2. Завдання для самостійної роботи.

2.1. Дати визначення поняття психічної саморегуляції

Під психологічним саморегулюванням розуміються свідомі дії людини на властиві їй психічні явища (процеси, стани, властивості), діяльність, яку вона виконує, власну поведінку для підтримки або зміни характеру її протікання

У сучасних психологічних дослідженнях поняття «саморегуляція» трактується по – різному. Серед основних підходів виділяються кілька.

Саморегуляція – це:

• особливий рівень програмування діяльності на основі процесів передбачення;

• управління своїми емоціями, почуттями, переживаннями;

• цілеспрямована зміна, як окремих психофізіологічних функцій, так і нервово – психічних станів в цілому;

• цілеспрямований свідомий вибір характеру і способу дій;

• «внутрішня» регуляція поведінкової активності людини;

• взаємодія зовнішнього і внутрішнього в поведінці і діяльності індивіда, і т.д.

З практичної точки зору важливо усвідомити, що саморегуляція багато в чому залежить від бажання людини управляти власними емоціями, почуттями, переживаннями, і як наслідок – поведінкою

Психічна саморегуляція є одним з рівнів регуляції активності живих систем, який виражає специфіку психічних ресурсів відображення та моделювання дійсності, що її реалізують в тому числі і рефлексії суб'єкта. Психічна саморегуляція здійснюється в єдності її енергетичних, динамічних та змістовно – сенсових аспектів.

2.2. Описати способи саморегуляції по к. Ізарду

Д. Ізард відзначає три способи саморегуляції, що усувають небажаний емоційний стан:

1) за допомогою інших емоцій;

2) когнітивне регулювання;

3) моторна регуляція.

Перший спосіб регулювання передбачає свідомі зусилля, спрямовані на активацію іншої емоції, протилежною тій, яку людина переживає і хоче усунути.

Другий спосіб пов'язаний з використанням уваги і мислення для придушення небажаної емоції і встановлення контролю над нею. Це перемикання свідомості на події і діяльність, що викликають у людини інтерес, позитивні емоційні переживання.

Третій спосіб передбачає використання фізичної активності як каналу розрядки емоційного напруження, що виникає.

Часті способи регуляції емоційного стану (наприклад, використання дихальних вправ, «захисних механізмів», зміна спрямованості свідомості) загалом укладаються в три глобальні способи, які виділив К. Ізард.

3. Рівні психічної саморегуляції з позиції психофізіолога л. П. Гримака

Виділяються такі рівні психічної саморегуляції :

• інформаційно – енергетичний;

• мотиваційний;

• емоційно – вольовий;

• індивідуально – особистісний.

1. Інформаційно – енергетичний рівень саморегуляції.

Даний рівень регуляції забезпечує необхідний ступінь енергетичної мобілізації фізіологічних систем для оптимального функціонування психіки. Режим роботи психіки визначається тією задачею, яка вирішується в даний момент, і її відповідним енергетичним забезпеченням.

Виявлено три основних типи саморегуляції на інформаційно – енергетичному рівні саморегуляції:

• Реакція «відреагування».

• Катарсис.

• Ритуальні дії.

2. Мотиваційний рівень саморегуляції

Будь – які процеси саморегуляції починаються з саморегуляції мотивації. У психологічному плані можна виділити три групи основних факторів, що визначають відмінності у мотиваційній саморегуляції людей.

1. Індивідуально – особистісні фактори.

2. Фактори, що забезпечують стан загальної незадоволеності собою.

3. Змістотворні фактори.

3. Емоційно – вольовий рівень саморегуляції

До даного рівня психічної регуляції прийнято відносити властивості, особливості, можливості людини, які вона реалізує за участю вольових процесів. Іншими словами, ця сфера самовладання – уміння володіти собою, своїми діями і вчинками, переживаннями і почуттями, здатність свідомо підтримувати і регулювати своє самопочуття і поведінку в екстремальних ситуаціях. Самовладання можна розглядати як баланс емоційного і вольового компонентів психіки при пануванні волі над емоціями, незалежно від факторів часу

Основні типи психічної саморегуляції на даному рівні.

1. Самосповідь.

2. Самопереконання.

3. Самонаказ.

4. Самонавіювання

5. Самопідкріплення.

4. Індивідуально – особистісний рівень саморегуляції

Даний рівень мобілізується, коли треба «переробляти» самого себе, свої особистісні цінності та психологічні установки, а не обставини.

До основних методів індивідуально – особистісного рівня належать:

1. Самоорганізація.

2. Самоствердження.

3. Самодетермінація.

4. Самоактуалізація.