Література: [14, 15, 25, 26, 28, 30, 31]

Тема 8. Статистика рівня життя населення

Мета роботи: засвоєння, поглиблення та систематизація знань щодо статистичного вивчення рівня життя населення, структури, диференціації і концентрації доходів і витрат населення і домашніх господарств, обсягу і структури споживання товарів і послуг.

План вивчення теми

1. Рівень життя населення як об’єкт статистичного дослідження

8.2. Статистичне обстеження бюджетів домашніх господарств. Джерела та структура доходів населення та домашніх господарств

3. Показники номінальних та реальних доходів населення

4. Статистичний аналіз диференціації і концентрації доходів

5. Статистичне вивчення структури витрат населення і домашніх господарств

6. Обсяг і структура споживання товарів і послуг, його диференціації та еластичності

Методичні рекомендації

Вивчаючи тему, необхідно зрозуміти, що рівень життя населення є однією із найважливіших соціальних категорій. Під рівнем життя розуміють забезпеченість населення необхідними матеріальними благами і послугами, досягнутий рівень їх споживання і ступінь задоволення розумних (раціональних) потреб.

Можливі три аспекти вивчення рівня життя:

1) стосовно всього населення;

2) стосовно його окремих соціальних груп;

3) стосовно домогосподарств із різним рівнем доходу.

Слід розібратися із комплексом економічних, соціальних та демографічних індикаторів життєвого рівня, які використовують у статистичній практиці України та країн СНГ. Крім модельних наборів різного типу для можливості здійснення зіставлень статистичних показників різних країн використовують також окремі узагальнюючі (інтегральні) показники. Найбільш відомим з них є індекс людського розвитку (ІЛР). Людський розвиток – це процес розширення можливостей людей вибирати шляхи і засоби підвищення якості (стандарту) свого життя. Необхідно познайомитися із різними методиками розрахунку ІЛР. Наприклад, у щорічних звітах Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) широко використовують ІЛР, який враховує:

• стан здоров’я;

• рівень освіти;

• реальну купівельну спроможність населення.

Методологія обчислення індексу людського розвитку постійно вдосконалюється. Порівняння систем індикаторів рівня життя для розвинутих країн і країн, що розвиваються, свідчить, наскільки важко виділити пріоритетні напрями для України. Необхідно розглянути методологію обчислення індексу людського розвитку, що використовується для регіональної оцінки у нашій країні. (дивіться [14] формули 8.1 – 8.3).

Рівень життя населення значною мірою обумовлений доходами домашніх господарств. Доходи, тобто ресурси у грошовому і натуральному виразі, які можуть бути використані на задоволення особистих потреб, податкові й інші обов’язкові та добровільні платежі, а також заощадження, становлять основу матеріального добробуту населення.

Завдання статистики під час вивчення доходів полягає в одержанні кількісних характеристик загального обсягу і складу доходів населення, джерел їх одержання, їх структури, розподілу між окремими групами населення і за основними напрямками використання (дивіться [14] таблиці 8.2 – 8.3). Інформація про склад доходів дозволяє вивчати їх структуру за різними напрямками: формами власності джерел надходження доходів, видами сукупних ресурсів, а також грошових доходів і натуральних надходжень у вартісній оцінці, формами розподілу доходів.

Важливим напрямком вивчення, крім абсолютних величин, є відповідні середні показники доходів і витрат у розрахунку на одне домогосподарство, на одного члена домогосподарства та на душу населення. Слід звернути увгу і на використання у аналізі рівня життя населееня таких понять як: середньомісячна номінальна заробітна плата робітників і службовців у галузях економіки; середньомісячна реальна заробітна плата; мінімальна заробітна плата; розмір мінімальної пенсії; суми та середній розмір призначених місячних пенсій за віком для певних соціальних груп; прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет); межа бідності. Важливе значення в аналізі доходів населення має зіставлення наявних та реальних доходів (дивіться [14], формули 8.4 – 8.8).

Оцінка соціально-демографічної диференціації населення подається на підставі аналізу його розподілу за рівнем середньодушового (середнього на одне домогосподарство) сукупного доходу. Для такого аналізу використовують такі статистичні характеристики як середнє значення доходу, модальний і медіанний дохід, показники структури розподілу доходів, квантильні показники диференціації доходів (децильний коефіцієнт диференціації доходів (витрат) населення, коефіцієнт нерівності розподілу доходів (витрат) серед населення або концентрації витрат, індекс Джині,крива Лореца), показники варіації та асиметрії розподілу. Аналогічні прийоми аналізу використовують і для оцінювання диференціації населення за рівнем витрат (дивіться [14], формули 8.9 – 8.16).

Рівень матеріального добробуту характеризується також розміром витрат і рівномірністю їх розподілу між окремими верствами населення. Рівень і структура споживання матеріальних благ і різноманітного роду послуг, як матеріального так і нематеріального характеру, залежить від прагнення людини, окремих соціальних груп і суспільства в цілому до задоволення своїх потреб. Фізичні, психологічні, інтелектуальні та соціальні розходження людей зумовлюють суттєву різницю в особистих потребах, для задоволення котрих необхідні блага і послуги, які є різними як за обсягом споживання, так і за якістю, що відповідно, потребує різного рівня витрат. Сукупні витрати домогосподарств мають відповідну структуру і змінюються у часі (дивіться [14], таблиці 8.5 – 8.6).

Одними із найважливіших характеристик рівня життя населення є рівень та структура споживання матеріальних благ і послуг у зіставленні з відповідними потребами. Слід розібратися із класифікаццєю потреб населення за різними напрямками. Рівень споживання в суспільстві зумовлюється рівнем соціально-економічного розвитку суспільства, рівнем розвитку потреб у суспільстві та рівнем доходів населення. При вивченні рівня й структури споживання проводять їх зіставлення із соціально-економічними нормативами споживання, серед яких виділяють такі основні види: цільові, раціональні нормативи і соціальні гарантії.

Для комплексної характеристики процесів споживання населенням товарів та послуг необхідно визначати також показники диференціації споживання. З цією метою визначаються й зіставляються показники рівнів індивідуального споживання для різних груп населення, виділених за такими ознаками: статтю, віком, характером занять, рівнем доходу, розміром домогосподарства та ін. При вивченні диференціації в споживанні різними групами населення можуть бути використані ті ж методи, що й для вивчення диференціації населення за рівнем доходів або витрат .

Рівень споживання диференціюється за регіонами, соціальними групами населення, всередині останніх – за групами з різним рівнем середньодушового доходу в сім’ї. Використовуючи ці групування, можна визначити вплив на динаміку рівня споживання зміни його в окремих групах та розподілу населення за вибраною ознакою групування. Цей аналіз проводять за допомогою системи індексів динаміки середніх величин та факторного аналізу (дивіться [14], формули 8.17 – 8.23).

Зв’язок між зміною доходів населення (х) та рівнем споживання окремих товарів та послуг (у) оцінює коефіцієнт еластичності (γ) (дивіться [14], формула 8.24).