Неокласична теорія менша-фостера

По-перше, Г.Менш вніс уточнення в класифікацію інновацій та розглянув їх взаємодію.

Базисні інновації, - це такі, що дають основу створенню нових ринків, нових продуктів, потребують якісно нової класифікації працюючих, дають поштовх активності в сфері управління, соціальних послуг, культури. Покращуючи інновації незворотньо прямують за базисними, бо саме вони розкривають всі можливості базисних технологій.

Проте підприємці обирають для впровадження покращуючи інновації, оскільки вони менш ризиковані та дешевші. Але настає час, коли економічна ситуація стає критичною і покращуючи інновації не здатні стимулювати підйом. Тоді виникає необхідність в базових нововведеннях, щодо яких Г.Менш пропонує вживати стимулюючі заходи державного регулювання.

Саме Г.Менш одним з перших вважав, що необхідно втручання держави при впровадженні базисних нововведень, що згодом призвело до розробки державної інноваційної політики.

По-друге, Г.Менш пояснює довгі хвилі Кондратьєва через «модель метаморфоз», яка заснована на гіпотезі перервності. За його теорією кожний довгий цикл має форму не фрагмента хвилі, S-подібної логістичної кривої, яка описує життєвий цикл даного технологічного способу виробництва. На завершальній стадії попереднього технологічного базису виникає новий, а між двома життєвими циклами виникає структурна криза («технологічний пат», технологічний розрив), що характеризується нестабільністю і турнбулентністю

Г. Менша та Р. Фостера виокремлювали такі причин виникнення і поширення нововведень. На їх думку зміна технологій це раптовість, а не прогнозований процес, ще розрив, а не поступовість. Розвиток кожної технології пропонують характеризувати за допомогою S-образної логістичної кривої, що відображає залежність між витратами, пов’язаними з розробкою нової технології (продукту) та результатами, які одержані внаслідок інноваційної діяльності (рис. 1.10).

Рис. 1.10. S-подібні криві і технологічний розрив

Спочатку успіх дуже незначний, але по мірі використання ключових знань, результат покращується стрибкоподібно. Проте настає час, коли нові інвестиції дають незначний результат — технічний прогрес стає все більш важким і дорогим. Це визначає межу ефективного використання тієї або іншої технології. Перехід від однієї групи технологій до іншої називають технологічними розривами, а подолання їх — технологічним проривом, яке здійснюють на основі принципово нових рішень, нових знань. Вміння розпізнавати межі технологій, що використовуються, має вирішальне значення для досягнення успіху (невдач) організації, бо межа — надійний ключ до виявлення моменту, коли необхідно розробляти і впроваджувати нові технології.

Німецький економіст Герхард Менш у своїй праці «Технологічний пат» (1975) запропонував теоретичну модель, яка дістала назву «модель метаморфоз». Автор теорії наголошує необхідність відображення циклу кожного технологічного способу виробництва із використанням S-подібної кривої, а не лінійної залежності. Він аргументує свою позицію тим, що зміни технологічних способів виробництва відбуваються не плавно, а супроводжуються кризами, нестабільністю і турбулентністю. Такі періоди накладання S-подібної кривої одного технологічного способу виробництва на інший Г.Менш називає «технологічним патом», - коли економічна криза демонструє неможливість подальшого розвитку на засадах наявної техніки та поділу праці. Отже, «модель метаморфоз» є дискретною і нелінійною. Значним внеском у дослідження закономірностей технічного прогресу вважається проведений Г.Меншем аналіз взаємовпливу базисних та поліпшуючих інновацій, як таких, що постійно конкурують між собою. Поліпшуючі інновації є менш витратними й мають менший термін окупності порівняно з базисними нововведеннями, тому в ринковій економіці підприємець віддає перевагу саме вдосконаленню наявних технологій та продуктів. І лише «технологічний пат», що супроводжується кризою з відповідними «метаморфозами», примушує підприємства звертатися до базисних інновацій.