3. Місцеві податки та збори.

Критерії встановлення місцевих податків. При встановленні ставок місцевих податків органи місцевого самоврядування повинні дотримуватись певних критеріїв, зокрема:

1. Ефективність - встановлений податок повинен приносити прибуток не менший, ніж адміністрування його збору, при цьому прибуток повинен бути максимально великим, щоб не допустити встановлення великої кількості податків . Другий критерій ефективності пов'язаний з економічною ефективністю. Майже всі податки впливають на розвиток підприємництва в регіоні. Надвисокі податки сприяють відтоку бізнесу з даного регіону. Практика засвідчує, що справляння податків максимально ефективне, коли від них складно ухилитися.

2. Справедливість - досить суб'єктивна характеристика. Звичайно застосовується такий критерій справедливості - за однакових обставин на платників податків має накладатися однаковий податок.

3. Альтернативою принципу справедливості, орієнтованого на платоспроможність, є принцип користування благами. Звичайно, що значна частина місцевих податків йде на надання комунальних послуг, якими користується місцеве населення й підприємці. Згідно з принципом користування благами, щоб задовольнявся критерій справедливості, з обох платників податків, які отримують однакову вигоду від якоїсь комунальної послуги, повинні стягуватися однакові податки (незалежно від їхньої платоспроможності).

4. Прив'язаність податків до місцевих видатків. Податки повинні бути чітко пов'язані з видатками місцевої влади, щоб платники знали про підзвітність їм місцевої влади за те, як використовуються податкові надходження. Крім того, практика європейських країн у сфері місцевого оподаткування доводить, що місцеві податки повинні бути прямими. Коли податковий тягар безпосередньо простежується й відчувається тими, хто сплачує податок, зростає ймовірність того, що платники підтримуватимуть публічних посадових осіб у їхніх діях більше, ніж коли йшлося б про непрямі податки .

5. Гнучкість. Місцева податкова система повинна стимулювати розвиток пріоритетних сфер бізнесу в конкретному регіоні та гнучко реагувати на зміни в фіскальній та інфляційній політиці держави.

Податок на нерухомість

Підпадає під дію Акта про місцеві податки та збори. Законодавча основа оцінки суми податку також включає резолюції ради гміни. Податок на нерухомість зобов'язані сплачувати: фізичні, юридичні особи та підприємства без статусу юридичної особи.

Відповідно до зазначеного Акта об'єктом оподаткування є одиниця майна, приватна власність або безстроковий документ на нерухомість, а також майно чи приватна власність об'єктів будування, які безпосередньо не пов'язані з землею. База оподаткування житлової одиниці - її корисна площа (у квадратних метрах); для будівлі - це вартість, яка становить основу для розрахунку амортизації і фіксованих доходів економічної особи; для землі - її площа. Суми ставок податку у сфері статутної компетенції встановлюються для окремого податкового року радою гміни шляхом прийняття відповідної резолюції. Змінилися також спосіб оцінки податку та кінцеві терміни сплати. Для фізичних осіб оцінка проводиться відповідно до рішення відповідних податкових органів, для юридичних - шляхом самооцінки.

Сільськогосподарський податок

Був запроваджений 1 січня 1985 р. положеннями Акта про сільськогосподарський податок. Він базується на доходах та замінює оподаткування обігу й доходу сільського господарства. Суб'єктами оподаткування можуть бути фізичні та юридичні особи, а також особи без статусу юридичних осіб, які на 1 січня певного податкового року є власниками чи користувачами об'єктів сільського господарства. Об'єкт цього податку - землі сільського господарства, що охоплюють територію сільськогосподарських угідь, територію озер та площу під будівлями, які мають відношення до утримання господарства. Вазою сільськогосподарського податку є сільськогосподарська площа, визначена у перевідних гектарах. Перевідний гектар - це одиниця виробництва, яка відображає здатність сільського господарства до створення прибутків. Перерахування дійсної площі сільського господарства у перевідні гектари здійснюється за допомогою "масштабу", визначеного у статуті. Значення "масштабу" залежить від типу сільськогосподарської землі, її класу та розміщення землі сільського господарства в одному з чотирьох податкових районів. Ставка податку встановлюється для окремого податкового року відповідно до площі в 1 перевідний гектар у формі фінансового еквівалента 2,5 ц жита на перші три квартали попереднього податкового року.

Податок на лісове господарство

Регулюється відповідно до Акта про ліси. Платниками цього податку є фізичні та юридичні особи, а також організації без статусу юридичної особи, які є користувачами лісів, що належать Державній скарбниці або гміні.

База оподаткування - кількість гектарів лісу, визначена у перевідних гектарах. Вона також залежить від площі головних порід дерев і від їх класифікації за якістю. Ставка податку на площу 1 перевідного гектара на один рік визначена як еквівалент 0,200 м2 деревини хвойних порід дерев.

Податок з власників собак

Регулюється актом про місцеві податки та збори і резолюціями відповідних рад гміни, які випускаються на підставі Акта і встановлюють суму податку та податкових звільнень. Податковий обов'язок стосується фізичних осіб, які є власниками собак.

Транспортний податок

Регулюється Актом про місцеві податки і збори. Податковий обов'язок стосується фізичних і юридичних осіб, а також організацій без статусу юридичної особи, які є власниками транспортних засобів, за винятком передбачених звільнень.

Податок зі спадщини та дарування

Регулюється Актом про спадщину та дарування. Оподатковуються також ті об'єкти, що розташовані за кордоном, чи права власності, які реалізуються за кордоном, якщо на момент передачі спадщини чи укладення контракту особа, котра їх отримує, є громадянином Польщі або має постійне місце проживання у Польщі.

Базою оподаткування є вартість отриманих речей чи прав власності після отримання позик та зобов'язань (чиста вартість, яка встановлюється відповідно до стану справ та прав власності на день отримання) та ринкові ціни на день створення податкового зобов'язання. Сума встановлюється залежно від податкової групи, до якої належить особа-отримувач. Віднесення до однієї з трьох податкових груп відбувається відповідно до особистих відносин між особою-отримувачем та особою, від якої отримуються речі та права власності. Підчас встановлення суми податку застосовуються звільнені від оподаткування суми й податкова шкала, що діють на день створення податкового зобов'язання. Звільнена від оподаткування сума і вартість речей та прав власності у податковій шкалі" визначеній статутом, підлягають переоцінці.

Білет № 2