6. Поняття фінансового лізингу. Поняття лізингових платежів.

Згідно Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. При цьому слід звернути увагу, що у бухгалтерському обліку терміну «фінансовий лізинг» тотожний термін «фінансова оренда».

Відповідно до п. 4 П(С)БО 14 «Оренда» фінансова оренда – оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних із правом користування та володіння активом. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених ознак:

1) орендар набуває права власності на орендований актив по закінченні строку оренди;

2) орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

3) строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди;

4) теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди;

5) орендований актив має особливий характер. Це дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання;

6) орендар може подовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;

7) оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його втрати від припинення оренди.

Для розрахунку орендних (лізингових) платежів сторони фінансової оренди визначаються з орендною відсотковою ставкою, періодами сплати лізингових платежів тощо. За період найчастіше приймають півроку, квартал чи місяць.

Лізингові платежі складаються з компенсації вартості основних засобів, переданих у фінансовий лізинг, суми передбаченої винагороди лізингодавцю, суми відшкодування страхових платежів (якщо об'єкт застрахований лізингодавцем), відсотків за кредит (якщо лізингодавець для придбання предмета лізингу залучав банківський кредит) тощо.

Розмір щоквартальних (щомісячних) або щорічних платежів за весь період фінансового лізингу встановлюється в єдиній сумі, а зміни відбуваються всередині розрахунку за рахунок зміни фінансового доходу і вартості об'єкта, розрахованих згідно з П(С)БО 14 «Оренда».

7. Облік операцій з передачі об’єкту фінансового лізингу у Лізингодавця

Орендодавець (лізингодавець) відображає в бухгалтерському обліку наданий у фінансову оренду об'єкт як дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості (за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню). При цьому визнається інший дохід (дохід від реалізації необоротних активів). Одночасно залишкова вартість об'єкта фінансової оренди виключається з балансу орендодавця з відображенням у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів).

Розподіл фінансового доходу між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної відсоткової ставки на залишок дебіторської заборгованості орендаря на початок звітного періоду.

Можливі випадки, коли орендодавцем є виробник об'єкта фінансової оренди, то дебіторська заборгованість орендаря відображається як сума визнаного доходу (виручки) від реалізації готової продукції і теперішньої негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансової оренди. При цьому одночасно визнається дохід (виручка) від реалізації готової продукції. Дохід виробника від реалізації об'єкта фінансової оренди визнається за найменшою з двох оцінок:

- справедливою вартістю об'єкта;

- теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів, обчисленою за ринковою ставкою відсотка.

Собівартість реалізованого об'єкта фінансової оренди визначається за його балансовою вартістю (зменшеною на теперішню негарантовану ліквідаційну вартість), яка, в свою чергу, відноситься на збільшення дебіторської заборгованості орендаря.