91. Зі теорією справедливості сприйнята винагорода інших, - це:

1. суб’єктивна оцінка суми всіх винагород, які, на думку індивіда, отримали окремі люди і групи людей, з якими індивід себе порівнює;

2. суб’єктивна оцінка індивідом загальної суми винагород, отриманих ним за результатами діяльності;

3. оцінка людиною того, яких зусиль вона докладала для виконання певних дій і отримання результатів;

4. уявлення індивіда про сукупну величину зусиль, докладених особами, з якими він себе порівнює.

92. Зі теорією справедливості сприйняті витрати індивіда, - це:

1. оцінка людиною того, яких зусиль вона докладала для виконання певних дій і отримання результатів;

2. суб’єктивна оцінка суми всіх винагород, які, на думку індивіда, отримали окремі люди і групи людей, з якими індивід себе порівнює;

3. суб’єктивна оцінка індивідом загальної суми винагород, отриманих ним за результатами діяльності;

4. уявлення індивіда про сукупну величину зусиль, докладених особами, з якими він себе порівнює.

93. Зі теорією справедливості сприйняті витрати інших, - це:

1. уявлення індивіда про сукупну величину зусиль, докладених особами, з якими він себе порівнює;

2. суб’єктивна оцінка суми всіх винагород, які, на думку індивіда, отримали окремі люди і групи людей, з якими індивід себе порівнює;

3. оцінка людиною того, яких зусиль вона докладала для виконання певних дій і отримання результатів;

4. суб’єктивна оцінка індивідом загальної суми винагород, отриманих ним за результатами діяльності.

94. Теорію очікувань започаткував:

1. В. Врум;

2. К. Левін;

3. Л. Портер;

4. Дж. Адамс.

95. Термін «партисипація» запозичено із зарубіжної теорії і практики управління, він означає:

1. залучення найманих працівників до прийняття управлінських рішень;

2. залучення найманих працівників до розподілу прибутку;

3. запровадження гнучких режимів робочого часу;

4. виявлення слабких сторін в мотиваційному механізмі на підприємстві.

96. Досягнуті працівником результати (відповідно до моделі Портера–Лоулера залежать від:

1. витрачених зусиль;

2. цінності винагороди;

3. ймовірноті зв’язку між зусиллям і можливою винагородою;

4. зовнішньої винагороди.

97. Досягнуті працівником результати (відповідно до моделі Пор­тера–Лоулера залежать від:

1. здібностей і характерних особливостей людини;

2. цінності винагороди;

3. ймовірноті зв’язку між зусиллям і можливою винагородою;

4. зовнішньої винагороди.

98. Досягнуті працівником результати (відповідно до моделі Пор­тера–Лоулера залежать від:

1. усвідомлення працівником своєї ролі в процесі праці;

2. цінності винагороди;

3. ймовірноті зв’язку між зусиллям і можливою винагородою;

4. зовнішньої винагороди.

99. Рівень витрачених зусиль (відповідно до моделі Пор­тера–Лоулера залежать від:

1. цінності винагороди;

2. усвідомлення працівником своєї ролі в процесі праці;

3. витрачених зусиль;

4. здібностей і характерних особливостей людини.

100. Рівень витрачених зусиль (відповідно до моделі Пор­тера–Лоулера залежать від:

1. ймовірності зв’язку між зусиллям і можливою винагородою;

2. усвідомлення працівником своєї ролі в процесі праці;

3. витрачених зусиль;

4. здібностей і характерних особливостей людини.

101. Найпершим із застосовуваних на практиці методів мотивації був:

1. метод «батога і пряника»;

2. метод «продуктивності»;

3. метод «натуральний»;

4. методи «спроб і помилок».

102. Перший етап розвитку поглядів на мотивацію у XX ст. пов’язаний з:

1. появою «школи наукового управління»;

2. доктриною «людських відносин»;

3. появою змістовних, процесуальних теорій мотивації трудової діяльності;

4. переосмисленням ролі і місця людини в суспільному виробництві.

103. Другий етап розвитку поглядів на мотивацію у XX ст. пов’язаний з:

1. доктриною «людських відносин»;

2. появою «школи наукового управління»;

3. появою змістовних, процесуальних теорій мотивації трудової діяльності;

4. переосмисленням ролі і місця людини в суспільному виробництві.

104. Третій етап розвитку поглядів на мотивацію у XX ст. пов’язаний з:

1. появою змістовних, процесуальних теорій мотивації трудової діяльності;

2. появою «школи наукового управління»;

3. доктриною «людських відносин»;

4. переосмисленням ролі і місця людини в суспільному виробництві.

105. Четвертий етап розвитку поглядів на мотивацію у XX ст. пов’язаний з:

1. переосмисленням ролі і місця людини в суспільному виробництві;

2. появою «школи наукового управління»;

3. появою змістовних, процесуальних теорій мотивації трудової діяльності;

4. доктриною «людських відносин».

106. «Школу наукового управління започаткував:

1. Ф. Тейлор;

2. А. Файоль;

3. А. Маслоу;

4. Ф. Герцберг.

107. Наукова система знань про форми і методи раціональної організації виробництва та праці лежить в основі:

1. «Школи наукового управління»;

2. доктрини «людських відносин»;

3. піраміди А. Маслоу;

4. теорії Портера-Лоулера.

108. Автором доктрини людських відносин був:

1. Е. Мейо;

2. А. Файоль;

3. Ф. Тейлор;

4. Ф. Герцберг.