Тема 3. Система козацьких судів (хvіі- хvііі ст.)

1. Основні засади діяльності козацьких судів.

2. Структура козацьких судів.

3. Роль Малоросійської колегії в судочинстві України.

За судовою реформою 1760-1763 рр., що її здійснив останній Гетьман Кирило Розумовський, в Україні відновлено чинність земських, гродських та інших судів на зразок системи, передбаченої Литовськими статутами.

Указом Катерини ІІ 1764 р. було заборонено українському народу обирати собі гетьмана та відновлено правління Малоросійської колегії. Ця колегія значно розширила свою компетенцію щодо участі в судочинстві України. Вона приймала від суддів чимало справ для розгляду в апеляційному порядку.

Тема 4. Судова система наприкінці хіх ст.

1. Загальна характеристика судової системи на українських землях наприкінці хіх століття.

2. Історія становлення судової системи наприкінці хіх століття.

3. Структура судової системи на українських землях наприкінці хіх століття.

У 1864 році в Російській імперії була проведена судова реформа. Зміст судової реформи відображено в статутах (Устрій судових установлень, Статут цивільного судочинства, Статут кримінального судочинства, Статут про покарання, які накладали мирові судді). Реформа зберегла залишки станового судочинства (станові суди – церковні, військові, волосні, суди для інородців).

В Україні суди обох ланок створено тільки в Полтавській, Херсонській, Катеринославській і Таврійській губерніях. В інших губерніях України дозволено утворення судів мирової юстиції, та й то через кілька років після оголошення змісту реформи (наприклад, у Чернігівській губернії – з 1869 р.). В Правобережній Україні судову реформу 1864 р. було проведено у два етапи. На першому запроваджено мировий суд (з 1872 р.), на другому (з 1880 р.) – загальний суд (окружні суди та судові палати). При цьому мирові судді у Київській, Волинській і Польській губерніях не обиралися, а призначалися міністром юстиції.

Тема 5. Судова система Української народної Республіки

1. Організація діяльності судової системи Української народної Республіки.

2. Основні засади діяльності революційних трибуналів.

3. Роль народних засідателів у здійсненні судочинства.

Генеральний суд УНР, утворений Центральною Радою в грудні 1917 року, виконував усі функції Урядового Сенату. Складався з 15 суддів, цивільного, карного й адміністративного департаментів. Генеральний Суд УНР діяв і за Гетьманату до липня 1918 року, але в січні 1919 року. Директорія скасувала Урядовий сенат на підставі закону УНР від 01.12.1917 р. під новим найменуванням – Найвищий суд УНР (або Народницький суд УНР).

Постанова від 04.01.1918 р. передбачала створення робітничих і селянських революційних трибуналів «з метою нещадного переслідування мародерства і всіх видів зловживань промисловців і торговців, рівно для боротьби з саботажем чиновників та інших службовців всіх установ і взагалі рішучої боротьби з ворогами революції».

Революційні трибунали обиралися повітовими і міськими Радами робітничих, солдатських і селянських депутатів у кількості 12 осіб. Справи у трибуналах розглядалися головою трибуналу або одним із його заступників і чотирма членами, обраними жеребкуванням із загальної кількості членів трибуналу.

Міські, повітові і дільничі суди діяли у складі одного постійного суддів і 4-х народних засідателів. Рішення цих судів були остаточними і підлягали негайному виконанню. Справи розслідувались суддею, а накази про затримання, арешт затверджувалися усім складом суду протягом 12 годин.