82. Правове регулювання хімізації сільського господарства

Хімізація сільського господарства є чи не найбільшою його еко­логічною проблемою. І це не випадково, адже саме застосування хімічних засобів у сільському господарстві заподіює велику шкоду довкіллю під час ведення сільського господарства. Саме хімізація створює загрозу для здоров'я людини. І якщо в радянські часи пе­ревагу віддавали хімізації, яка часто здійснювалася непродумано і не давала бажаного ефекту, а навпаки — тільки отруювала довкіл­ля й сільськогосподарську продукцію, то нині ринкові умови і ви­бір покупця — на боці екологічно чистої продукції. Аграрне й еко­логічне законодавство регулюють хімізацію сільського господарс­тва, що має стати запорукою екологічно обґрунтованого його ве­дення в Україні.

Хімізацію сільського господарства можна визначити як застосу­вання хімічних препаратів у сільському господарстві. Існує 2 нап­рями такого застосування: а) для нищення тварин, бур'янів і мік­роорганізмів, що є шкідниками сільського господарства і б) для здійснення хімічної меліорації земель, тобто для удобрювання ґрунтів. Правовий інститут хімізації сільського господарства є скла­довою більшого правового інституту захисту рослин, а в частині правового регулювання хімічної меліорації фунтів є складовою вже розглядуваного нами правового інституту меліорації земель. Важ­ливими нормативними актами, які регулюють хімізацію сільського господарства, є закони України від 14 жовтня 1998 р. "Про захист рослин", від ЗО червня 1993 р. "Про карантин рослин"(в редакції Закону від 3 квітня 2003 р.), особливе значення щодо цього має За­кон України від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати".

Згідно із Законом України "Про захист рослин", передбачаєть­ся захист сільськогосподарських рослин від шкідників, бур'янів і хвороб (зокрема зумовлених наслідками хімічної меліорації). Сам по собі правовий інститут захисту рослин має більш аграрне, ніж екологічне, значення, тому він докладніше розглядається у відпо­відному розділі цього підручника. У межах правового регулювання охорони довкілля в сільському господарстві нас більше цікавить інститут хімізації сільського господарства як складова частина інс­титуту захисту рослин, тобто власне законодавство про застосуван­ня пестицидів та афохімікатів. Засоби хімізації сільського госпо­дарства мають багато різних назв: пестициди, інсектициди, гербі­циди, фунгіциди, інсектоакарициди, десиканти, регулятори росту рослин, родентициди тощо. Але важливо знати, що з точки зору аг­рарного права всі засоби хімізації сільського господарства, неза­лежно від назви, поділяються на 2 фупи: пестициди і афохімікати.

Згідно із Законом України "Про пестициди і афохімікати", пес­тициди — це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хі­мічного чи біологічного походження, призначені для знищення, ре­гуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок ді­яльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також физунів, бур'янів, дерев­ної, чагарникової рослинності, засмічувальних видів риб. Агрохімі­кати ж визначаються Законом як органічні, мінеральні й бактері­альні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості фунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції. Простіше кажучи, пестициди — всі ті хімі­кати, що застосовуються для знищення шкідників, а афохімікати — добрива, що використовуються для хімічної меліорації фунтів.

Відповідно до ст. 4 Закону, пестициди й афохімікати повинні мати високу біологічну ефективність і відповідати вимогам еколо­гічної безпеки. Закон забороняє ввозити на митну територію Укра­їни, виробляти, реалізовувати, застосовувати та рекламувати пести­циди та афохімікати до їх державної реєстрації. Державна реєстра­ція пестицидів та афохімікатів провадиться Мінприроди, згідно з Порядком проведення державних випробувань, державної реєсфа-ції та перереєстрації, видання переліків пестицидів і афохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженим постановою Кабінету Мінісфів України від 4 березня 1996 р. № 295. Держав­ній реєстрації пестицидів та афохімікатів передують:

державні випробування пестицидів і афохімікатів, які прова­дяться у 2 етапи: польовий і виробничий;

гігієнічна регламентація та державна реєстрація хімічної речо­вини, яка провадиться згідно з Положенням про гігієнічну регламен­тацію та державну реєсфацію небезпечних чинників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р. № 420;

розробка документації з безпечного застосування засобів за­хисту рослин;

розробка нормативів екологічної безпеки хімічних речовин: фанично допустимих конценфацій, мінімально допустимих рівнів, орієнтовно допустимих рівнів тощо;

внесення плати за реєстрацію, розмір якої визначений нака­зом Мінекоресурсів України від 22 березня 2001 р. № 116;

проведення санітарно-епідеміологічної, екологічної, біологіч­но-господарської експертиз;

розробка методик визначення залишкової кількості препара­тів у сільськогосподарській продукції, природних об'єктах.

Пестициди та агрохімікати реєструються терміном до 5 років. Але в разі надходження нових даних про небезпеку препаратів, Мінприроди може достроково заборонити їх використання. Для поліпшення екологічної ситуації в окремих місцевостях МОЗ або Мінприроди можуть обмежити або й заборонити застосування за­реєстрованих хімічних препаратів. Після збігу терміну реєстрації препарати підлягають перереєстрації. Після державної реєстрації засоби захисту рослин вносяться до переліків, які видаються Мін­природи один раз на 5 років із щорічними змінами й доповнення­ми. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використан­ня в Україні, затверджений наказом Мінекоресурсів від 29 грудня 2000 р. Засоби захисту рослин, що не включені до зазначеного пе­реліку, застосуванню не підлягають. Усі засоби захисту рослин під­лягають спеціальному пакуванню й маркуванню, а також сертифі­кації у вітчизняній системі УкрСЕПРО, відповідно до Закону Ук­раїни від 17 травня 2001 р. "Про підтвердження відповідності". Всі препарати мають супроводжуватись інструкцією з їх застосування.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають також технічні за­соби застосування пестицидів і агрохімікатів. Без державної реєс­трації вони не допускаються до виробництва. Вони також підляга­ють обов'язковій сертифікації, згідно із вимогами Закону України "Про підтвердження відповідності". Порядок проведення держав­них випробувань та державної реєстрації технічних засобів застосу­вання пестицидів і агрохімікатів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 479.

Згідно з п. 11 ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 р. "Про лі­цензування певних видів господарської діяльності", обов'язковому ліцензуванню підлягає господарська діяльність із виробництва й торгівлі пестицидами й агрохімікатами (органом ліцензування є Мінпромполітики1), а згідно з п. 25 зазначеної статті — також і проведення дезінфекційних, дезінсекційних (знищення комах) і де­ратизаційних (знищення гризунів) робіт (ліцензія видається МОЗ України). Пункт 45 названої статті передбачає ліцензування авіа­ційно-хімічних робіт (ліцензія видається Державним департамен­том авіаційного транспорту України).

Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, збері­ганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ни­ми, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазна­ченими препаратами. Порядок одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної із транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затвер­джене постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1995 р. № 746.

Екологічний ризик діяльності, пов'язаної з ввезенням на тери­торію України пестицидів і агрохімікатів, їх транспортуванням та використанням, підлягає обов'язковому страхуванню в порядку, визначеному Законом України від 7 березня 1996 р. "Про страху­вання" (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р).

Для дотримання вимог екологічної безпеки і раціонального зас­тосування засобів захисту рослин, згідно з Указом Президента Ук­раїни від 2 грудня 1995 р. № 1118/95 "Про суцільну агрохімічну пас­портизацію земель сільськогосподарського призначення" в Україні запроваджено агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподар­ського призначення. Агрохімічна паспортизація передбачає визна­чення показників якісного стану ґрунтів, їх зміни внаслідок госпо­дарської діяльності. Зразок агрохімічного паспорту поля (земельної ділянки) затверджений наказом Міністерства сільського господарс­тва і продовольства України від 30 листопада 1993 р. № 321.

При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється ком­плекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної ґрунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохіміч­ного обстеження ґрунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) й стану посівів, діагностики мінерального живлен­ня рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб. Переліки хіміч­них препаратів, дозволених для продажу населенню й до застосу­вання авіаційним способом, мають бути затверджені Мінприроди за погодженням з МОЗ. Наразі такі переліки поки що не затвер­джено, що означає фактично дозвіл на продаж населенню й засто­сування авіаційним способом усіх препаратів, дозволених до вико­ристання в Україні.

Непридатні або заборонені до застосування пестициди й агрохі­мікати, тара від них підлягають вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 р. № 354. Сільськогосподар­ська продукція, вироблена із застосуванням засобів захисту рослин має бути екологічно безпечною, інакше вона вилучається і знищу­ється згідно з Порядком вилучення, утилізації та знищення непри­датних для використання сільськогосподарської сировини та хар­чових продуктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 28 грудня 1995 р. № 1065 відповідно до Методики вилу­чення, утилізації та знищення сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, що зазнали впливу пестицидів та агрохімікатів і непридатні до використання, затвердженої наказом МОЗ України від 7 березня 1996 р. № 5.08.07/306. При цьому мають враховувати­ся вимоги Закону України від 14 січня 2000 р. "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використан­ня неякісної та небезпечної продукції".

Сільськогосподарські підприємства, установи й організації зо­бов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агро-хімікатів і надавати інформацію органам Держкомстату в порядку періодичної державної статистичної звітності згідно з вимогами Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і афохімікатів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 2 листопада 1995 р. № 881. Слід мати на увазі, що ця ви­мога стосується лише юридичних осіб і не поширюється на суб'єк­тів аграрного права — фізичних осіб.

Стаття 13 Закону "Про пестициди і агрохімікати" визначає, що пестициди й агрохімікати, які становлять підвищену екологічну не­безпеку, застосовуються лише за спеціальним дозволом Мінприро­ди і МОЗ. Перелік таких хімікатів має бути затверджений Кабіне­том Міністрів України. Однак наразі цього не зроблено, позаяк до переліку пестицидів і афохімікатів, що дозволені до використання в Україні, особливо небезпечні хімікати не включені.

На території, що зазнала радіоактивного забруднення та в зонах надзвичайних екологічних ситуацій застосування пестицидів і агро­хімікатів обмежується і провадиться згідно з Порядком застосуван­ня пестицидів і агрохімікатів на територіях, що зазнали радіоактив­ного забруднення, та у зонах надзвичайних екологічних ситуацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. № 92. При цьому також мають враховуватися положення законодавства про зону екологічного лиха і Закону України від 13 липня 2000 р. "Про зону надзвичайної екологічної ситуації". На те­риторіях природно-заповідного фонду, водоохоронних зонах та ін­ших територіях, що підлягають особливій охороні, застосування пестицидів забороняється.

Особливі вимоги ставляться законодавством до умов виробниц­тва продукції дитячого харчування. Сільськогосподарська сировина для виготовлення продукції дитячого й дієтичного харчування має вироблятися у спеціальних сировинних зонах. Правовий режим цих зон визначений Положенням про спеціальні сировинні зони для виробництва сільськогосподарської продукції, затвердженим поста­новою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. № 679. У спеціальних сировинних зонах забороняється використання пести­цидів. Застосування афохімікатів провадиться за спеціальними тех­нологіями, що забезпечують офимання продукції, яка відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо дитячого та дієтичного харчу­вання.