6.З. Управління бжд в Україні

6.3.1. Основні засади державного управління бжд

Україна, як і кожна суверенна держава, в нормах права гарантує, стимулює та охороняє права та свободи своїх громадян, передбачає профілактичні заходи, а також покарання за протиправні дії. Згідно з Конституцією (Основним Законом) України забезпечення безпеки життєдіяльності, захист населення від надзвичайних ситуацій є обов'язком держави.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що

«Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави», а стаття 16 визначає:

«Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави».

Ці статті, як і багато інших, є юридичною базою зобов'язань держави щодо безпеки життєдіяльності.

«Кожна людина мас невід'ємне право на життя... Кожен мас право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань» (Ст. 27).

«Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя»

(Ст.49).

«Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди»

(Ст.50).

Здійснення обов'язків Держави, визначених Основним Законом, покладається на виконавчі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, повноваження яких у цій сфері визначені законодавством. У своїй сукупності зазначені органи пов'язані між; собою функціональною спрямованістю у вирішенні проблем безпеки життєдіяльності. У країні визначені центральні органи виконавчої влади, відповідальні за державне управління у певних сферах безпеки життєдіяльності, діє низка законів, інших нормативно-правових актів та державних програм у сфері профілактики окремих небезпек, створені сприятливі умови для розвитку громадських та наукових організацій, які займаються проблемами безпеки життєдіяльності.

До основних галузей безпеки життєдіяльності, які регулюються на державному рівні, належать цивільний захист населення, цивільна оборона, охорона здоров'я, санітарно-епідемічний стан, стан навколишнього середовища, охорона праці. Діяльність кожної з цих галузей регулюється відповідним законом. Крім того, в кожній галузі діє багато інших законів і нормативно-правових актів, що конкретизують, нормалізують, уточнюють діяльність та всіх суб'єктів правовідносин.

Провідним органом, на який покладено основні функції, пов'язані із забезпеченням безпеки життєдіяльності населення України, є Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий виконавчий орган державної влади виконує такі функції в системі управління безпекою життєдіяльності:

— здійснює загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту;

— здійснює керівництво цивільною обороною;

— реалізує державну політику охорони здоров'я;

— призначає на посаду і звільняє Державного санітарного лікаря України;

— здійснює державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища;

— здійснює державне управління охороною праці.

Разом з тим безпека життєдіяльності, як порівняно нова галузь діяльності держави, поки що не має відповідного Закону, виконавчі структури під час реалізації заходів часто працюють розрізнено і дещо дублюють одна одну, а деяким складовим безпеки життєдіяльності, наприклад, травматизму невиробничого характеру, до недавнього часу взагалі не приділялося належної уваги.

Актуальність і невирішеність проблеми безпеки життєдіяльності населення нашої країни зумовили розробку проекту «Основних засад державної політики у сфері безпечної життєдіяльності населення до 2011 року». Відповідно до проекту «Основних засад» передбачається:

— удосконалення правового забезпечення питань безпечної життєдіяльності населення, серед них створення ефективного механізму реалізації чинного законодавства, застосування єдиних взаємоузгоджених підходів до правового регулювання взаємовідносин між окремими сферами безпеки життєдіяльності, гармонізація нормативно-правової бази із сучасними міжнародними вимогами;

— удосконалення системи державного управління безпечною життєдіяльністю населення;

— освітньо-інформаційне та наукове забезпечення безпечної життєдіяльності населення;

— створення страхової системи від джерел небезпеки життєвого середовища.

Серед великої кількості законів, що діють у сфері безпеки життєдіяльності, чільне місце займає прийнятий 19.06.2003 р. Закон України «Про основи національної безпеки України». Цей закон визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

У Законі визначено, що національна безпека — це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Об'єктами національної безпеки є:

— людина і громадянин — їхні конституційні права і свободи;

— суспільство — його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне, і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

— держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

— пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

— верховенство права;

— пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;

— своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

— чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

— демократичний цивільний контроль над Військовою організацією держави та іншими структурами в системі націольної безпеки;

— використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, військовій, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах.

Серед пріоритетів національних інтересів України є забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів, а також розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення тощо.

У 1993 році при Кабінеті Міністрів було створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України. Рішення Національної ради-та її бюро є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями й громадянами. Відповідні ради функціонують також; на громадських засадах при місцевих органах виконавчої влади.