
- •Список скорочень
- •Розділ 1. Загальні основи безпеки життєдіяльності
- •1.1. Термінологічно-понятійний апарат безпеки життєдіяльності
- •1.1.1. Людина і її походження
- •1.1.2. Діяльність
- •1.1.3. Сутність понять «життя» і «життєдіяльність»
- •1.2. «Безпека» і «небезпека» як ключові категорії в безпеці життєдіяльності
- •1.3. Системний аналіз — методологічна основа бжд
- •1.4. Ризик у безпеці життєдіяльності
- •1.4.1. Визначення та характеристика ризику
- •1.4.2. Оцінка ризику
- •1.4.3. Управління ризиком
- •2.1. Загальне поняття про фізіологічні системи та психіку людини
- •2.2. Фізіологічні особливості організму людини
- •2.2.1. Структура і властивості сенсорної системи людини
- •2.2.2. Характеристика основних аналізаторів, що забезпечують безпеку життєдіяльності
- •2.2.3. Значення нервової системи в життєдіяльності людини
- •2.2.4. Загальне уявлення про обмін речовин та енергії
- •2.2.5. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
- •2.3. Психологічні особливості людини
- •2.3.1. Психіка людини і безпека життєдіяльності
- •2.3.2. Психічні процеси
- •2.3.3. Психічні стани
- •2.3.4. Психічні властивості
- •2.4. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я
- •2.4.1. Основні визначення здоров'я
- •2.4.2. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
- •2.4.3. Вплив негативних чинників на здоров'я людини
- •3.1. Природне середовище
- •3.1.1. Значення природного середовища в життєдіяльності людини
- •3.1.2. Рівновага в природному середовищі
- •3.1.3. Поняття «сталого розвитку» і проблеми його реалізації в Україні
- •3.2. Техногенне середовище
- •3.2.1. Виробниче та побутове середовище
- •3.2.2. Значення людського чинника в безпеці життєдіяльності людини
- •3.2.3. Сучасне урбанізоване середовище
- •3.3. Соціально-політичне середовище
- •4.1. Фізичні чинники небезпек
- •4.1.1. Віброакустичні шкідливі чинники
- •4.1.2. Іонізуючі випромінювання, радіаційна безпека
- •4.1.2.1. Основні характеристики іонізуючих випромінювань
- •4.1.2.2. Джерела іонізуючих випромінювань
- •4.1.2.3. Одиниці виміру радіоактивних випромінювань
- •4.1.2.4. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •4.1.2.5. Радіаційна безпека
- •4.1.3. Електромагнітні поля і випромінювання
- •4.1.3.1. Загальна характеристика електромагнітних полів
- •4.1.3.2. Вплив емп на організм людини
- •4.1.4. Дія електричного струму на організм людини
- •4.1.4.1. Загальна характеристика електричної енергії
- •4.1.4.2. Дія електричного струму на організм людини
- •4.2. Хімічні та біологічні чинники небезпек
- •4.2.1. Хімічні чинники небезпеки
- •4.2.1.1. Загальна характеристика хімічних речовин
- •4.2.1.2. Характеристика отруйних речовин
- •4.2.2. Біологічні фактори небезпеки
- •4.2.2.1. Загальна характеристика біологічних об'єктів
- •4.2.2.2. Отруйні рослини
- •4.2.2.3. Отруйні тварини
- •4.2.2.4. Патогенні організми
- •4.3. Психофізіологічні чинники небезпек
- •4.3.1. Загальне уявлення про психофізіологічні чинники небезпек
- •4.3.2. Фізична діяльність людини
- •4.3.3. Розумова діяльність людини
- •4.3.4. Чинники, що впливають на продуктивність праці
- •4.3.5. Втома
- •4.3.6. Енергетичні витрати людини в процесі життєдіяльності
- •4.3.7. Основні положення ергономіки
- •Розділ 5. Небезпеки глобального характеру та надзвичайні ситуації
- •5.1. Природні небезпеки
- •5.1.1. Тектонічні стихійні лиха
- •5.1.2. Топологічні стихійні лиха
- •5.1.3. Метеорологічні стихійні лиха
- •5.2. Техногенні небезпеки
- •5.2.1. Антропогенний вплив на навколишнє середовище
- •5.2.2. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин
- •5.2.3. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
- •5.2.4. Аварії на транспорті
- •5.2.5. Пожежі та вибухи
- •5.3. Соціально-політичні небезпеки
- •5.3.2. Тероризм
- •5.3.3. Екстремальні ситуації криміногенного характеру
- •5.3.4. Безпека життєдіяльності людини в умовах натовпу
- •5.3.5. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнопаління
- •5.4. Комбіновані небезпеки
- •5.4.1. Природно-техногенні небезпеки
- •5.4.2. Природно-соціальні небезпеки
- •5.5. Надзвичайні ситуації
- •5.5.1. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •5.5.2. Визначення рівня надзвичайних ситуацій, регламент подання інформації про їх загрозу або виникнення
- •5.5.3. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
- •1) У режимі повсякденної діяльності:
- •2) У режимі підвищеної готовності:
- •3) У режимі діяльності у надзвичайній ситуації:
- •4) У режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи відповідно до Закону України «Про надзвичайний стан».
- •5.5.4. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •6.1. Загальні принципи управління безпекою життєдіяльності
- •6.2. Управління бжд на глобальному рівні
- •6.2.1. Програма дій «Порядок денний на XXI століття»
- •6.2.2. Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй
- •6.2.3. Кіотський протокол
- •6.З. Управління бжд в Україні
- •6.3.1. Основні засади державного управління бжд
- •6.3.2. Управління системою цивільного захисту
- •6.3.3. Управління цивільною обороною
- •6.3.4. Управління охороною здоров'я та санітарно-епідемічним станом
- •6.3.5. Управління охороною навколишнього природного середовища
- •6.3.6. Управління охороною праці
- •6.3.7. Україна як суб'єкт міжнародних правовідносин у сфері бжд
5.2.4. Аварії на транспорті
Будь-який транспортний засіб — це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, Перебуває в зоні підвищеної небезпеки.
Автомобільний транспорт. У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тис. людей і приблизно в 30 раз більша кількість отримує травми,
Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руну ти охорони навколишнього природного середовища.
Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Для пасажирів, зовсім не підготовлених та не обізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше помилок під час дійсної аварійної ситуації, що може врятувати їм життя. Тому необхідно, щоб кожний пасажир з метою підвищення особистої дорожньо-транспортної безпеки знав потенційно аварійні ситуації, характерні для того чи іншого виду транспортних засобів, послугами якого він скористався. Крім того, був добре обізнаний із засобами індивідуального та колективного захисту, що є на транспортному засобі, та знав способи їхнього використання.
Повітряний транспорт. У середньому щорічно в світі відбувається близько 60 авіаційних катастроф, у 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж. Близько двох тисяч людських життів щорічно забирають із собою авіаційні катастрофи.
Порівняльний ризик польотів свідчить про те, що на дорогах світу щорічно гине близько 300 тисяч чоловік, а в авіаційних катастрофах близько двох тисяч. Отже, ризик потрапити під колеса машин у 10—15 разів вищий від ризику загинути в авіакатастрофі.
Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також перебувають у зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзд. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки на потяг. Крім цього, залізничними коліями перевозяться небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.
Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах. Зумовлюється це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.
Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами значно зменшує ризик потрапляння в надзвичайні ситуації.
Морський транспорт. Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство також пов'язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини. Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.
У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких близько 2000 гине.
У більшості випадків аварій на морському транспорті безпосередньою причиною стала колективна помилка капітана й команди. Людські помилки призвели до загибелі технічно справних кораблів «Михайло Ломоносов» та «Адмірал Нахімов» при спокійному морі та ясній погоді. Капітан «Петра Васева» проігнорував попередження свого помічника про небезпечне зближення з «Адміралом Нахімовим», що призвело до катастрофічних наслідків.
У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля виникає необхідність вжити заходів зі швидкої евакуації пасажирів.