- •Список скорочень
- •Розділ 1. Загальні основи безпеки життєдіяльності
- •1.1. Термінологічно-понятійний апарат безпеки життєдіяльності
- •1.1.1. Людина і її походження
- •1.1.2. Діяльність
- •1.1.3. Сутність понять «життя» і «життєдіяльність»
- •1.2. «Безпека» і «небезпека» як ключові категорії в безпеці життєдіяльності
- •1.3. Системний аналіз — методологічна основа бжд
- •1.4. Ризик у безпеці життєдіяльності
- •1.4.1. Визначення та характеристика ризику
- •1.4.2. Оцінка ризику
- •1.4.3. Управління ризиком
- •2.1. Загальне поняття про фізіологічні системи та психіку людини
- •2.2. Фізіологічні особливості організму людини
- •2.2.1. Структура і властивості сенсорної системи людини
- •2.2.2. Характеристика основних аналізаторів, що забезпечують безпеку життєдіяльності
- •2.2.3. Значення нервової системи в життєдіяльності людини
- •2.2.4. Загальне уявлення про обмін речовин та енергії
- •2.2.5. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
- •2.3. Психологічні особливості людини
- •2.3.1. Психіка людини і безпека життєдіяльності
- •2.3.2. Психічні процеси
- •2.3.3. Психічні стани
- •2.3.4. Психічні властивості
- •2.4. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я
- •2.4.1. Основні визначення здоров'я
- •2.4.2. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
- •2.4.3. Вплив негативних чинників на здоров'я людини
- •3.1. Природне середовище
- •3.1.1. Значення природного середовища в життєдіяльності людини
- •3.1.2. Рівновага в природному середовищі
- •3.1.3. Поняття «сталого розвитку» і проблеми його реалізації в Україні
- •3.2. Техногенне середовище
- •3.2.1. Виробниче та побутове середовище
- •3.2.2. Значення людського чинника в безпеці життєдіяльності людини
- •3.2.3. Сучасне урбанізоване середовище
- •3.3. Соціально-політичне середовище
- •4.1. Фізичні чинники небезпек
- •4.1.1. Віброакустичні шкідливі чинники
- •4.1.2. Іонізуючі випромінювання, радіаційна безпека
- •4.1.2.1. Основні характеристики іонізуючих випромінювань
- •4.1.2.2. Джерела іонізуючих випромінювань
- •4.1.2.3. Одиниці виміру радіоактивних випромінювань
- •4.1.2.4. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •4.1.2.5. Радіаційна безпека
- •4.1.3. Електромагнітні поля і випромінювання
- •4.1.3.1. Загальна характеристика електромагнітних полів
- •4.1.3.2. Вплив емп на організм людини
- •4.1.4. Дія електричного струму на організм людини
- •4.1.4.1. Загальна характеристика електричної енергії
- •4.1.4.2. Дія електричного струму на організм людини
- •4.2. Хімічні та біологічні чинники небезпек
- •4.2.1. Хімічні чинники небезпеки
- •4.2.1.1. Загальна характеристика хімічних речовин
- •4.2.1.2. Характеристика отруйних речовин
- •4.2.2. Біологічні фактори небезпеки
- •4.2.2.1. Загальна характеристика біологічних об'єктів
- •4.2.2.2. Отруйні рослини
- •4.2.2.3. Отруйні тварини
- •4.2.2.4. Патогенні організми
- •4.3. Психофізіологічні чинники небезпек
- •4.3.1. Загальне уявлення про психофізіологічні чинники небезпек
- •4.3.2. Фізична діяльність людини
- •4.3.3. Розумова діяльність людини
- •4.3.4. Чинники, що впливають на продуктивність праці
- •4.3.5. Втома
- •4.3.6. Енергетичні витрати людини в процесі життєдіяльності
- •4.3.7. Основні положення ергономіки
- •Розділ 5. Небезпеки глобального характеру та надзвичайні ситуації
- •5.1. Природні небезпеки
- •5.1.1. Тектонічні стихійні лиха
- •5.1.2. Топологічні стихійні лиха
- •5.1.3. Метеорологічні стихійні лиха
- •5.2. Техногенні небезпеки
- •5.2.1. Антропогенний вплив на навколишнє середовище
- •5.2.2. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин
- •5.2.3. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
- •5.2.4. Аварії на транспорті
- •5.2.5. Пожежі та вибухи
- •5.3. Соціально-політичні небезпеки
- •5.3.2. Тероризм
- •5.3.3. Екстремальні ситуації криміногенного характеру
- •5.3.4. Безпека життєдіяльності людини в умовах натовпу
- •5.3.5. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнопаління
- •5.4. Комбіновані небезпеки
- •5.4.1. Природно-техногенні небезпеки
- •5.4.2. Природно-соціальні небезпеки
- •5.5. Надзвичайні ситуації
- •5.5.1. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •5.5.2. Визначення рівня надзвичайних ситуацій, регламент подання інформації про їх загрозу або виникнення
- •5.5.3. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
- •1) У режимі повсякденної діяльності:
- •2) У режимі підвищеної готовності:
- •3) У режимі діяльності у надзвичайній ситуації:
- •4) У режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи відповідно до Закону України «Про надзвичайний стан».
- •5.5.4. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •6.1. Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності
- •6.2. Управління бжд на глобальному рівні
- •6.2.1. Програма дій «Порядок денний на XXI століття»
- •6.2.2. Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй
- •6.2.3. Кіотський протокол
- •6.З. Управління бжд в Україні
- •6.3.1. Основні засади державного управління бжд
- •6.3.2. Управління системою цивільного захисту
- •6.3.3. Управління цивільною обороною
- •6.3.4. Управління охороною здоров'я та санітарно-епідемічним станом
- •6.3.5. Управління охороною навколишнього природного середовища
- •6.3.6. Управління охороною праці
- •6.3.7. Україна як суб'єкт міжнародних правовідносин у сфері бжд
6.2.3. Кіотський протокол
Однією з найболючіших сучасних проблем, що стоять перед людством, є забруднення атмосфери так званими парниковими газами, яке веде до негативних змін клімату всієї планети. Вперше домовленість про те, що розвинуті країни світу повинні спільними зусиллями підтримувати концентрацію парникових газів в атмосфері на відносно безпечному рівні, було досягнуто у 1992 р., коли було прийнято рамкову Конвенцію ООН про зміну клімату. (Рамкова — означає така, що визначає лише загальні принципи і не встановлює конкретних вимог чи відповідальності). Конвенцію підписали понад 190 країн.
У розвиток Конвенції про зміну клімату у 1997 р. в м. Кіото (Японія) було прийнято Кіотський протокол — угоду, згідно з якою країни, що її підписали, зобов'язуються у 2008—2012 роках знизити обсяги викидів шести основних парникових газів на 5% в порівнянно з рівнем 1990 року. Такими газами згідно з протоколом є діоксид вуглецю (С02), метан (СН4), окис азоту (1Ч20), гідрофтор-вуглецеві сполуки (ГФВС), перфторвуглецеві сполуки (ПФВС), гексафторид сірки (ЗР6). СІЛА пообіцяли зменшити обсяг викидів на 7%, Японія і Канада — на 6%, країни ЄС - на 8%.
Кіотський протокол прийнято вважати першим міжнародним документом, в якому для вирішення глобальної екологічної проблеми використовується ринковий механізм. Згідно з протоколом країни-учасники протоколу можуть «брати участь у прямій комерційній переуступці своїх прав на викиди для цілей виконання своїх зобов'язань». Отже, країни-учасники протоколу мають можливість міжнародного обміну: квоти, що встановлені цим протоколом на викиди парникових газів, в обмін на компенсацію витрат зі зниження викидів. По суті — це взаємовигідна торгівля повітрям.
За умовами Кіотського протоколу він має вступати в силу на дев'яностий день після того, як його ратифікують не менше, ніж 50% країн, що підписали його, причому ці країни повинні бути джерелом не менше, ніж 55% обсягу викидів промислових газів (у перерахунку на діоксид вуглецю) у 1990 році. За станом на кінець 2004 року переважна більшість країн, що підписали Кіотський протокол, ратифікували його. Серед цих країн Японія, Канада, країни ЄС. Україна ратифікувала протокол 4 лютого 2004 року. Затримка зі вступом Кіотського протоколу в силу визначалась тим, що його до початку 2005 р. не ратифіковували США, на частку яких припадає 36% викидів, та Росія (17% викидів). Лише після ратифікації Кіотського протоколу Росією в лютому 2005 року він набув сили.
Згідно з заявами представників Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства Україна може отримувати до 30 млн. доларів щорічно за рахунок того, що надасть свої квоти на викиди парникових газів іншим країнам. Зацікавленість у придбанні цих квот висловлюють західноєвропейські країни, передусім Данія та Голландія. Занепокоєність у цьому питанні викликається тим, що рівень викидів парникових газів у нашій країні зменшився порівняно з 1990 роком здебільшого за рахунок зменшення виробництва. Отже, поступившись своїми квотами іншим країнам, нашим виробникам, насамперед теплоенергетичним підприємствам, доведеться серйозно замислитись над питанням збільшення виробництва.