

Для розв’язання ситуаційних задач необхідно застосовувати норми Конституції України, діючий Житловий кодекс України, окремі норми та інститути Цивільного кодексу України, Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду” та ряд інших, судову практику розв’язання житлових спорів.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ КУРСУ

Семінарські заняття покликані допомогти студентам закріпити одержані знання та виявити свої творчі здібності.

Мета семінарського заняття полягає у тому щоб:

1. перевірити якість засвоєння студентами відповідної теми курсу на основі їхньої самостійної роботи з матеріалами лекції, основною та додатковою літературою, документами, нормативно-правовими актами та матеріалами юридичної практики.

2. сприяти формуванню творчого мислення студентів, допомогти їм оволодіти методикою самостійного засвоєння програмного матеріалу.

3. Виробити у студентів уміння грамотно, логічно, переконливо формулювати й відстоювати під час публічного виступу свої думки.

Найбільш раціональною системою підготовки до семінару є система, яка включає в себе такі елементи:

- своєчасне ознайомлення з темою семінару і питаннями плану;

- встановлення зв'язку даної теми з відповідними розділами програми курсу;

- перегляд власного конспекту лекцій;

- вивчення відповідної теми за підручником;

- опрацювання основної літератури, що рекомендується до теми семінарського заняття;

- аналіз документів, нормативно-правових актів, судової практики;

- опрацювання додаткової літератури;

- безпосередня підготовка до виступу на семінарі (складання плану, тез, конспекту виступу);

- запис незрозумілих питань, які слід з'ясувати на консультації чи семінарі;

- самоконтроль готовності до семінарського заняття, що включає в себе перевірку засвоєння основних понять і категорій, які вказані до кожного семінарського заняття.

Основна частина відповіді на питання семінару повинна бути викладена самостійно. Зачитувати дозволяється лише цитати з наукової та іншої літератури, документів, нормативно-правових актів, судової практики.

План виступу на семінарі являє собою розкриття структури прочитаного підручника, монографії, їх розділів, глав та параграфів. Він не повинен механічно повторювати змісту самої роботи. Слід навчитись самостійно виділяти проблеми, питання, називати і розташовувати в логічній послідовності. Усі джерела потрібно вивчати крізь призму питань плану семінарського заняття.

Тези - це коротко сформульовані положення роботи без детального викладу доказів, принципів, міркувань автора твору.

Конспект — стислий самостійний виклад основних думок автора в їх логічній послідовності з наведенням найважливіших положень. Зміст конспектування полягає в поділі книги чи окремих глав, параграфів на частини і їх короткий виклад у стислому вигляді своїми словами. Зміст сторінки, наприклад, може бути викладено в одному абзаці. А зміст глави -на двох сторінках при збереженні логічної послідовності. Писати треба зрозуміло, чітко, послідовно. Основні ідеї, висновки виділяти, підкреслюючи їх чи беручи у рамку.

На семінарських заняттях викладач оцінює не тільки знання студентами основного змісту питання, яке вивчається, а і їх уміння вести конспект. Під час підготовки до семінарських занять студентам слід раціонально використовувати навчальні посібники, монографії, словники, "Юридичну енциклопедію", наукові статті та ін.

Особлива вимога висувається щодо усвідомленого, сталого і ґрунтовного засвоєння теоретичних питань, основних понять теми, основних ознак, рис, властивостей, принципів, різновидів державно-правових явищ.

Передумовою вищезазначеного є систематичне виконання схематичних завдань, які подаються до кожного семінарського заняття.

У процесі вивчення курсу кожен студент мусить виконати індивідуальну роботу і захистити її, взявши участь в обговоренні.

Розпочинаючи вивчення курсу, студент обирає тему реферату, погоджує її з викладачем, одержує детальні рекомендації щодо добору та вивчення літератури, правил оформлення реферату.

Маючи на меті формування творчого мислення студентів, семінарське заняття передбачає обов'язкове письмове виконання практичних і теоретико-аналітичних завдань. З метою вироблення у студентів уміння грамотно, логічно, переконливо формулювати й відстоювати під час публічного виступу свої думки, ідеї про право, державу, не «прив'язуючись» до конспекту семінар передбачає обов'язкові виступи, дискусії, обговорення при розв'язанні проблемних питань.

Рівень досягнення цілей семінарських занять перевіряється викладачами шляхом:

1) заслуховування й оцінки змісту, форми виступів студентів з питань плану заняття;

2) заслуховування й обговорення запитань, що ставляться студентами

впродовж семінару;

3) розв'язання практичних і теоретико-аналітичних завдань на основі обговорення запропонованих студентами відповідних творчих рішень;

4) систематичної перевірки конспектів семінарських занять студентів з письмово виконаними обов'язковими завданнями;

5) проведення загальних письмових контрольних робіт (модульного контролю).

Критерії оцінювання знань та вмінь студентів

В організації навчального процесу при викладанні дисципліни «Житлове право» застосовується поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських занять і міє на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Підсумковий контроль включає модульний контроль та залік.

Контроль та оцінювання знань студентів в цілому передбачає встановлення фактичної відповідності рівня засвоєння конкретного матеріалу згідно з робочою програмою.

Форми і методи контролю

В процесі вивчення дисципліни контроль здійснюється в наступних формах:

Форми контролю	Кількість	Терміни контролю
1. Поточний контроль
- опитування		на семінарських заняттях
2. Рубіжний контроль
- модульний контроль		на семінарському занятті № 4,8
3. Підсумковий контроль
- залік		в період сесії

Критерії оцінювання:

Критерії оцінювання знань студентів на семінарських та практичних заняттях:

За оцінкою результатів відповідей, розв’язування задач визначається повнота знань відповідно до вимог навчальних планів і програм.

Оцінка виставляється за чотирибальною системою ( “5”, “4”, “3”, “2” ) відповідно до основних критеріїв та показників рівня знань, умінь та навичок, виявлених студентами.

Основні показники оцінок знань студентів за результатами відповідей, розв’язування задач

Оцінка “5” виставляється за:

знання і розуміння всього програмного матеріалу в повному обсязі;

послідовний, логічний, обґрунтований, безпомилковий виклад матеріалу;

самостійне, впевнене і правильне застосування знань в конкретних умовах;

вміле й вивірене формулювання висновків та узагальнень;

відсутність помилок, виправлень тощо;

вміле користування довідковою літературою.

Оцінка “4” виставляється за:

знання і розуміння всього програмного матеріалу в цілому;

послідовний, логічний, безпомилковий виклад матеріалу;

правильне, охайне оформлення письмових робіт з використанням схем, таблиць, витягів з документів тощо;

правильне і без особливих труднощів застосування знань в конкретних умовах;

формулювання висновків та узагальнень;

допущення окремих несуттєвих помилок, виправлень;

вміле користування довідковою літературою.

Оцінка “3” виставляється за:

знання і розуміння тільки основного програмного матеріалу в обсязі, який дозволяє застосувати наступний програмний матеріал;

спрощений виклад матеріалу;

застосування окремих знань в конкретних умовах за допомогою викладача;

допущення окремих суттєвих помилок;

невміння користуватись довідковою літературою.

Оцінка “2” виставляється за:

поверхове знання і розуміння основного програмного матеріалу в обсязі, який не дозволяє засвоювати наступний програмний матеріал;

непослідовний виклад матеріалу з допущенням істотних помилок;

невміння робити висновки та узагальнення;

невміння застосовувати знання у практичній діяльності.

Критерії оцінювання знань студентів на заліку:

„Не зараховано” –характеристика недостатнього рівня знань, що дає підставу вважати, що студент не засвоїв матеріал дисципліни. Ставиться у разі, коли студент не володіє матеріалом, тобто не має уяви про концепції, основні інститути, які вивчаються в межах курсу, відсутні знання, які дають змогу характеризувати джерела правового регулювання житлових правовідносин.

„Зараховано” - характеристика рівня знань, яка дає підставу вважати, що студент засвоїв матеріал дисципліни в повній мірі. Студент оволодів знаннями, знає основні концепції та інститути житлового права, джерела їх правового регулювання; може аналізувати їх, тлумачити та практично застосовувати.

Підсумковий контроль успішності «Зараховано» виставляється, якщо студент за результатами поточного контролю знань отримав 60 і більше балів за 100 – бальною шкалою.

Рівень знань студентів може бути оцінено на підставі правильності відповідей на тести.

Тестування студентів проводиться після вивчення ними певних тем навчальної програми курсу “Житлове право”. Для його проведення відводиться до 20 хвилин.

У групах, де буде впроваджена тестова форма перевірки знань, тестування повинно бути обов’язковим для кожного студента і є необхідною умовою допуску до підсумкового заліку.

Щодо визначення впливу результатів тестування на підсумкову оцінку з курсу, доцільно виходити з того, що в складі інших форм контролю тестування може займати не більше 40%.

Для проведення тестування, студентам надаються листи тестового контролю, що містять питання з відповідної теми.

Тест містить 4 варіанти відповідей, один або кілька з яких правильні.

У листі тестового контролю вказані номери тестів (питань) та літери (наприклад, А, Б, В, Г, Д), які позначають варіанти відповідей на них. У процесі тестуван­ня, після уважного ознайомлення із запитанням і вибору відповіді, студент перекреслює літеру (літери), які відповідають правильній відповіді на поставлене запитання .

Критерії оцінки знань:

• оцінка «відмінно» виставляється при наявності не менше 90% правильних відповідей;

• оцінка «добре» виставляється при наявності не менше 80% правильних відповідей;

• оцінка «задовільно» виставляється при наявності не менше 70% правильних відповідей;

• оцінка «незадовільно» виставляється при правильній відповіді менше ніж на 70% запитань.