
- •Список скорочень
- •Розділ 1. Загальні основи безпеки життєдіяльності
- •1.1. Термінологічно-понятійний апарат безпеки життєдіяльності
- •1.1.1. Людина і її походження
- •1.1.2. Діяльність
- •1.1.3. Сутність понять «життя» і «життєдіяльність»
- •1.2. «Безпека» і «небезпека» як ключові категорії в безпеці життєдіяльності
- •1.3. Системний аналіз — методологічна основа бжд
- •1.4. Ризик у безпеці життєдіяльності
- •1.4.1. Визначення та характеристика ризику
- •1.4.2. Оцінка ризику
- •1.4.3. Управління ризиком
- •2.1. Загальне поняття про фізіологічні системи та психіку людини
- •2.2. Фізіологічні особливості організму людини
- •2.2.1. Структура і властивості сенсорної системи людини
- •2.2.2. Характеристика основних аналізаторів, що забезпечують безпеку життєдіяльності
- •2.2.3. Значення нервової системи в життєдіяльності людини
- •2.2.4. Загальне уявлення про обмін речовин та енергії
- •2.2.5. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
- •2.3. Психологічні особливості людини
- •2.3.1. Психіка людини і безпека життєдіяльності
- •2.3.2. Психічні процеси
- •2.3.3. Психічні стани
- •2.3.4. Психічні властивості
- •2.4. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я
- •2.4.1. Основні визначення здоров'я
- •2.4.2. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
- •2.4.3. Вплив негативних чинників на здоров'я людини
- •3.1. Природне середовище
- •3.1.1. Значення природного середовища в життєдіяльності людини
- •3.1.2. Рівновага в природному середовищі
- •3.1.3. Поняття «сталого розвитку» і проблеми його реалізації в Україні
- •3.2. Техногенне середовище
- •3.2.1. Виробниче та побутове середовище
- •3.2.2. Значення людського чинника в безпеці життєдіяльності людини
- •3.2.3. Сучасне урбанізоване середовище
- •3.3. Соціально-політичне середовище
- •4.1. Фізичні чинники небезпек
- •4.1.1. Віброакустичні шкідливі чинники
- •4.1.2. Іонізуючі випромінювання, радіаційна безпека
- •4.1.2.1. Основні характеристики іонізуючих випромінювань
- •4.1.2.2. Джерела іонізуючих випромінювань
- •4.1.2.3. Одиниці виміру радіоактивних випромінювань
- •4.1.2.4. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •4.1.2.5. Радіаційна безпека
- •4.1.3. Електромагнітні поля і випромінювання
- •4.1.3.1. Загальна характеристика електромагнітних полів
- •4.1.3.2. Вплив емп на організм людини
- •4.1.4. Дія електричного струму на організм людини
- •4.1.4.1. Загальна характеристика електричної енергії
- •4.1.4.2. Дія електричного струму на організм людини
- •4.2. Хімічні та біологічні чинники небезпек
- •4.2.1. Хімічні чинники небезпеки
- •4.2.1.1. Загальна характеристика хімічних речовин
- •4.2.1.2. Характеристика отруйних речовин
- •4.2.2. Біологічні фактори небезпеки
- •4.2.2.1. Загальна характеристика біологічних об'єктів
- •4.2.2.2. Отруйні рослини
- •4.2.2.3. Отруйні тварини
- •4.2.2.4. Патогенні організми
- •4.3. Психофізіологічні чинники небезпек
- •4.3.1. Загальне уявлення про психофізіологічні чинники небезпек
- •4.3.2. Фізична діяльність людини
- •4.3.3. Розумова діяльність людини
- •4.3.4. Чинники, що впливають на продуктивність праці
- •4.3.5. Втома
- •4.3.6. Енергетичні витрати людини в процесі життєдіяльності
- •4.3.7. Основні положення ергономіки
- •Розділ 5. Небезпеки глобального характеру та надзвичайні ситуації
- •5.1. Природні небезпеки
- •5.1.1. Тектонічні стихійні лиха
- •5.1.2. Топологічні стихійні лиха
- •5.1.3. Метеорологічні стихійні лиха
- •5.2. Техногенні небезпеки
- •5.2.1. Антропогенний вплив на навколишнє середовище
- •5.2.2. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин
- •5.2.3. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
- •5.2.4. Аварії на транспорті
- •5.2.5. Пожежі та вибухи
- •5.3. Соціально-політичні небезпеки
- •5.3.2. Тероризм
- •5.3.3. Екстремальні ситуації криміногенного характеру
- •5.3.4. Безпека життєдіяльності людини в умовах натовпу
- •5.3.5. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнопаління
- •5.4. Комбіновані небезпеки
- •5.4.1. Природно-техногенні небезпеки
- •5.4.2. Природно-соціальні небезпеки
- •5.5. Надзвичайні ситуації
- •5.5.1. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •5.5.2. Визначення рівня надзвичайних ситуацій, регламент подання інформації про їх загрозу або виникнення
- •5.5.3. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
- •1) У режимі повсякденної діяльності:
- •2) У режимі підвищеної готовності:
- •3) У режимі діяльності у надзвичайній ситуації:
- •4) У режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи відповідно до Закону України «Про надзвичайний стан».
- •5.5.4. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •6.1. Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності
- •6.2. Управління бжд на глобальному рівні
- •6.2.1. Програма дій «Порядок денний на XXI століття»
- •6.2.2. Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй
- •6.2.3. Кіотський протокол
- •6.З. Управління бжд в Україні
- •6.3.1. Основні засади державного управління бжд
- •6.3.2. Управління системою цивільного захисту
- •6.3.3. Управління цивільною обороною
- •6.3.4. Управління охороною здоров'я та санітарно-епідемічним станом
- •6.3.5. Управління охороною навколишнього природного середовища
- •6.3.6. Управління охороною праці
- •6.3.7. Україна як суб'єкт міжнародних правовідносин у сфері бжд
6.3.3. Управління цивільною обороною
Згідно із Законом України «Про цивільну оборону України» кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та військового характеру.
У статті 1 Закону «Про цивільну оборону України» проголошено, що цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та військового
характеру.
Завданнями цивільної оборони України є:
— запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
— оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну ситуацію;
— захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;
— організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;
— організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;
— створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;
— підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
Керівництво цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від власності і підпорядкування.
Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України, а його заступником — керівник Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійними органами управління у справах цивільної оборони, серед них і створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони. Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.