1.4. Ризик у безпеці життєдіяльності

1.4.1. Визначення та характеристика ризику

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей.

Кількісною оцінкою шкоди, заподіяної небезпекою, є збиток, що залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, які перебували в небезпечній зоні, кількості і якості матеріальних цінностей, природних ресурсів, що знаходилися в цій зоні. Кожен окремий вид збитку має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, кількість поранених, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний спосіб визначення збитку — це вартісний, тобто визначення збитку в грошовому еквіваленті. Наприклад, за різними дослідженнями, людське життя коштує від 650 тис. до 7 млн доларів США.

Іншою важливою характеристикою небезпеки, є частота, з якою вона реалізується, або ймовірність небезпеки.

Класичним визначенням ймовірності Р того, що небезпека А відбудеться, є формула

де — кількість подій з небажаними наслідками; N — максимально можлива кількість подій за конкретний період. Більш універсальною характеристикою небезпеки, яка узагальнює в собі як можливу шкоду від небезпеки, так і ймовірність того, що небезпека відбудеться, є ризик.

Різниця між; цими термінами полягає в тому, що небезпека вказує лише на потенційну можливість спричинення шкоди, а ризик конкретизує зміст небезпеки, показуючи її вірогідність та тяжкість прояву.

Згідно з ДСТУ 2293-99 «ризик — це ймовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості». Чисельно ризик визначається як добуток імовірності виникнення небезпеки на очікуваний розмір збитку, що може завдати реалізована небезпека:

де — ймовірність виникнення небезпеки; — очікуваний розмір збитку, що може завдати реалізована небезпека. Оскільки ймовірність — величина безрозмірна, виходить, що одиниця вимірювання ризику і потенційного збитку повинна бути однією і тією самою. Найчастіше ризик вимірюється тією самою величиною, що й вражаючий чинник небажаної події. Наприклад, для персоналу АЕС і населення, що проживає на навколишній території, вражаючим чинником буде радіаційний вплив (опромінення), а одиницею його вимірювання — зиверт. Якщо ж шкода визначається у грошовому еквіваленті, то ризик буде визначатись у відповідній валюті.

За допомогою ризику можна оцінити ступінь небезпеки тих чи інших можливих подій. У такому разі ризик визначається як добуток серйозності небажаної події на частоту її реалізації.

Розглянемо приклад, що ілюструє розрахунок ризику нещасного випадку в результаті гірського обвалу. В таблиці 1 наведені результати спостереження за гірськими обвалами протягом 100 років та розрахунок ризику нещасного випадку в результаті цих обвалів. У цій таблиці як серйозність небезпеки обвалу розуміється ймовірність нещасного випадку під час такого обвалу.

З таблиці видно, що частота, з якою відбувалися малі обвали, у 4,6 раз вище від частоти обвалів середньої сили і в 40 разів вище від частоти великих обвалів. У той же час ймовірність нещасного випадку в результаті обвалу найбільша при великих обвалах. Під час таких обвалів вона в 6,5 раз вища від ймовірності нещасного випадку під час середнього обвалу і в 325 разів вища, ніж під час малого обвалу. Визначивши ризик нещасного випадку як добуток частоти реалізації обвалів на ймовірність нещасного випадку при обвалах певного ступеня, бачимо, що для обвалів великих і середніх він приблизно однаковий і в десять раз більше, ніж для малих обвалів. А чисельно цей ризик дорівнює середній кількості нещасних випадків при обвалах певного рівня за один рік, тобто ймовірності нещасного випадку при обвалі певного рівня протягом року.

Питання ризику та його оцінки відіграють головну роль в разі прийняття рішень у різних сферах людської діяльності — армії, виробництві, управлінні народним господарством тощо. Оцінка ризику зумовлює необхідність дій, спрямованих на його мінімізацію. Такий підхід, який полягає в тому, що прийняття конкретного рішення базується на оцінці ризику, називають ризико-рієнтованим підходом (РОП). Концептуально РОП складається з двох елементів — оцінки ризику і управління ризиком. Оцінка ризику — це аналіз виникнення і масштабів ризику в конкретній ситуації. Управління ризиком — аналіз ризикованої ситуації і розробка рішень, спрямованих на зведення ризику до мінімуму.

Концепція РОП деякою мірою протилежна тому підходу, при якому необхідність і можливість досягнення кращого результату диктується жорсткою системою нормативів, правил, стандартів. Оцінка ризику не обов'язково включає використання сучасних методів математичного апарату. Вибір методу для оцінки ризику визначається різними чинниками. Серед цих методів є такі:

— інженерний, який ґрунтується на статистиці, розрахунках частоти, ймовірнісному аналізі;

— модельний, оснований на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні і професійні групи;

— експертний — ймовірність різних подій визначається досвідченими фахівцями-експертами;

— соціологічний, оснований на досвіді й опитуванні населення і працівників.

Розвинуті країни (Німеччина, США, Англія та інші) використовують методологію РОП як в стратегічному плануванні, так і в повсякденній оперативній діяльності в різних галузях. Сучасні закони, що розробляються і запроваджуються в нашій країні, також орієнтуються на використання РОП.