4. Анотації:

1. Вербина г. Г. Психология эмоций: учеб. Пособие. / г. Г. Вербина. – Чебоксары: изд – во Чувашского университета, 2008. – с. 174 – 180.

Стресостійкість, захист свого фізичного і психічного здоров'я від впливу факторів стресу багато в чому залежить від самої людини, її бажання і вміння користуватися тими чи іншими прийомами психічної саморегуляції. Перевага якогось з них має відповідати не тільки смакам, але й певним індивідуально – психологічним особливостям особистості.

Прийнято вважати, що людина здатна впливати на самого себе, використовуючи три шляхи, які в тій чи іншій мірі використовуються в психічній саморегуляції: зміна тонусу скелетних м'язів і дихання; активне включення уявлень і чуттєвих образів; використання програмуючої і регулюючої ролі слова.

Оволодіння методикою психічної саморегуляції дозволяє розвинути підвищену сприйнятливість до самозверненням, самовладання, самонаказів і т.д.

Встановлено, що систематичне використання різних модифікацій методик психічної саморегуляції дозволяє нормалізувати емоційно – енергетичні характеристики психіки, зокрема закріпити переважні позитивні психічні стани. Виявлено вплив психічної саморегуляції на жорстко пов'язані з темпераментом особистісні особливості, у тому числі на такі показники, як екстраверт і нейротизм (відрізняється тенденція до зниження інтровертованості, підвищується потреба в соціальних контактах), знижуються показники особистісної та ситуативної тривожності, поліпшується контроль за проявом почуттів.

Очевидно, що ефективна саморегуляція, що охоплює всі рівні людської психіки, може відбуватися за умови поєднання всіх цих типів культурних приписів – світогляду, ритуалів і психотренінгу.

Таким чином, в даний час розроблено багато різних способів саморегуляції: релаксаційна тренування, аутогенне тренування, біологічний зворотний зв'язок, медитація і ін..

2. Дмитриева н. Б. Психология здоровья личности: Учебное пособие для студентов. / н. Б. Дмитриева. – Казань: тггпу, 2010. – с. 19 – 30.

Формування психічного здоров'я припускає гігієну тіла і психогігієну, самовиховання, самоврядування.

Під психологічним самоврядуванням (саморегулюванням) розуміються свідомі дії людини на властиві йому психічні явища (процеси, стани, властивості), виконану ним діяльність, власну поведінку для підтримки або зміни характеру їх протікання.

Психічне самоврядування та саморегуляція співвідносяться між собою як ціле і приватне: управління включає в себе регулювання. Перехід від самоврядування до саморегуляції – це перехід від задуму, ідеї до втілення їх у життя. Якщо саморегуляція, як правило, підпорядкована вирішенню завдань найближчого майбутнього, то самоврядування може бути націлене на більш довгострокову перспективу – вибір життєвого шляху, постановку задач самовдосконалення, конкретизацію цілей, самовиховання.

З практичної точки зору важливо усвідомити, що саморегуляція багато в чому залежить від бажання людини управляти власними емоціями, почуттями, переживаннями, і як наслідок – поведінкою.

У психологічній науці існує безліч підходів до класифікації рівнів психічної саморегуляції. Розглянемо рівні психічної саморегуляуіі з позицій психофізіології Л. П. Гримак.

Виділяються такі рівні:

• інформаційно – енергетичний;

• мотиваційний;

• емоційно – вольової;

• індивідуально - особистісний.

Процес саморегуляції відбувається у всьому широкому діапазоні станів– від повного неспання і до розширених станів свідомості.

Розглянемо процес саморегуляції в різних станах свідомості:

1. Стану неспання.

2. Змінені стани свідомості, в тому числі розширений стан свіддомості.

3. Особливості саморегуляції в різних станах неспання

Стану неспання має широкий діапазон: від повного неспання до просоночних фаз.

На рівні повного неспання функціонують специфічні механізми саморегуляції, які мають особливе призначення. На даному рівні саморегуляція носить оперативний характер і включає в себе великий набір варіантів самовпливу, в адекватній швидко мінливій обстановці: реакції відреагування, зміна чуттєвої активності, ритуальні дії і т.п. Саморегуляція відбувається у формі прискореного внутрішнього діалогу або монологу, що спираються на механізми формальної логіки і дискретного мислення.

До змінених станів свідомості відносяться медитативні, трансові, гіпнотичні, психоделічні та інші незвичайні стани свідомості.

Поняття змінений стан свідомості є родовим по відношенню до поняття розширений стан свідомості. Розширений ста свідомості – особливий стан зміненої свідомості, яке виникає при певному виді дихання.