Тема 11. Світовий досвід організації місцевих фінансів

Мета:

закріпити теоретичні знання та придбати практичні навички щодо організації фінансів місцевих органів влади у зарубіжних країнах

Методичні рекомендації

При виконанні ситуаційних завдань треба знати правове забезпечення функціонування місцевих фінансів в зарубіжних країнах.

Одним з головних джерел управління органами місцевого самоврядування в європейських державах, що встановлює шляхи розвитку місцевого самоврядування в сучасній Європі є Європейська хартія місцевого самоврядування. В її основу покладено принцип субсидіарності, за яким можна вирішувати на питання низових рівнях управління, що немає сенсу передавати наверх. Місцевим спільнотам за передається якомога більше управлінських завдань щодо соціально-економічного розвитку територій.

Місцеві податки в зарубіжних країнах є основним доходним джерелом місцевих бюджетів. Місцеві податки - це головний атрибут інституту місцевого самоврядування. У міжнародній термінології місцеві податки і збори визначаються як локальні податки, які є основною статтею доходів місцевих бюджетів у більшості західних держав.

Завдання 1. Розподілити групи податків розвинених країн світу за структурою.

Додаток до завдання 1.

Головним джерелом місцевих бюджетів багатьох зарубіжних держав є місцеві податки, збори і платежі, загальна кількість яких в окремих випадках є досить значною і, відповідно, суттєвою є їх роль у формуванні доходів місцевого самоврядування.

За свідченням істориків всі перші податки були прямими. Об’єктами оподаткування цими податками були основні цінності: земля, тварини, працівники. В Візантійській імперії перелік прямих податків містив 21 їх вид: поземельний податок, подушна подать, податки на оснащення армії, податок на придбання коней тощо. В Римській імперії поряд з прямими з’явилися і непрямі податки. Зокрема, до непрямих податків належали податок з обороту (1%), особливий податок з обороту при торгівлі рабами (4%), податок на звільнення рабів (5% від їх вартості). Відомий російський цар Петро І ввів податок на бороди. Його платив кожний, хто не бажав розстатися зі своєю бородою. У Франції аж до 19 століття існував податок на вікна та двері, що виходять на вулицю. Податковий контролер їх просто-напросто перераховував у кожному будинку. Саме тому в архітектурі цієї країни так багато внутрішніх двориків. Податок на годинники було введено у Великобрітанії у 1797 році.

Перші договори з питань надання допомоги в оподаткуванні й обміні інформацією з метою стягування податків були укладені між європейськими країнами ще у ХІХ ст. - між Бельгією і Францією (1842 р.), а також між Бельгією і Голландією (1845 р.).

На сьогодні місцеві податки в зарубіжних країнах залежно від об’єкта оподаткування можна поділити на такі групи.

Місцеві податки, які відображають політику місцевої влади у сфері охорони природного навколишнього середовища (екологічні податки), зайнятості, податки, які справляються у вигляді плати за послуги, що надає місцева влада (за користування електроенергією, газом, водопроводом, каналізацією, зв’язком, автостоянками, за видачу різних документів).

Місцеві податки з продажу. Вони набувають різноманітних форм, але за своєю сутністю це податки на продані товари і послуги. За рахунок цієї групи податків забезпечується значний відсоток податкових надходжень до бюджетів США, Японії, Кореї, Австрії, Нідерландів, Іспанії, Греції, Португалії, Туреччини, Угорщини.

Податки на нерухомість, які відіграють відчутнішу роль у федеративних країнах, ніж в унітарних. Перш за все це стосується США, Канади, Австрії, Мексики, а також Великої Британії, Нової Зеландії та ін.

Місцеві податки на доходи (корпоративн та особисті). Ця група податків є досить вагомою. Вони становлять від вагомий відсоток податкових надходжень до місцевих бюджетів Скандинавських країн, а також у Люксембурзі, Естонії, Латвії, Литві. В Україні це звичайно, прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.

Завдання 2. Визначити, які з чинників, що зумовили збільшення видатків місцевих бюджетів зарубіжних країн, були найвагомішими. Скласти рейтинг, розташувавши чинники у порядку спадання.