29 Загальна характеристика фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання

Внаслідок проведення аграрної реформи в Україні створено ре­альні передумови необхідні для формування ринкового фінансово-правового механізму регулювання діяльності сільськогосподар­ських підприємств. Однак цей механізм діятиме лише за наявності різних суб'єктів власності й форм господарювання, конкуренції за ринок збуту продукції, цінних паперів, фінансово-кредитних пос­луг сільськогосподарських товаровиробників тощо¹.

Слід зауважити, що саме наявність законодавчого закріплення розмаїття форм суб'єктів аграрного господарювання, заснованих на різних формах власності, стала головною передумовою розвитку ринкового механізму регулювання фінансової діяльності сільсько­господарських підприємств.

Сучасні фінансово-кредитні відносини у сільському господарс­тві ґрунтуються на принципах: заборони прямого втручання держа­ви у фінансову діяльність суб'єктів аграрного господарювання; партнерства у фінансових відносинах між фінансово-кредитними установами (банками, кредитними спілками) та сільськогосподар­ськими підприємствами; самообмеження, тобто обрання напрямів діяльності залежно від фінансових можливостей підприємства то­що. Ці принципи знайшли своє відображення в ЦК та ГК, законах України від 18 вересня 1991 р. "Про інвестиційну діяльність"², від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства", від 19 лютого 1992 р. "Про колективне сільськогосподарське підприємство", від 17 липня 1997 р. "Про сільськогосподарську кооперацію", від 20 травня 1999 р. "Про Національний банк України"³, від 16 липня 1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украї­ні"⁴, від 20 березня 1991 р. "Про банки і банківську діяльність"⁵, від 12 липня 2001 р. "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, "Про фермерське господарство" та в інших нормативно-правових актах.

У процесі набуття й реалізації суб'єктами аграрного господарю­вання фінансових правомочностей виникають відповідні фінансові правовідносини. Фінансові правовідносини сільськогосподарських підприємств поділяються на внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх належать фінансові відносини із забезпечення встановленої законодавством фінансової дисципліни (ведення різ­номанітних форм обліку, звітності, нарахуванню дивідендів на ак­ції або на майнові та земельні паї) на підприємствах. Внутрішні фі­нансові відносини сільськогосподарських підприємств охоплює предмет аграрного права.

Зовнішніми фінансовими відносинами сільськогосподарських підприємств є їх відносини з фінансовими органами держави, а та­кож відносини, в яких підприємство є засновником нових суб'єк­тів господарювання й фінансові відносини, пов'язані зі здійснен­ням розрахунково-кредитних і касових операцій сільськогосподар­ських підприємств. На відміну від внутрішніх, зовнішні фінансові

відносини сільськогосподарських підприємств, як правило, регла­ментуються нормами цивільного, господарського, адміністративно­го і фінансового права.

Фінансова діяльність сільськогосподарських підприємств — це су­купність фінансових відносин (внутрішніх і зовнішніх) суб'єкта аг­рарного господарювання щодо забезпечення реалізації статутних ці­лей і завдань. Фінансова діяльність сільськогосподарських підпри­ємств полягає в забезпеченні фінансово-ресурсних умов їх конку­рентоспроможності. Відповідно до ст. 25 ГК, конкуренція — це зма­гання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації останнього на ринку.

Забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства досягається шляхом застосування як традиційних за­ходів: організації планування, створення різноманітних фондів (грошових та натуральних); здійснення різних видів обліку (бухгал­терського, статистичного, аналітичного); складання фінансового плану й звітності, — так і новітніх ринкових: маркетинг, менед­жмент, аудит тощо.

Ефективність фінансової діяльності сільськогосподарських під­приємств залежить від реалізації комерційного планування, тобто від виконання його програми економічного й соціального розвит­ку (бізнес-плану). Бізнес-план сільськогосподарського підприємс­тва — це специфічний плановий документ, в якому відображено організаційно-фінансові заходи для забезпечення виробництва ок­ремих видів товарів, робіт, послуг. План дає змогу визначити пер­спективи розвитку майбутнього ринку збуту, оцінити витрати на виготовлення й реалізацію потрібної цьому ринку продукції, виз­начити її потенційну прибутковість. План також дає відповідь: чи доцільно здійснювати інвестування виробництва з точки зору само­окупності витрат. Методика складання бізнес-планів затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 квітня 1997 р. № 56.

Сільськогосподарське підприємство визначає свої загальні цілі на певний період (від 1 року), опрацьовує шляхи їх здійснення, а також забезпечує постійний контроль за виконанням зазначених у бізнес-плані показників. За умов впровадження ринкових еконо­мічних відносин особливого значення набуває пошук покупців своєї продукції, виявлення запитів та потреб споживача, організа­ційно-правове забезпечення збуту виробленої продукції, рентабель­ність виробництва

30-34 Відповідальність

. Поняття та особл юр відп. Юр відпов- д примус до викон вимог, передбач законод, охоронне правовідношення, в якому порушник зобов відповідати за свої винні вчинки. В АП відповід -компл правовий інститут, який охопл сукупн юр норм, що закріпл види, засоби й порядок застос заходів за поруш в с/г ви­робництві. Об'єктом - є винне поруш юр приписів, що регул здійсн виробничо-господ й ін діял с/г підприємств та їхніх об'єднань. Орг с/г підпр не мають права самост визнач заходи юр відповід, але в установл З порядку застос їх як засіб зміцн закон в с/г.Види юр відп: дисц, матеріал, майнова, адм, крим. За суб: індивідуал й колектив відпов, за орг застос: судова й адмін. Суб: гром, що ведуть фермер госп, власники особистих селян господ, ін працівники с/г виробн, а також с/г орг-ії (підпр, кооперативи, товариства тощо), осн видом діял яких є вироб і реаліз с/г прод.

2. Дисц відп Дисц відп чл с/г орг і осіб, що працюють за труд дог, устан законод про працю й аг законод за ті або ін поруш орг-ії праці, правил внутр розпор й безпечної роботи. За поруш труд дисц в КЗпП заходами дисц стягн є догана та звільн. Накладаючи дисц стягн, потрібно зважати на тяжкість вчин проступку, обставини, за яких його вчинено, оцінку поперед роботи та поведінки працівника. Щоб накласти стягн, треба витребув поясн від поруш труд дисц. Дисц стяг наклад за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня виявл, не враховуючи часу хвороби працівника або перебув його у відпустці. Стягн не може бути наклад пізніше 6 міс із дня вчин проступку. За кожне поруш труд дисц може бути наклад 1 дисц стягн. Воно може бути оскарж. Це є загал правила. Існують і певні особл: у фермер господ трудова діял здійсн на основі саморегулювання, а також у особист селян господ. У с/г кооперативах дисц віднос регул статутними нормами. Ос, що прац у ферм госп, с/г коопер, ін с/г об'єдн за труд дог, притяг до дисц відп за правилами КЗпП, які пошир на всіх прац.

3. Матер відп Матер відп є самост видом юр відпов, що регул нормами труд законод й ін норм актами. Підставами її застос є шкода, заподіяна винним суб, який зобов компенс її в розмірах, устан законод. Суб є ос, що перебув в труд або членських віднос з потерпілою стор, господарством, роботодавцем. Ос, що прац у с/г комерц і некомерц орг (підпр) і фермер господ за труд дог, відпов за заподіяну шкоду згідно з законод про працю. У КЗпП зауваж, що матер відп за шкоду, заподіяну працівником підпр, уст, орг при викон труд обов, поклад на прац за умови, якщо шкода заподіяна з його вини.У визнач шкоди, заподіяної прац під час викон ним своїх труд обов, врахов тільки прямий дійсний збиток, а не неотримані доходи. Прац може добровіл відшкод шкоду цілком або частково. За згодою адм-ії він має право передати для відшкод збитків рівноцінне майно або виправити пошкодження. Існує повна й підвищ матер відпов.

4. Майнова відп є обов суб'єкта, вин в заподіянні шкоди або збитків, відшкод або компенс збитки, завдані власнику чи закон володільцю майна. Майн відп передб в осн нормами, що міст в цив, земел й аг законод. Вона полягає в повн відшкод заподіяних збитків, в тому числі упущеної вигоди. Відшкод підлягає вартість: житл будинків, виробничих та ін будівель і споруд, зокрема об'єктів незаверш будівн; плод-ягід та ін багаторіч насадж; лісових і дерево-чагарн насадж; водних дж (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин та ін.), зрошув і осуш сист, ін збитки власників землі й землекор, у тому числі орендарів, зокрема й не одерж доходи, якщо вони обґрунт. Відшкод втрат с/г і лісо/г виробн здійсн незалежно від того, в якій вл перебув угіддя; Законод визнач випадки звільн юр і фіз осіб від відшкод втрат с/г й лісо/г вироб: звіл гром та юр ос в разі викор земел діл: для будівн шкіл, дошкіл закладів, держ об'єктів ох здор, культури, фізкул та спорту, для соц забезп, кладовищ, під об'єкти й терит прир-заповід фонду.

5.Адм відп Адм-пр відп чинне законод встан за вчин адм правоп, які не тягнуть кримї відп. Має карал хар. Осн засобом адм стягн є адм штраф, що наклад в устан порядку держ орг й орг м/с/в.Адм відп підляг як службові ос, так і ос, що вчин проступки, не пов'яз з викон служб обов. Адм відп несуть посадові ос підприємств за поруш порядку й умов землекор (невжиття заходів для ох ґрунтів від ерозії, викор зем діл не за їх цільов признач тощо); за поруш вимог щодо раціон викор земель. Посадові особи підляг адм відп, згідно з КпАП, за адм правоп, пов'язані з недобрим устан правил, забезпеч викон яких входить у коло "їхніх служб обов. Умовами притягн до адм відп є протиправність дії (безд) ос та наявність вини. КпАП передбачає певні види адм відпов за вчинення адм правопор у різних сферах діял, у тому числі й у с/г.