Література: [14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 26, 32]

Тема 6. Статистика цін і тарифів

Мета роботи: засвоєння, поглиблення та систематизація знань щодо методичних особливостей вивчення рівня, структури та динаміки цін на різних рівнях економіки.

План вивчення теми

1. Класифікація цін і тарифів.

2. Система показників статистики цін і тарифів.

3. Аналіз рівня і диференціації цін і тарифів

4. Методологія обчислення середніх цін

5. Статистичні методи вивчення динаміки цін і тарифів, аналіз закономірностей їх поведінки на ринку

6. Статистичне спостереження за рівнем та поведінкою споживчих цін

7. Оцінка рівня інфляції і її впливу на економічні показники

Методичні рекомендації

Вивчаючи тему, студент має засвоїти методику статистичного спостереження та дослідження зміни рівня, структури та динаміки діючих цін і тарифів. Згідно з чинною версією СНР потоки продукції та надання послуг оцінюються у фактичних цінах, що склалися в операціях. Ціна – це багатофункціональне економічне явище, провідна ринкова категорія. Зміна ціни часто викликає за собою серйозні соціальні, економічні, а також політичні наслідки. Тому у всебічній і достовірній інформації про ціни, в глибокому аналізі закономірностей і тенденцій їх змін зацікавлене все суспільство, а не лише державні структури управління та маркетингові служби підприємств.

З іншого боку, ціна – це сума грошей, що сплачені за одиницю товару, еквівалент обміну товару на гроші. Ціни, процеси їх утворення і зміни представляють собою предмет статистики цін, як самостійного блоку соціально-економічної статистики. Тому в органах державної статистики сформована самостійна служба статистики цін.

Необхідно пригадати, які функції виконує ринкова ціна, яку роль вона відіграє на ринку. СНР передбачає окреме вивчення цін виробників та цін покупців. Статистичне вивчення цін проводиться на основі системи показників, які відображають ринкову економіку та різні види ринкових цін залежно від асортименту, якості товарів, від часу продажу та географічного місця продажу товарів. (дивіться [14] табл. 6.1.).

Вивчаючи тему, потрібно засвоїти методику статистичного спостереження за рівнем цін з використанням вибіркових обстежень, а також особливості та відмінності діючих цін за їхнім складом і призначенням у розрахунках. Важливо зрозуміти, що стоїть за поняттям рівня цін та тарифів, які відмінності між індивідуальним (однотоварний) рівнем цін та середньою ціною.

Вибір формули для розрахунку середньої ціни залежить від наявної інформації. Якщо відомий обсяг продажу в натуральних вимірниках або у вартісних одиницях, то використовують формули відповідно середньої арифметичної зваженої або середньої гармонійної зваженої.

При визначенні середньої ціни для території застосовують середню арифметичну зважену, вибираючи в якості ваг чисельність населення або число сімей (для товарів сімейного користування). Якщо відоме лише число днів торгівлі за старою і новою цінами, то середню ціну визначають за середньою гармонійною зваженою, вибираючи в якості ваг тривалість дії ціни.

В якості узагальненої характеристики рівня цін вибирають вартість фіксованого споживчого кошика. Вивчення цін, крім констатації їх стану і диференціації рівня («високий», «низький» за рядом ознак), включає характеристику структури ціни. Як правило, масовий товар проходить три ланки товаропросування:

в иробнича ланка оптова ланка роздрібна ланка.

Наявність, співвідношення і число структурних елементів конкретної ціни залежать від кон'юнктури ринку, виду товару, числа торгових посередників тощо. Особливості вивчення структури в статистиці цін полягають у аналізі кількості та ролі посередницьких ланок у формуванні роздрібної ціни.

Динаміка цін і тарифів в основному вивчається індексним методом. Згідно з методологією системи національних рахунків загальним показником зміни цін і тарифів є індекс споживчих цін на товари та тарифів на послуги, за якими домашні господарства-споживачі купують товари та оплачують послуги (індекс інфляції).

Залежно від вибору базових або поточних рівнів кількісних показників для зважування під час індексного дослідження цін використовують формулу індексів цін Ласпейреса або Пааше. Доказано, що найкращий індекс знаходиться між індексами, розрахованими за формулами Ласпейреса і Пааше. Зарубіжні статистики намагалися знайти такі компромісні індекси, якими є індекси Фішера та Еджворта-Маршалла. (дивіться [14] формули 6.1 – 6.4).

Споживчі ціни є кінцевими цінами, за якими домашні господарства - споживачі купують товари та оплачують послуги для власних потреб. Державна статистика досліджує динаміку споживчих цін і тарифів у цілому, а також окремо на продовольчі й непродовольчі товари та платні послуги населенню. Крім зведених індексів по державі в цілому розробляються індекси споживчих цін для окремих адміністративно-територіальних одиниць та груп населення. Статистичне спостереження за рівнем цін здійснюється щомісячно. Загальні індекси цін за рік обчислюють за так званою рекурсивною схемою (моделлю) як добуток помісячних ланцюгових індексів.

Зведені індивідуальні індекси середніх споживчих цін за окремими товарами та видами послуг розраховуються за формулою індексу змінного складу, що відтворює динаміку цін і структури форм купівлі за сектором домашніх господарств (на споживчих ринках, у державній торгівлі, у торговельних підприємствах інших форм власності, натуральну оплату праці тощо) (дивіться [14] табл. 6.5 – 6.6).

Обчислення зазначених індексів дає також змогу оцінити рівень інфляційних процесів в економіці.