9.Развитие и сущность подхода отраслевого позиционирования к формированию конкур. Преимуществ

1.Подход отраслевого позиционирования(ОП

Началом развития подхода отраслевого позиционирования к форм-нию конкур. стратегии явл. методы портфельного анализа, кот. позволяют оценить привлек-сть товарных рынков и конкур позицию стратегич. единиц компании.

Игорь Ансофф ввёл более сложный инструмент выбора стратег. зон хозяйств-ния с помощью экспертных оценок, кот. проводятся по след направлениям:

1.перспективы роста тов. р-ка.

2.перспективы рентабельности.

3.ожидаемый уровень неопр-ности внешн. среды.

4.факторы успешной конкуренции в будущем.

Окончательно подход отраслевого позиционирования был сформирован в работах Майкла Портера, кот. разработал модель 5-ти конкурентных сил в отросли и типовую конкур. стратегию. При данном подходе разработка стратегии предполагает нахождение такой позиции в отросли, заняв кот. фирма может наилучшим образом защититься от действия конкур. сил или не влиять на них с пользой для себя. Брандербург.и Нейлбафф развивают эту модель, добавив шестую силу конкуренции (товары-комплименторы). Комплименторы - дополняющие товары или услуги, кот. существенно влияют на ст-ть продукции фирмы. Отдельно данные товары имеют меньшую ст-ть. Также учёные внесли понятие соконкуренции, кот. предусматривает общую победу.

В рамках данного подхода возникло понятие отраслевые факторы успеха(ключевые). Отраслевые ф-ры успеха- ф-ры отраслевой среды, общие для одной отросли, кот. Опр-ют возм-ть оперировать на данном р-ке. Общий хар-р данных ф-ров не предполагает того, что ими владеют все пр-тия в отрасли. Они тождественны для всех предпр.и явл. необходимой предпосылкой для создания конкур. преимуществ.

10. Сутність підходу галузевого позиц-ня и присущая ему логика формування конкурентних переваг

Початком розвитку підходу галузевого позиціон-ня до формування конкурентної стратегії є розвиток методів портфельного аналізу (матриці BCG, McKinsey, ADL і ін.).

І.Ансофф доповнив двомірний матричний підхід більш складним інструментарієм з викор-ням експертних оцінок. Ігор Ансофф запровадив метод з викор-ням експертних оцінок за такими параметрами:

1. Перспективи зростання товарного ринку; 2.Перспективи рентабельності;

3. Очікуваний рівень невизначеності зовнішн. середовища; 4.Ф-ри успішної конк-ції в майбутньому (фактори успіху).

М. Портер розробив дві важливих концепції, які стали ядром підходу галузевого позиціонування:

1. модель п'яти конкур-х сил у галузі;

Мета конкурентної стратегії — знайти в даній галузі таку позицію, зайнявши яку компанія зможе щонайкраще захищатися від дії конкурентних сил або впливати на них з користю для себе.

2. Типові конкурентні стратегії (стратегія низьких витрат або лідирування у витратах; диференціація; фокусування).

Перевершити інші фірми можна за допомогою 3 типових конкурентних стратегій, які дозволять їй успішно впоратися з 5 конкур-тними силами.

Модель 5 сил одержала розвиток у роботах А. Бранденбургера й Б.Нейлбаффа, які розробили концепцію співробітництва й ввели у модель ще одну конкур. силу — компліментори.

Компліментори —кілька т-ров (2 й більше), які доповнюють один одного й спож-ються одночасно.

Галузеві фактори успіху —фактори галузевого середовища загальні для всіх підпр-тв однієї галузі, які визн-ють можл-ть підпр-ва оперувати на даному ринку.

Логіка формування конкурентних переваг відповідно до підходу галузевого позиціонування :

1)Визначення найбільш привабливої галузі; 2) Визначення підпр-тв, які займають успішну позицію в галузі; 3) Визначення галузевих факторів успіху; 4) Формування і реалізація конкур. стратегії; 5) Отримання конкур-х переваг.