6.3.7. Україна як суб'єкт міжнародних правовідносин у сфері бжд

Україна є членом світового товариства і тому бере участь у багатьох договорах, програмах, угодах, які приймаються як на багатосторонній, так і на двосторонній основі і підписуються з боку України відповідними уповноваженими на це органами. Підписаний документ набуває чинності в країні після ратифікації його Верховною Радою шляхом прийняття відповідного закону і підписання останнього Президентом України.

Україна підписала Програму дій «Порядок денний на XXI століття» на конференції в 1992 р. У 1997 р. на конференції «Ріо+5» наша країна підтвердила прагнення йти шляхом сталого розвитку. Того ж року в Україні на державному рівні було створено Національну комісію сталого розвитку, яку очолює Перший віце-прем'єр-міністр уряду України (за посадою).

Група фахівців у 2000 році підготувала проект Концепції сталого розвитку України, який восени того ж року було обговорено на громадських слуханнях у Києві і Львові, і схвалено на засіданні Національної комісії сталого розвитку в грудні 2000 р.

Концепцію сталого розвитку України розроблено як рамковий документ для підготовки відповідних законодавчих актів і покладено в основу розробки Стратегії сталого розвитку України.

Згідно з Концепцією «сталий розвиток в Україні — це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь. Сталий розвиток розглядається як такий, що не тільки породжує і сприяє економічному зростанню держави, а й справедливо розподіляє його результати, відновлює довкілля та сприяє подоланню бідності».

Національні особливості переходу України на шлях сталого розвитку пов'язані з першочерговим розв'язанням проблем, які є характерними як для України, так і для інших країн з перехідною економікою. Концепція сталого розвитку України визначає, що при переході країни на шлях сталого розвитку мають бути вирішені такі завдання:

— сприяння становленню громадянського суспільства;

— подолання бідності;

— відхід від таких процесів розвитку суспільства, які призводять до його деградації;

— створення цілісної системи законодавства у сфері сталого розвитку;

— введення дієвого економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності;

— вдосконалення процедур доступу до інформації з питань навколишнього середовища та здоров'я.

Для сприйняття і впровадження принципів сталого розвитку в реальне життя громадян України необхідними умовами передусім є:

— розуміння необхідності впровадження принципів сталості;

— партнерство між гілками влади на місцевому, регіональному та державному рівні;

— партнерство між владою, громадянами і громадськими об'єднаннями, приватним сектором;

— наявність громадянського суспільства;

— доступ громадськості до обговорення та прийняття рішень, консенсус при прийнятті рішень.

Концепція сталого розвитку України покладена в основу розробки Стратегії сталого розвитку України. Стратегія сталого розвитку України має дати механізми узгодження економічної, соціальної та екологічної складових збалансованого розвитку суспільства в країні, систематизувати план дій і терміни виконання конкретних етапів.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Азбука харчування. Раціональне харчування: Довідник / За ред. Г.І. Столмакової, І.О. Мартинюка. — Львів, 1991.

2. Алексеев Н.А. Стихийные явления в природе. — М.: Просвещение, 1988.

3. Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? Человек. Общество. Природа. — К.: Наукова думка, 1997. — 412 с.

4. Амосов Н.М. Разум, человек, общество, будущее. — К.: Байда, 1994.

5. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - К.: Генеза, 1996. - 368 с.

6. Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. — СПб, 1996.

7. Безопасность жизнедеятельности.Учебник для вузов / Под общей ред. С.В. Белова. 2-е изд., испр. и доп. — М.: Вьісш. шк., 1999. — 448 с.

8. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. Підручник. - К.: Либідь, 1993. - 304 с.

9. Буянов М.И. Размышления о наркомании. — М., 1990.

10. Вагнер Р.І., Валдіна О.А. Не кури. — К.: Здоров'я, 1987.

11. Васильєв В.Н. Здоровье и стрессы. — М.: Знание, 1991. — 160 с.

12. Вернадский В.С. Биосфера и ноосфера. — М.: Наука, 1989. — 262 с.

13. Вредные химические вещества. Радиоактивньїе вещества / Под ред. Л.А. Ильина, В.А. Филова — М.: Химия, 1990. — 464 с.

14. Головченко О.М.Чи можна вберегтись від СНІДу? — Одеса: Маяк, 1995.

15. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. — Львів, 1997.

16. Григорьев Ю.Г. Памятка населению по радиационной безопасности. — М.: Знергоатомиздат, 1990.

17. Желібо Є.П., Зацарний В.В., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності. — Навч. посібник. — К.: Каравела, 2005.

18. Казаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. Підручник у 2-х ч. — Ч. 1. Психологія суб'єкта діяльності. — К: КНЕУ 1999. - 244 с.

19. Конституція України. — К.: Юрінком, 1996.

20. Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі. — Кіровоград: 1998.

21. Наркотики и яды: Психоделики и токсические вещества, ядовитые животные и растения / Сост. В.И. Петрова, Т.И. Ревяко. — Мн.: Литература, 1995.

22. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97): Державні гігієнічні нормативи. — К: Відділ поліграфії УЦДСЕН МОЗ України, 1997.

23. Основи соціоекології. Навч. посібник / За ред. Г.О. Бачинського. - К: Вища школа, 1995. - 238 с.

24. Резанов И.А. Великие катастрофи в истории Земли. — М.: Наука, 1984.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

1. Проблема безпеки життєдіяльності людини і суспільства в сучасних умовах.

2. Об'єкти, методи вивчення і функції БЖД.

3. Актуальність проблеми безпеки життєдіяльності в сучасний період.

4. Зміст та завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності"

5. Поняття небезпеки, небезпечних ситуацій.

6. Номенклатура, ідентифікація, таксономія небезпек.

7. Класифікація небезпек за джерелами їх походження і їх загальні характеристики.

8. Загальні поняття про техногенні джерела небезпек.

9. Джерела соціальних та політичних небезпек.

10. Класифікація небезпечних та шкідливих факторів за характером та природною дією.

11. Збиток як наслідок дії небезпек. Квантифікація небезпек.

12. Ризик як кількісна характеристика оцінки ступеня небезпеки (збитків).

13. Оцінка ризику і управління ризиком.

14. Поняття про прийнятний (допустимий) ризик.

15. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності.

46. Сутність понять «життя», «діяльність», «життєдіяльність».

17. Людина, її біологічні та соціальні ознаки, потреби людини.

18. Праця як цілеспрямована діяльність людини, позитивні та негативні наслідки праці.

19. Загальне поняття про середовище життєдіяльності людини і його класифікація.

20. Антропогенний вплив на навколишнє середовище.

21. Характеристика природного середовища, його параметри і значення для забезпечення життєдіяльності людини.

22. Техносфера як одна з умов життєдіяльності людини і її складові частини.

23. Соціально-політичне середовище і його характерні ознаки.

24. Поняття сталого розвитку суспільства.

25. Людський чинник в безпеці життєдіяльності.

26. Органи чуття як механізм сприйняття інформації.

27. Будова аналізаторів і їх властивості. Закон Вебера-Фехнера.

28. Характеристика основних аналізаторів в БЖД.

29. Гомеостаз, значення його для забезпечення безпеки життєдіяльності.

30. Загальне уявлення про обмін речовин.

31. Біоритми в безпеці життєдіяльності.

32. Значення нервової системи в життєдіяльності людини.

33. Психічні особливості людини та їх значення в безпеці життєдіяльності.

34. Здоров'я, його біологічна, соціальна та психологічна сутність.

35. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.

36. Фактори, що впливають на здоров'я людини.

37. Система охорони здоров'я в Україні.

38. Загальні відомості про фізичні чинники небезпеки.

39. Дія шуму на організм людини.

40. Вібрація та вплив її на організм людини.

41. Іонізуючі випромінювання та їх характеристики.

42. Джерела іонізуючих випромінювань.

43. Біологічна дія іонізуючого випромінювання на людину.

44. Радіаційна безпека.

45. Дія електричного струму на організм людини.

46. Джерела електромагнітного випромінювання.

47. Небезпечна дія електромагнітного випромінювання на організм людини.

48. Випромінювання оптичного діапазону, їх дія на людину.

49. Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин і їх класифікація.

50. Токсична дія шкідливих хімічних речовин на організм людини.

51. Отруйні рослини.

52. Отруйні тварини і дія їх на організм людини.

53. Патогенні організми. Хвороби, які вони викликають, та захист від них.

54. Психофізіологічні чинники небезпек.

55. Фізична і розумова діяльність людини і їх особливості.

56. Ергономіка і безпека життєдіяльності.

57. Тектонічні стихійні лиха, їх наслідки і попередження.

58. Топологічні стихійні лиха, причини їх виникнення, наслідки дії та захист від них.

59. Метеорологічні стихійні лиха і заходи захисту від них.

60. Небезпеки техногенного характеру. Аварії та катастрофи.

61. Пожежі та вибухи на виробничих об'єктах і причини їх виникнення.

62. Соціально-політичні небезпеки та їх складові.

63. Тероризм як форма політичного екстремізму.

64. Злочинність як гостра соціальна проблема сучасності.

65. Алкоголь і здоров'я. Шкода від п'янства та алкоголізму.

66. Тютюнопаління та його наслідки.

67. Комбіновані небезпеки та їх класифікація.

68. СНІД, його причини і наслідки.

69. Наркотики. Небезпека наркоманії.

70. Небезпеки в урбанізованому середовищі.

71. Надзвичайні ситуації, їх ознаки, види і рівні.

72. Організація життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях.

73. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій.

74. Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності.

75. Управління безпекою життєдіяльності на глобальному рівні.

76. Основні засади державного управління безпекою життєдіяльності в Україні.

77. Основні законодавчі і нормативні акти з питань безпеки життєдіяльності.

78. Органи управління і контролю за дотриманням вимог безпеки життєдіяльності.

ГЛОСАРІЙ

Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Адаптація — динамічний процес пристосування організму і його органів до мінливих умов зовнішнього середовища, завдяки якому в організмі підтримується сталість внутрішнього середовища.

Анаболізм — реакція утворення складних органічних речовин.

Безпека — збалансований відповідно до експертної оцінки стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо (варіант — стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди).

Безпека життєдіяльності — область знань та практичної діяльності, спрямованих на формування ідеології безпеки, попередження прояву небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей появи та розвитку небезпек, їх властивостей, наслідків впливу на організм людини, основ захисту людини та середовища її життя, а також на розробку та реалізацію засобів і методів створення та підтримки здорових і безпечних умов життя та діяльності людини в умовах побуту, виробництва і надзвичайних ситуацій.

Безпечність — властивість об'єкта відповідати вимогам безпеки.

Виробниче середовище — середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність.

Втома — сукупність тимчасових змін у фізіологічному і психологічному стані людини, що розвиваються в результаті напруженої і тривалої діяльності і ведуть до погіршення кількісних і якісних її показників.

Гальмування — біологічний процес, який послабляє або припиняє діяльність того чи іншого органа, знижує рівень активності фізіологічних систем.

Гомеостаз — стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним оновленням основних її структур, матеріально-енергетичного складу і постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках.

Динамічна робота — робота, пов'язана з переміщення тіла або його частин у просторі.

Діяльність — процес взаємодії людини з навколишнім середовищем, завдяки якому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву певної потреби.

Евакуація — організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон.

Електрика — сукупність явищ, зумовлених існуванням, рухом і взаємодією електрично заряджених тіл або часток.

Епідемія — масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості (країні), що суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.

Епізоотія — значне розповсюдження хвороби тварин, яке перевищує рівень захворювання в даному регіоні.

Життєдіяльність — властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Збудження — біологічний процес, який складається з нервових імпульсів і приводить в дію той чи інший орган або елемент.

Здоров'я — природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін (варіант — стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад).

Ідентифікація небезпеки — з'ясування типу небезпеки і встановлення її характеристик.

Індекс людського розвитку — інтегральна характеристика якості життя, яка визначається на підставі значень трьох компонентів: довголіття, рівня освіти і економічного рівня життя.

Іонізуюче випромінювання — будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків.

Катаболізм — реакції розщеплення в складних органічних речовинах.

Катастрофа — великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

Класифікація небезпек — систематизація явищ, процесів, об'єктів, які здатні нанести шкоду людині.

Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба сторін різного рівня та складу учасників.

Людина — біосоціальна істота, генетично пов'язана з іншими формами життя, яка виділилася з них завдяки здатності робити знаряддя праці, володіє членороздільною мовою, творчою активністю і моральною самосвідомістю.

Людський чинник — інтегральна характеристика предметно-просторового середовища, яка зумовлена специфікою життєдіяльності людини (групи людей) і визначає вплив людини (групи людей) на функціонування соціотехнічної системи.

Метаболізм — сукупність процесів катаболізму і анаболізму.

Насильство — будь-який зовнішній вплив на людину чи групу людей з метою підкорити їх волі того (чи тих), хто здійснює цей вплив.

Натовп — контактна, зовнішньо неорганізована спільнота людей, що відрізняється високим ступенем конформізму (відсутності особистої позиції) її індивідів, що діють дуже емоційно, одностайно і навіть агресивно.

Небезпека — явища, процеси, об'єкти, інформація, людська активність тощо, які можуть викликати небажані наслідки і приводити до погіршення стану здоров'я чи смерті людини, наносити шкоду навколишньому середовищу й об'єктам господарської діяльності.

Небезпечна ситуація — умови, при яких небезпека може реалізуватися в подію.

Номенклатура небезпек — перелік назв, термінів можливих небезпек.

Організм людини — сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної, опорно-рухової та ін.

Оцінка ризику — аналіз виникнення ризику і його масштабів у конкретній ситуації.

Побутове середовище — середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій та установ.

Потенційна небезпека — небезпека, яка має прихований, неявний характер.

Праця — цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.

Природне середовище — компонент життєвого середовища, утворений об'єктами природного походження і створеними ними екологічними системами.

Психіка людини — здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.

Психічні властивості — індивідуально-психологічні особливості, що дають змогу розрізняти людей, знати їх вчинки та мотиви діяльності.

Психічні процеси — короткочасні процеси психічної діяльності, форми суб'єктивного відображення об'єктивної реальності, за допомогою яких здійснюються пізнання світу, засвоєння знань, навичок і вмінь.

Психічні стани — порівняно тривалі душевні процеси що характеризують тимчасову динаміку психічної діяльності, яка істотно вливає на поведінку та діяльність людини (стрес, депресія тощо).

Ризик — ймовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості (добуток ймовірності виникнення небезпеки на очікуваний розмір збитку, що може завдати реалізована небезпека).

Ризикоорієнтований підхід (РОП) — прийняття конкретних рішень, яке базується на оцінці ризику.

Рівновага екологічна — квазістаціонарний стан екологічних систем, баланс природних чи змінених людиною компонентів, які забезпечують середовище і природні умови тривалого (умовно нескінченного) існування даної екосистеми.

Рівновага природна — первинна екологічна рівновага, що утворюється на основі балансу компонентів середовища і природних процесів.

Серйозність небезпеки — ступінь шкоди, яку може завдати небезпека.

Система — сукупність елементів, що знаходяться у взаємовідносинах, пов'язаних між собою й утворюючих визначену цілісність, єдність.

Системний аналіз — сукупність методів і засобів, які використовуються при дослідженні і конструюванні складних і понад-складних об'єктів, насамперед методів вироблення, прийняття й обґрунтування рішень при проектуванні, створенні і керуванні соціальними, економічними, людино-машинними і технічними системами.

Системотворний елемент — мета чи результат, якого досягає система.

Соціальні хвороби — захворювання людей, виникнення і розповсюдження яких пов'язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами.

Соціально—політичне середовище — компонент життєвого середовища, який становлять соціальні, політичні, матеріальні та духовні умови існування, формування та діяльності людини.

Сталий розвиток — процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей усіх поколінь.

Статична робота — робота, що виконується стоячи або сидячи.

Стихійні лиха — природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

Таксономія небезпек — див. класифікація небезпек.

Техногенне середовище — компонент життєвого середовища, утворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів на природне середовище з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

Управління ризиком — аналіз ситуації і розробка рішень, спрямованих на зведення ризику до прийнятного мінімуму.