1.2. «Безпека» і «небезпека» як ключові категорії в безпеці життєдіяльності

Безпека і небезпека — центральні поняття в БЖД. Ці поняття багатогранні, використовуються в різних сферах діяльності людини, тому існує кілька їх визначень.

Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського буття, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напрямку людства, що визначений ООН як «стійкий людський розвиток» — розвиток, що веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Згідно з ДСТУ 2293-99 «безпека» — це стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди. Близьким до цього визначення є також те, що використовується в інших країнах: «безпека — це ступінь свободи від ризику або ж відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдати будь-якої шкоди життю та здоров'ю людини за будь-яких умов існування. У цих визначеннях присутній термін «ризик». Докладніше поняття ризику, його визначення та оцінка буде розглянуто в наступному розділі. Зазначимо, що ризик виникнення аварій чи пошкоджень або вихід з ладу простих технічних систем визначити не дуже складно. Для складних технічних систем, а тим паче для людини і суспільства, ризик — це категорія, що має велику кількість індивідуальних властивостей і характеристик. У такому нипадку він може бути визначений тільки за допомогою експертної оцінки. Тому наведемо ще одне визначення безпеки, яке й будемо використовувати далі.

Безпека — це збалансований відповідно до експертної оцінки стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Близькою за значенням до категорії «безпека» є категорія «безпечність». Але якщо «безпека» характеризує стан об'єктів чи систем, то «безпечність» — це їхня властивість. Згідно з ДСТУ 2293-99 безпечність виробничого обладнання — це властивість цього обладнання відповідати вимогам безпеки праці під час монтажу (демонтажу) та експлуатації в умовах, установлених нормативною документацією. Аналогічно стандартизовані значення термінів «безпечність промислового підприємства», «безпечність промислової продукції». Так само можна встановити значення безпечності побуту, навчального процесу тощо.

Безпека нерозривно пов'язана з небезпекою. Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє її значення по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов'язує відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякчасними клопотами, а не з побоюванням глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров'я, довкілля — основні проблеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

1) рівня соціального і суспільного розвитку особистості;

2) ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впливають на світосприйняття громадянина.

Отже, небезпека — це явища, процеси, об'єкти, інформація і самі люди, які можуть викликати небажані наслідки і призводити до погіршення стану здоров'я чи смерті людини, завдавати шкоди навколишньому середовищу й об'єктам господарської діяльності.

Джерелами небезпек є природні процеси і явища, техногенне середовище і людські дії.

Небезпека об'єктивно існує в просторі і в часі та реалізується у вигляді потоків енергії, речовини, інформації.

Людина постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, перетворює це середовище, а воно, в свою чергу, впливає на життєдіяльність самої людини. Іншими словами можна сказати, що взаємодія людини з навколишнім середовищем виявляється в наявності прямих і зворотних зв'язків. Результат цієї взаємодії може змінюватися в широких межах: від позитивного до катастрофічного, і супроводжуватися загибеллю людей і руйнуванням компонентів середовища. В останньому випадку можна говорити про явний прояв небезпеки у вигляді негативних наслідків, що виникають, як правило, раптово і визначаються як дія небезпек.

Здебільшого небезпека має прихований характер і може перетворюватися в реальну небезпеку за наявності таких умов:

1) небезпека реально існує;

2) людина перебуває в зоні дії небезпеки;

3) людина не має ефективних засобів захисту, не використовує їх або ці засоби неефективні.

У разі відсутності цих умов ми говоримо про наявність потенційної небезпеки.

Потенційна небезпека — це така небезпека, яка має прихований характер і може перетворитися в реальну небезпеку за наявності трьох умов, зазначених вище.

Аксіома потенційної небезпеки говорить, що в жодному виді діяльності не можна досягти абсолютної безпечності, тобто будь-яка діяльність людини потенційно небезпечна. Згідно з цією аксіомою всі дії людей і усі компоненти життєвого середовища, крім позитивних властивостей і наслідків, мають здатність створювати небезпеки. При цьому будь-яка нова позитивна дія неминуче супроводжується виникненням нової потенційної небезпеки чи групи небезпек (мобільний і стільниковий зв'язок, комп'ютер тощо). Навіть при найвищому рівні розвитку техніки абсолютне усунення джерел небезпеки неможливе. Завдання полягає в тому, щоб звести цю небезпеку до мінімуму.

Діяльність людини потенційно небезпечна, оскільки неминуче пов'язана з використанням (виробництво, збереження і перетворення) хімічної, електричної й інших видів енергії, речовин та інформації.

Умови, при яких небезпека може реалізуватися в подію, називають небезпечною ситуацією.

Ситуацію, при якій виявляється велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною, чи аварійною, а якщо загинули люди, — катастрофічною.

Катастрофа (з грец. — переворот, знищення, загибель) — випадкове горе, дія якого може тривати в напрямку, що визначається дією, яка відбулася.

Крім небезпечних ситуацій, існують і екстремальні ситуації.

Екстремальною називають ситуацію, яка виникла в процесі діяльності, коли в людини психофізіологічне навантаження досягає такого рівня, при якому вона може втратити здатність до раціональних вчинків і адекватних дій відповідно до обставин, які виникли.

В екстремальних ситуаціях людина може опинитися в різних сферах діяльності: на виробництві, побуті чи на відпочинку.

Однією з передумов розробки ефективних заходів, спрямованих на запобігання небезпекам та ліквідацію їхніх наслідків, є ідентифікація небезпек, тобто з'ясування типу небезпеки і встановлення її характеристик.

Проведення ідентифікації небезпек неможливе без їхньої класифікації. Номенклатура небезпек — перелік назв, термінів можливих небезпек — становить понад 150 найменувань і при цьому не вважається повною. В окремих випадках складається номенклатура небезпек для окремих об'єктів (підприємства, цехів, професій, місць праці та ін.).

Класифікація небезпек — це систематизація явищ, процесів, об'єктів, які здатні нанести шкоду людині, тобто таксономія небезпек, досі цілком не розроблена. Прикладом таксономії небезпек може бути такий розподіл:

— за походженням (природна, техногенна, соціальна, політична);

— за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);

— за результатами (захворювання, травми, загибель, пожежі);

— за типом (соціальна, технічна, екологічна);

— за сферою прояву (побутова, виробнича, спортивна, шляхово-транспортна) .

Найбільш вдалою класифікацією небезпек є класифікація за джерелами походження, відповідно до якої всі небезпеки поділяють на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні і комбіновані (подібну класифікацію прийнято й у державних стандартах для визначення надзвичайних ситуацій).

Перші три класифікації належать до елементів життєвого середовища, яке оточує людину, — природного, техногенного і соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні і соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.

Природні небезпеки — це природні об'єкти, явища природи і стихійні лиха, які можуть спричинити шкоду людині чи становити загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, сонячне і космічне випромінювання, небезпечні тварини, рослини, риби, комахи, гриби, бактерії, віруси, заразні хвороби).

Техногенні небезпеки — це насамперед небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підйомно-транспортного устаткування, з використанням паливних, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин і матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах і тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, віброакустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що їх породжують.

До соціальних небезпек належать: небезпеки, викликані низьким духовним і культурним рівнем: бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, паління. Джерелами цих небезпек є незадовільне матеріальне становище, погані умови проживання, страйки, повстання, конфліктні ситуації на етнічній, расовій чи релігійній основі.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному і міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні і збройні конфлікти, війни.

Найбільшу кількість становлять комбіновані небезпеки — і природно-техногенні, природно-соціальні і соціально-техногенні.

Природно-техногенні небезпеки: смог, кислотні дощі, озонові дірки, «парниковий ефект», пилові бурі, ерозія землі, зменшення родючості землі, виникнення пустель, зсуви, селі, землетруси та інші тектонічні явища, які виникають через людську діяльність.

Природно-соціальні небезпеки: наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД.

Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення і захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення і захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість людини засобами масової інформації, токсикоманія.

Небезпека виявляється внаслідок дії на людину небажаних Чинників, або факторів. Фактор (лат. factor — діючий) — причина, рушійна сила будь-якого процесу, що визначає його характер чи окремі його риси.

У виробничій сфері чинники поділяються на вражаючі, небезпечні і шкідливі.

Вражаючі чинники можуть призводити до загибелі людини.

Небезпечні чинники викликають в окремих випадках травми чи раптове погіршення здоров'я (головний біль, погіршення зору, слуху, зміни психологічного і фізичного стану).

Шкідливі чинники можуть викликати захворювання чи зниження працездатності людини як у явній, так і в прихованій формах.

Розподіл чинників на вражаючі, небезпечні і шкідливі досить умовний. Один і той самий чинник може стати причиною загибелі людини, захворювання чи не завдати ніякої шкоди завдяки силі і здатності організму до протидії.

За характером і природою дії всі небезпечні і шкідливі чинники відповідно до ГОСТу 12.0.002-80 поділяють на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні.

До фізичних чинників належать висока чи низька температура; підвищена чи знижена вологість; підвищена швидкість руху повітря; підвищений чи знижений атмосферний тиск; недостатня освітленість; машини, механізми чи їхні елементи, які рухаються чи обертаються; конструкції, які руйнуються; елементи середовища, нагріті до високих температур; устаткування, яке має підвищений тиск чи розрідженість; підвищені рівні електромагнітного, іонізуючого й акустичного випромінювань; підвищений рівень статичної електрики; підвищений рівень електричної напруги; перебування на висоті; невагомість та ін.

Хімічні чинники — це хімічні елементи, речовини і сполуки, які перебувають у різному агрегатному стані (твердому, рідкому і газоподібному) і поділяються залежно від шляхів проникнення і характеру дії на організм людини. Існує три шляхи проникнення хімічних речовин у людський організм: 1) через органи дихання, 2) через шлунково-кишковий тракт, 3) через шкірний покрив і слизову оболонку. За характером дії виділяють токсичні, подразнювальні, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні речовини і речовини, які впливають на репродуктивну функцію.

Біологічні чинники поділяються на макроорганізми (рослини і тварини) і мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, найпростіші).

До психофізіологічних чинників належать фізичне перевантаження (статичне та динамічне) і нервово-психічні перевантаження (емоційні перевантаження, перевантаження аналізаторів, монотонність роботи, стреси).

Небезпечні та шкідливі чинники дуже часто бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких небезпечних та шкідливих чинників, так само як і джерел небезпеки, які породжують їх. Так, наприклад, сонячне випромінювання, яке необхідне для існування майже всіх живих організмів на Землі, серед них і людини, може бути причиною захворювань шкіри.

Слід також зазначити, що одне джерело небезпеки може призводити до різноманітних небезпечних ситуацій, а останні породжують різні вражаючі фактори. Своєю чергою вражаючі фактори можуть спричинити утворення нових небезпечних ситуацій чи навіть джерел небезпек.